Постанова № 65410290, 16.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2017 р. Справа№ 910/20023/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Осадчук Р.М. - дов. № 1/01-14 від 03.01.2017

Чепурда П.І. - дов. № 786/01-14 від 27.11.2015

від відповідача Кучеренко В.О. - дов. б/н від 27.02.2017

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Українського державного науково-дослідного та проектного

інституту «УкрНДІпроектреставрація»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.12.2016 (суддя Лиськов М.О.)

у справі № 910/20023/16

за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут

будівельного виробництва»

до Українського державного науково-дослідного та проектного

інституту «УкрНДІпроектреставрація»

про стягнення 1 062 965, 28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/20023/16 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» грошові кошти: 878 019, 09 грн. основного боргу, 18 802, 40 грн. 3% річних, 47 963, 35 грн. інфляційних втрат, 118 180, 44 грн. пені та 15 944, 48 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність доказів надання відповідачу послуг в повному обсязі, який би підлягав оплаті відповідачем в розмірі стягуваних сум. Акти надання послуг за грудень 2015, січень-лютий 2016 наявні в різних варіантах та містять різні суми. На думку апелянта, суми відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальні послуги, вказані позивачем в рахунках-фактурах, є необґрунтованими, не відповідають фактичному обсягу наданих послуг та фактичним витратам позивача на оплату таких послуг. Крім цього, судом залишено поза увагою здійснені відповідачем оплати за фактично надані у спірний період послуги тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/20023/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 апеляційну скаргу Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 31.01.2017.

В судовому засіданні 31.01.2017 на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 28.02.2017.

В судовому засіданні 31.01.2017 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України мотивоване необґрунтованістю заявлених позивачем до стягнення сум - договори з виконавцями послуг щодо утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню відповідачем, договори з іншими користувачами та відповідні бухгалтерські документи на виконання цих договорів. Проте клопотання задоволенню не підлягає, оскільки позивачем заявлено до стягнення грошові коштів з урахуванням протоколу № 2, який є додатком 1 до додаткової угоди № 1 до Договору, відповідно до якого сторони погодили розмір відшкодування вартості комунальних послуг та витрат на утримання нерухомого майна, відтак укладені позивачем договори з виконавцями послуг та з іншими користувачами жодним чином не впливають виконання сторонами своїх обов'язків за Договором.

Подане представником відповідача 28.02.2017 клопотання про призначення у справі комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи з метою встановлення фактичного обсягу наданих позивачем відповідачеві послуг, розміру фактичних витрат позивача на оплату таких послуг та заборгованості відповідача перед позивачем за спірний період, як безпідставне та необґрунтоване залишено апеляційним судом без задоволення, оскільки наведені відповідачем обставини можуть бути встановлені судом за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладена на 15.03.2017 на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.03.2017 оголошено перерву на 16.03.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

13.03.2017 та 16.03.2017 від позивача надійшли додаткові пояснення з додатками.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явились представники сторін, представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечили доводи апеляційної скарги, просили їх відхилити, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, Державне підприємство «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» про стягнення 1 062 965,28 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 7/13-п про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг від 01.06.2013 щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, а тому просило стягнути з відповідача 878 019, 09 грн. основного боргу, 118 180, 44 грн. пені, 18 802, 40 грн. 3% річних та 47 963, 35 грн. інфляційних втрат.

Як встановлено матеріалами справи, 01.06.2013 між Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (позивачем, виконавцем/балансоутримувачем) та Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом «УкрНДІпроектреставрація» (відповідачем, замовником) було укладено Договір № 7/13-п про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець забезпечує обслуговування, утримання, експлуатацію будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, Червонозоряний пр-т, 51 (будівля), а також утримання прибудинкової території, а замовник бере участь у загальних витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт та відшкодовує йому витрати, пов'язані з утриманням приміщення, а також комунальні послуги (витрати).

За умовами п.1.2. Договору замовник користується нежитловими приміщеннями загальною площею 1 934,5 кв.м., в т.ч.: приміщеннями в Інженерному корпусі будівлі (літер. Е) площею 376,2 кв.м. на сьомому поверсі, площею 378,7 кв.м. на восьмому поверсі, площею 143,5 кв.м. на десятому поверсі, площею 236,0 кв.м. на одинадцятому поверсі та приміщеннями в Лабораторному корпусі будівлі (літер. А) площею 52,9 кв.м. на першому поверсі, площею 390 кв.м. на другому поверсі, площею 195,3 кв.м. на третьому поверсі, площею 161,9 кв.м. на четвертому поверсі (приміщення). Повний перелік приміщень наведено в Додатку 3. Виконавець зобов'язується забезпечити надання щомісячно рахунку-фактури за поточний(оплачуваний) місяць на оплату витрат, що відшкодовуються замовником; складання щомісячно акту приймання-передачі робіт за оплачуваний місяць (п.п. 2.1.2., 2.1.3. Договору).

Пунктами 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується протягом 5 робочих днів після отримання рахунку вносити плату на рахунок виконавця; у випадку несвоєчасних платежів у термін, встановлений п. 2.2.3. сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення платежу; протягом 5-ти робочих днів після отримання акту надати виконавцю підписаний акт, або мотивовану відмову від підписання акту.

Витрати виконавця за 1 кв.м. площі приміщення в місяць на підставі п. 4.1. Договору відшкодовуються згідно з підписаним сторонами протоколом угоди про розмір відшкодування вартості комунальних послуг та витрат на утримання нерухомого майна (Додаток 1).

Відповідно до п. 4.3. Договору замовник сплачує вартість послуг щомісяця протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення рахунку виконавцем.

До 10-го числа місяця наступного за сплачуваним, виконавець передає замовнику акт приймання-передачі робіт за оплачуваний місяць, вартість яких відшкодовує замовник (п. 4.4. Договору).

Протоколом угоди про розмір відшкодування вартості комунальних послуг та витрат на утримання нерухомого майна від 01.06.2013 сторони погодили вартість відшкодування комунальних послуг на місяць в опалювальний період в розмірі 68 434,87 грн. (з ПДВ), а в неопалювальний період - 34 612,07 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Переліку комунальних послуг та робіт балансоутримувача по утриманню нерухомого майна, вартість яких відшкодовує замовник від 01.06.2013, який є додатком 2 до Договору, визначено перелік послуг: електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання (опалення), обслуговування та ремонт будівлі та інженерних мереж, вивіз сміття, обслуговування ліфтів, пожежна сигналізація, дератизація та утримання прибудинкової території

01.06.2014 між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої продовжено строк дії Договору до 31.05.2015 та внесено зміни до розміру відшкодування вартості комунальних послуг.

Протоколом № 2 угоди про розмір відшкодування вартості комунальних послуг та витрат на утримання нерухомого майна від 01.06.2014, який є додатком 1 до Додаткової угоди № 1, сторони погодили вартість відшкодування комунальних послуг на місяць в опалювальний період в розмірі 91 650, 33 грн. (з ПДВ), а в неопалювальний період - 52 483, 27 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою № 2 від 01.06.2015 сторони продовжили строк дії Договору до 31.05.2016.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що в період квітень 2015, червень 2015 - серпень 2016 ним фактично надано відповідачу послуги з забезпечення обслуговування, утримання, експлуатації будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, Червонозоряний пр-т, 51 (будівля), а також утримання прибудинкової території на загальну суму 878 019,09 грн., відповідачу виставлено рахунки-фактури та складено відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Як встановлено матеріалами справи, позивач на виконання умов Договору супровідними листами надіслав відповідачу виставлені на оплату рахунки-фактури та підписані зі своєї сторони акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

супровідним листом № 267/01-05 від 21.04.2015 направлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за квітень 2015 на суму 42 336, 04 грн. та відповідний рахунок-фактуру, які отримані відповідачем 21.04.2015;

супровідним листом № 484/01-05 від 23.07.2015 направлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за червень 2015 на суму 52 483, 27 грн. та за липень 2015 на суму 52 483, 27 грн., відповідні рахунки-фактури, які отримані відповідачем 23.07.2015;

супровідним листом №606/01-05 від 21.09.2015 направлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за серпень 2015 на суму 52 483, 27 грн та за вересень 2015 на суму 52 483, 27 грн., відповідні рахунки-фактури, які отримані відповідачем 21.09.2015;

супровідним листом № 692/01-10 від 22.10.2015 направлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за жовтень 2015 на суму 52 483, 27 грн. та відповідний рахунок-фактуру, які отримані відповідачем 23.10.2015;

супровідним листом № 735/01-05 від 10.11.2015 направлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за листопад 2015 на суму 52 483, 27 грн. та відповідний рахунок-фактури, які отримані відповідачем 10.11.2015;

супровідним листом № 353/01-05 від 05.04.2016 направлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за грудень 2015 на суму 59 991, 36 грн., за січень 2016 на суму 70 247, 73 грн., за лютий 2016 на суму 75 644, 72 грн., відповідні рахунки-фактури, які отримані відповідачем 05.04.2016;

супровідним листом № 352/01-05 від 05.04.2016 направлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за березень 2016 на суму 52 483, 27 грн. та відповідний рахунок-фактури, які отримані відповідачем 05.04.2016;

супровідним листом від № 466/01-05 від 12.05.2016 направлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за квітень 2016 на суму 52 483, 27 грн. та відповідний рахунок-фактури, а також рахунок-фактури за травень 2016, які отримані відповідачем 13.05.2016;

супровідним листом № 590/01-05 від 30.06.2016 направлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень 2016 на суму 52 483, 27 грн., який отриманий відповідачем 30.06.2016;

супровідним листом № 592/01-05 від 30.06.2016 направлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за червень 2016 на суму 52 483, 27 грн. та відповідний рахунок-фактури, які отримані відповідачем 30.06.2016;

супровідним листом № 750/01-05 від 30.08.2016 направлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за липень 2016 на суму 52 483, 27 грн., за серпень 2016 на суму 52 483, 27 грн., які отримані відповідачем 30.08.2016.

Факт отримання згаданих актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та виставлених позивачем для оплати рахунків-фактури підтверджується відмітками про отримання уповноваженими особами відповідача на відповідних супровідних листах, копії яких разом з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунками-фактури долучені позивачем до матеріалів справи.

Надані відповідачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за грудень 2015 на суму 53 992, 95 грн., за січень 2016 на суму 68 083, 31 грн. та за лютий 2016 на суму 68 083, 31 грн. не приймаються судом до уваги.

Так, як встановлено матеріалами справи, супровідними листами № 21/01-05 від 12.01.2016, №111/01-05 від 17.02.2016 та № 114/01-05 від 19.02.2016 відповідачу дійсно направлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за грудень 2015 на суму 53 992, 95 грн., за січень 2016 на суму 68 083, 31 грн. та за лютий 2016 на суму 68 083, 31 грн. відповідно.

У відповідь на згадані супровідні листи відповідач просив позивача (лист № 34-А від 18.02.2016 ) надати роз'яснення щодо споживання електроенергії з посиланням на здійснені орендарем заміри температурного режиму та фіксування опалення у лабораторному корпусі.

З урахуванням зазначених в листі обмірів та замірів відповідача, позивачем здійснено перерахунок витрат у кожному періоді опалювального сезону з урахуванням фактично опалюваних площ, якими користується орендар, а також направлено останньому відкориговані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за грудень 2015 на суму 59 991, 36 грн., за січень 2016 на суму 70 247, 73 грн., за лютий 2016 на суму 75 644, 72 грн., які отримані відповідачем 05.04.2016.

Оскільки всі акти здачі-приймання робіт (надання послуг), в тому числі за грудень 2015, січень-лютий 2016, як і відповідні рахунки-фактури до них, виставлені позивачем в межах погодженої сторонами (Протокол № 2) вартості відшкодування комунальних послуг на місяць в опалювальний та неопалювальний період, доводи відповідача (апелянта) щодо необґрунтованості виставлених позивачем сум не заслуговують на увагу.

Таким чином, за умовами Договору на відшкодування за період квітень 2015, червень 2015 - серпень 2016 позивачем надано відповідачу акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунки-фактури на загальну суму 878 019, 09 грн.

Проте відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не підписав, вартості послуг в повному обсязі не оплатив.

Положеннями ч. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. ст.193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки матеріалами справи підтверджено надіслання відповідачеві та отримання ним актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків-фактур за період квітень 2015, червень 2015 - серпень 2016, останній зобов'язаний за умовами Договору та вимогами чинного законодавства здійснити їх оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3. Договору замовник сплачує вартість послуг щомісяця протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення рахунку виконавцем.

Враховуючи дату отримання відповідачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків-фактур, відповідач повинен був оплатити послуги за квітень 2015 до 28.04.2015, за червень 2015 до 30.07.2015, за липень 2015 до 30.07.2015, за серпень 2015 до 28.09.2015, за вересень 2015 до 28.09.2015, за жовтень 2015 до 30.10.2015, за листопад 2015 до 17.11.2015, за грудень 2015 до 12.04.2016, за січень 2015 до 12.04.2016, за лютий 2016 до 12.04.2016, за березень 2016 до 12.04.2016, за квітень 2016 до 20.05.2016, за травень 2016 до 20.05.2016, за червень 2016 до 07.07.2016, за липень 2016 до 06.09.2016, за серпень 2016 до 06.09.2016.

Як встановлено матеріалами справи, 02.04.2015 та 20.04.2015 відповідачем було сплачено позивачу 10 000, 00 грн. та 60 000, 00 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013», 28.07.2015 сплачено 675, 72 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат за водопостачання за червень 2015, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013 та дод. уг. № 1» та 13 304, 59 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат за електроенергію за червень 2015, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013 та дод. уг. № 1», 02.09.2015 сплачено 13 980, 31 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат за електроенергію та водопостачання за 07.2015, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013 та дод. уг. № 1», 18.09.2015 сплачено 13 980, 31 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат за електроенергію та водопостачання за 08.2015, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013 та дод. уг. № 1», 08.10.2015 сплачено 7 000, 00 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат за електроенергію та водопостачання за вересень 2015, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013», 29.10.2015 сплачено 6 400, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за послуги згідно рахунку № 398 від 07.10.2015» (рахунок-фактури, виставлений позивачем за жовтень 2015), 18.11.2015 сплачено 13 304,59 грн. «відшкодування витрат за електроенергію за жовтень, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013 та дод. уг. № 1», 27.11.2015 сплачено 1 931,75 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат на водопостачання за 09.2015 - 580, 31 грн., 10-11.2015 - 675, 72 грн., згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013 та дод. уг. № 1», 11.01.2016 сплачено 9 000, 00 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат електроенергії листопад 2015, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013 та дод. уг. № 1», 26.01.2016 сплачено 13 642, 00 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат за електроенергію та водопостачання за грудень 2015, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013 та дод. уг. № 1», всього на загальну суму 163 219, 27 грн.

Оскільки за квітень 2015 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру на суму 42 336, 04 грн. з кінцевим строком оплати 28.04.2015, а в квітні 2015 (02.04.2015 та 20.04.2015) відповідачем сплачено 70 000, 00 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013», апеляційний суд вважав, що заборгованість за квітень 2015 відповідачем погашена в повному обсязі достроково. Решта сплачених відповідачем в квітні 2015 коштів в розмірі 27 663, 96 грн. судом в рахунок погашення заборгованості за інший період (місяць) не приймається, оскільки з призначення платежу не можливо встановити за який період відповідачем їх сплачено, а позивачем зараховано ці кошти.

Посилання позивача на Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за Договором станом на 01.12.2015, відповідно до якого, на його думку, здійснені відповідачем оплати 02.04.2015 на суму 10 0000, 00 грн., 20.04.2015 на суму 60 000, 00 грн., 10.06.2015 на суму 675, 72 грн. та на суму 13 304, 59 грн., 28.07.2015 на суму 675, 72 грн. та на суму 13 304, 59 грн., 02.09.2015 на суму 13 980, 31 грн., 18.09.2015 на суму 13 980, 31 грн, 09.10.2015 на суму 7 000, 00 грн., 29.10.2015 на суму 6 400, 00 грн., 17.11.2015 на суму 13 304, 59 грн. та на суму 1 931, 75 грн. були зараховані в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за період з лютого 2014 по березень 2015, травень 2015, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані, оскільки з призначення платежів видно, що вказані кошти сплачувались відповідачем саме на погашення заборгованості за місяці, які входять у спірний в даній справі період (квітень 2015, червень 2015 - серпень 2016).

За відсутності погодження відповідачем зарахування даних коштів в рахунок погашення заборгованості за попередній період, згаданий акт взаєморозрахунків лише підтверджує факт проведених відповідачем оплат станом на 01.12.2015.

Надані відповідачем платіжні доручення № 249 від 21.05.2015 на суму 13 864,64 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат на електроенергію, згідно дод. № 7/13 від 01.06.2013 за квітень 2015» та № 250 від 21.05.2015 на суму 1 351, 44 з призначенням платежу «відшкодування витрат за водопостачання за березень-квітень 2015, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013» є лише формулярами, які не містять підпису уповноваженої особи та відмітки банку про проведення операцій, відповідно не є належними та допустимими доказами на підтвердження оплати.

Здійснені відповідачем 11.03.2016 оплати на суму 14 000, 00 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат за теплопостачання, згідно дог. від 13.02.2015 та 14 590, 35 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат за електроенергію та водопостачання, згідно дог. від 13.02.2015», не приймаються судом до уваги, оскільки предметом спору у даній справі є заборгованість за Договором, а не за договором від 13.02.2015 про реструктуризацію заборгованості за попередній період.

Надана позивачем банківська виписка за 10.06.2015 про сплачу відповідачем 675, 72 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат за водопостачання за травень 2015, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013 та дод. уг. № 1» та 13 304, 59 грн. з призначенням платежу «відшкодування витрат за електроенергію за травень 2015, згідно дог. № 7/13 від 01.06.2013 та дод. уг. № 1» також не можуть бути прийнятими судом, аджє згадані кошти сплачені відповідачем за травень 2015, який не входить в спірний період по даній справі.

З огляду на наведене, в рахунок погашення заборгованості за спірний період апеляційним судом приймаються здійснені відповідачем оплати на загальну суму 135 555,31 грн. (163 219, 27 грн. - 27 663, 96 грн.), відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за період квітень 2015, червень 2015 - серпень 2016 підлягають задоволенню в розмірі 742 463, 78 грн. (878 019, 09 грн. - 135 555, 31 грн.), відповідно в задоволенні вимог про стягнення 135 555, 31 грн. заборгованості слід відмовити.

Крім цього, в зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем заявлено до стягнення 118 180, 44 грн. пені, 18 802, 40 грн. 3% річних та 47 963, 35 грн. інфляційних втрат.

За умовами п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане;законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З наданого позивачем розрахунку пені неможливо встановити механізм ії нарахування, відповідно й здійснити його перевірку.

Оскільки умовою застосування відповідальності у вигляді пені в даному випадку є момент виставлення рахунку на оплату + 5 робочих днів, апеляційний суд з врахуванням умов Договору, вимог чинного законодавства (п. 6 ст. 232 ГК України), в межах наведеного позивачем періоду нарахування (до 27.10.2016), здійснив власний розрахунок пені по кожному окремому акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та відповідному рахунку-фактурі, за винятком достроково оплаченого акту за квітень 2015, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, які прийняті судом.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», розмір пені перевищує заявлений позивачем до стягнення, за відсутності заяв про збільшення розміру позовних вимог та того, що господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленій позивачем до стягнення сумі - 118 180, 44 грн., яка й задоволено судом першої інстанції.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки умовою застосування відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат в даному випадку також є момент виставлення рахунку на оплату + 5 робочих дні, з врахуванням умов Договору та вимог чинного законодавства, в межах наведеного позивачем періоду нарахування (по кожному акту з моменту прострочення до 27.10.2016), апеляційний суд здійснив власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат по кожному окремому акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку-фактурі, за винятком достроково оплаченого акту за квітень 2015, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, які прийняті судом.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 17 961, 90 грн., відповідно в іншій частині вимог про стягнення 840, 50 грн. (18 802, 40 грн. - 17 961, 90 грн.) слід відмовити.

Розмір інфляційних втрат, за розрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», перевищує заявлений позивачем до стягнення, оскільки заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленій позивачем до стягнення сумі - 47 963, 35 грн., який й задоволено місцевим судом.

Задовольняючи позов в повному обсязі, місцевий суд не звернув уваги на вищезгадані обставини справи (здійснені відповідачем оплати згідно наданих ним платіжних документів) та приписи чинного законодавства, а тому без належних обґрунтувань дійшов висновку про задоволення позову повністю.

За наведених обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/20023/16 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частині рішення в новій редакції - про часткове задоволення позову у визначених апеляційним судом сумах, доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу лише частково, а його скарга відповідно підлягає частковому задоволенню.

В зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на підставі ст. 49 ГПК України 13 898, 80 грн. судового збору за подання позову, а з позивача на користь відповідача - 2 250, 24 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/20023/16 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» до Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» про стягнення 1 062 965, 28 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» (04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 4, ідентифікаційний код 05482989) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (03680, м. Київ, пр-т Червонозоряний, буд 51, ідентифікаційний код 38283024) 742 463,78 грн. заборгованості, 118 180, 44 грн. пені, 47 963, 35 грн. інфляційних втрат, 17 961, 90 грн. 3% річних та 13 898, 80 грн. судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити».

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (03680, м. Київ, пр-т Червонозоряний, буд 51, ідентифікаційний код 38283024) на користь Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» (04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 4, ідентифікаційний код 05482989) 2 250, 24 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/20023/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко