Рішення № 65409473, 01.02.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа № 911/2438/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк

до Приватного підприємства АЛГОЛ-2003

про стягнення 45639962,72 доларів США

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 177/11.5.2 від 18.04.2014 р.);

від відповідача: не зявився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк (далі ПАТ ВТБ Банк, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства АЛГОЛ-2003 (далі - ПП АЛГОЛ-2003, відповідач) про стягнення 45639962,72 доларів США. заборгованості за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р., що станом на 25.07.2016 р. складало 1132443948,27 грн. Зокрема, банк просить суд стягнути з ПП АЛГОЛ-2003 42596957,09 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, що станом на 25.07.2016 р. становить 1056939212,84 грн.; 2708380,25 доларів США простроченої заборгованості зі сплати процентів, нарахованих за період з 01.08.2015 р. по 24.06.2016 р., що станом на 25.07.2016 р. становить 67201825,79 грн.; 334625,38 доларів США строкової заборгованості зі сплати процентів, нарахованих за період з 25.06.2016 р. по 25.07.2016 р., що станом на 25.07.2016 р. становить 8302909,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р.

До господарського суду Київської області від відповідача було подано відзив на позов б/н від 21.08.2016 р. (вх. № 17154/16 від 22.08.2016 р.), за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Крім того, до господарського суду Київської області від відповідача було подано клопотання б/н від 22.08.2016 р. (вх. № 17155/16 від 22.08.2016 р.) про призначення судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій, на вирішення якої відповідач просив поставити наступні питання: Чи підтверджується документально заборгованість Приватного підприємства АЛГОЛ-2003 перед Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р. (із змінами та доповненнями до нього)? Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості Приватного підприємства АЛГОЛ-2003 (у тому числі в частині зазначеного в ньому розміру суми боргу за кредитом, процентів за користування кредитом, які заявлені до стягнення) перед Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк умовам укладеного між вказаними сторонами договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р. (із змінами та доповненнями до нього) та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом за цим договором?

При цьому відповідач, зокрема, посилався на те, що із здійсненого позивачем розрахунку заборгованості випливає, що під час дії кредитного договору банком було неодноразово здійснено нарахування процентів за користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки на рівні 17% замість 14%, як це передбачено пп. 1.1.2 п. 1.1 кредитного договору. Зокрема, таке нарахування відбувалося з 24.11.2009 р. по 01.12.2009 р., з 07.01.2010 р. по 06.02.2010 р., з 07.04.2010 р. по 06.05.2010 р. Крім того, у період з 02.12.2009 р. по 21.12.2009 р. банком при нарахуванні процентів було застосовано замість процентної ставки на рівні 14% процентну ставку в розмірі 20% річних. Підстави і правильність застосування банком таких підвищених процентних ставок протягом указаних періодів часу ні розрахунком, ні іншими документами, що додані до позовної заяви не підтверджується. Відповідно, на думку відповідача, протягом цих періодів проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню за ставкою 14% річних. Відповідач зазначав, що протягом цих періодів позичальником здійснювалися також погашення сум заборгованості за процентами (з 24.11.2009 р. по 01.12.2009 р. в сумі 100000,00 доларів США, з 07.01.2010 р. по 06.02.2010 р. в сумі 100000,00 доларів США, з 07.04.2010 р. по 06.05.2010 р. в сумі 100000,00 доларів США). Крім того, погашення сум процентів здійснювалося позичальником і після завершення зазначених періодів, за наслідками здійсненого в них нарахування процентів. Отже, виходячи з того, що сума нарахованих процентів після здійснення перерахунку їх розміру на підставі іншої, звичайної за розміром процентної ставки, зменшиться, то суми процентів, які були сплачені позичальником для їх погашення, мали перевищувати суму нарахованих процентів, а відтак ця різниця мала зараховуватись банком на погашення суми кредиту. Це, в свою чергу, має призвести до зміни в бік зменшення розміру залишку заборгованості за кредитом, яка слугувала базою для нарахування процентів у подальші періоди, в яких було застосовано стандартну процентну ставку, і призвести до відповідного зменшення обсягу нарахувань вже і на її підставі.

Поряд з цим, відповідач посилався і на те, що із розрахунку заборгованості випливає, що під час дії кредитного договору банком було здійснено нарахування процентів за користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки на рівні 10% замість 9%, як це передбачено пп. 3.1.2 п. 3.1 кредитного договору. Зокрема, таке нарахування відбувалося з 18.07.2011 р. по 21.06.2012 р. та з 20.03.2013 р. по 19.05.2013 р. Підстави і правильність застосування банком таких підвищених процентних ставок протягом указаних періодів часу ні розрахунком, ні іншими документами, що додані до позовної заяви не підтверджується. Відповідно, на думку відповідача, протягом цих періодів проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню за ставкою 9% річних. Водночас, протягом цих періодів позичальником здійснювалися також погашення сум заборгованості за процентами (з 18.07.2011 р. по 21.06.2012 р. в сумах 492444,44 долари США, 551111,11 доларів США, 551111,11 доларів США, 551111,11 доларів США, 553333,33 долари США, 553333,33 долари США, 551111,11 доларів США, 551111,11 доларів США, 515555,56 доларів США, 551111,11 доларів США, 553333,33 долари США, з 20.03.2013 р. по 19.05.2013 р. в сумі 454476,43 доларів США, 546702,30 доларів США). Крім того, погашення сум процентів здійснювалося позичальником також і після завершення зазначених періодів, за наслідками здійсненого в них нарахування процентів. Отже, виходячи з того, що сума нарахованих процентів після здійснення перерахунку їх розміру на підставі іншої, звичайної за розміром процентної ставки, зменшиться, то суми процентів, які були сплачені позичальником для їх погашення, мали перевищувати суму нарахованих процентів, а відтак ця різниця повинна була зараховуватись банком на погашення суми кредиту. Це, в свою чергу, мало призвести до зміни в бік зменшення розміру залишку заборгованості за кредитом, яка слугувала базою для нарахування процентів у подальші періоди, в яких було застосовано стандартну процентну ставку, і призвести до відповідного зменшення обсягу нарахувань вже і на її підставі.

Також у клопотанні про призначення експертизи відповідач просив доручити її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та покласти витрати на її проведення на відповідача.

До господарського суду Київської області представником позивача було подано клопотання б/н від 08.09.2016 р. (вх. № 18426/16 від 08.09.2016 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме заяв ПП АЛГОЛ-2003 про перерахування коштів за кредитним договором, меморіальних ордерів та банківських виписок про перерахування кредиту ПП АЛГОЛ-2003, банківських виписок по особових рахунках відповідача.

Окрім того, до господарського суду Київської області представником позивача було подано пояснення б/н від 08.09.2016 р. (вх. № 18427/16 від 08.09.2016 р.) про застосування підвищеної процентної ставки при нарахуванні процентів за договором № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р., а також заперечення б/н від 08.09.2016 р. (вх. № 18425/16 від 08.09.2016 р.) на клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи.

12.09.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано заперечення до пояснень ПАТ ВТБ Банк щодо застосування підвищеної процентної ставки при нарахуванні процентів за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р.

У судовому засіданні 12.09.2016 р. представник позивача проти задоволення заяви відповідача про призначення у справі № 911/2438/16 судової експертизи заперечував.

Однак, враховуючи складність розрахунків, розмір заявленої до стягнення заборгованості, необхідність дослідження значного обсягу первинних фінансових документів та їх співставлення, в тому числі - на відповідність умовам кредитного договору, для чого потрібні спеціальні економічні знання, якими суд не володіє, заперечення позивача були відхилені судом, і ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2016 р. у даній справі було призначено судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р. (зі змінами та доповненнями), проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі було зупинено, і справу направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 р. зазначену ухвалу суду у даній справі від 12.09.2016 р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 р. зазначені вище ухвалу та постанову у справі № 911/2438/16 було скасовано, а матеріали справи було направлено для розгляду до господарського суду Київської області.

Ухвалою від 26.12.2016 р. розгляд справи було призначено на 12.01.2017 р.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2017 р. позовні вимоги підтримував у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не зявився.

У судовому засіданні 01.02.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення учасників процесу, суд

встановив:

11.09.2008 р. між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - банк, кредитор) та Приватним товариством «АЛГОЛ-2003» (далі - позичальник) було укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08, відповідно до п. 1.1 якого (в редакції договору № 21 про внесення змін до кредитного договору від 14.03.2014 р.) банк на умовах даного договору зобовязується надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, розмір якої встановлюється за графіком відповідно до таблиці 1 договору, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 30 вересня 2019 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобовязання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції договору № 20 про внесення змін до кредитного договору від 27.09.2013 р.) надання кредиту позичальнику здійснюється окремими траншами у безготівковій формі на підставі письмової заявки позичальника за формою № 1, в межах невикористаного ліміту кредитування, шляхом перерахування траншу на поточний рахунок позичальника та в розмірі зазначених в заявці, за умови виконання позичальником своїх зобовязань належним чином та додержання всіх умов надання траншу, визначених договором.

Відповідно до п. 3.1.1 кредитного договору (в редакції договору № 20 про внесення змін до кредитного договору від 27.09.2013 р.) передбачено, що плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить по траншам, наданим в період з 11.09.2008 р. по 26.09.2013 р. (включно) у розмірі: - 9 % річних, що нараховуються банком у період з 27.09.2013 р. по 31.12.2015 р. (включно); - 9,8 % річних, що нараховуються банком у період з 01.01.2016 р. по 30.09.2019 р. (включно), по траншам, наданим в період з 27.09.2013 р. по 30.09.2019 р. (включно), у розмірі 11% річних.

Позичальник зобовязався в повному обсязі погашати боргові зобовязання у розмірі, порядку та строки/терміни, передбачені договором (п. 4.3.3 в редакції договору № 20 про внесення змін до кредитного договору від 27.09.2013 р.).

На виконання вищенаведених умов кредитного договору, банком було надано позичальнику в користування кредитні кошти відповідно до таблиці 1 договору, що підтверджується заявами на перерахування коштів та виписками з рахунку позичальника, копії та оригінали яких долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, у порушення умов кредитного договору, у строки, визначені умовами цього договору, позичальником не було повернуто позивачу кредитні кошти, та не сплачено проценти за користування кредитом, у звязку з чим у позичальника перед позивачем виникла прострочена заборгованість по кредиту, яка за розрахунком, наданим банком, станом на 25.07.2016 р. становить 42596957,09 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 року (1 долар США = 24,812552 гривень), становить 1056939212,84 гривень); прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 01.08.2015 року по 24.06.2016 року (включно), становить 2708380,25 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 року (1 долар США = 24,812552 гривень), становить 67201825,79 гривень); строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.06.2016 року по 25.07.2016 року (включно), становить 334625,38 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 року (1 долар США = 24,812552 гривень), становить 8302909,64 гривень).

Оскільки Приватне підприємство «АЛГОЛ-2003» не виконало взятих на себе зобовязань за кредитним договором, банком на адресу позичальника було направлено лист-вимогу № 742/1-2 від 23.01.2015 р. щодо погашення заборгованості перед позивачем за кредитним договором, однак вказана заборгованість не була погашена відповідачем, у звязку з чим ТОВ «ВТБ Банк» і звернулось з даним позовом до суду.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як слідує з матеріалів справи, Приватне підприємство АЛГОЛ-2003 зобовязання в повному обсязі за кредитним договором не виконало, внаслідок чого за розрахунками банку станом на 25.07.2016 р. за останнім рахується прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 42596957,09 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 р. (1 долар США = 24,812552 гривень), становить 1056939212,84 гривень) прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 01.08.2015 р. по 25.07.2016 р. (включно), становить 2708380,25 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 року (1 долар США = 24,812552 гривень), становить 67201825,79 гривень); строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.06.2016 р. по 25.07.2016 р. (включно), становить 334625,38 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 року (1 долар США = 24,812552 гривень), становить 8302909,64 гривень).

Відповідач, заперечуючи проти правильності застосування банком підвищених процентних ставок, зазначав, що під час дії кредитного договору банком було неодноразово здійснено нарахування процентів за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки на рівні 17% замість 14%, як це передбачено пп. 1.1.2 п. 1.1 кредитного договору, за періоди з 24.11.2009 р. по 01.12.2009 р., з 07.01.2010 р. по 06.02.2010 р., з 07.04.2010 р. по 06.05.2010 р. Крім того, у період з 02.12.2009 р. по 21.12.2009 р. банком при нарахуванні процентів було застосовано замість процентної ставки на рівні 14% процентну ставку в розмірі 20% річних. Поряд з цим, відповідач зазначав, що протягом вказаних періодів позичальником здійснювалися також погашення сум заборгованості за процентами (з 24.11.2009 р. по 01.12.2009 р. в сумі 100000,00 доларів США, з 07.01.2010 р. по 06.02.2010 р. в сумі 100000,00 доларів США, з 07.04.2010 р. по 06.05.2010 р. в сумі 100000,00 доларів США). Також відповідач зазначав, що банком було здійснено нарахування процентів за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки на рівні 10% замість 9%, як це передбачено пп. 3.1.2 п. 3.1 кредитного договору. Зокрема, таке нарахування відбувалося з 18.07.2011 р. по 21.06.2012 р. та з 20.03.2013 р. по 19.05.2013 р.

В ході розгляду справи, враховуючи складність розрахунків, розмір заявленої до стягнення заборгованості, необхідність дослідження значного обсягу первинних фінансових документів та їх співставлення, в тому числі - на відповідність умовам кредитного договору, ухвалою від 12.09.2016 р. судом було призначено у даній справі судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р. (зі змінами та доповненнями). Вказана ухвала суду постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 р. була залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 р. зазначені вище ухвалу та постанову у справі № 911/2438/16 було скасовано, а матеріали справи було направлено для розгляду до господарського суду Київської області.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем при нарахуванні процентів за договором № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р. було застосовано наступні процентні ставки: 14% річних з 11.09.2008 р. по 23.11.2009 р., яка була встановлена згідно умов п. 1.1.2 договору кредиту № 100.2.3-01/262К-08 від 11.09.2008 р.; 17% з 24.11.2009 р. по 01.12.2009 р., 20% з 02.12.2009 р. по 21.12.2009 р., 14% з 22.12.2009 р. по 06.01.2010 р., 17% з 07.01.2010 р. по 06.02.2010 р., 14% з 07.02.2010 р. по 06.04.2010 р., 17% з 17.04.2010 р. 06.05.2010 р., 14% з 07.05.2010 р. 09.02.2011 р., де розмір процентної ставки за користування кредитом у вказані періоди підвищувався у звязку з порушенням відповідачем п. 1.1.4 договору кредиту № 100.2.3-01/262К-08 від 11.09.2008 р.; 9,58% з 10.02.2011 р. по 28.02.2011р., 11% з 01.03.2011 р. по 11.03.2011 р., які були нараховані на підставі договору № 10 від 10.02.2011 р. про внесення змін до договору кредиту № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р. (відповідно до якого було внесено зміни до п. 1.1.2 в наступній редакції: « 1.1.2 за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти в розмірі: з 11.09.2008 р. по 09.02.2011 р. (включно) - 14,0% (чотирнадцять) процентів річних; з 10.02.2011 р. по 28.02.2011 р. (включно) - 9,58% (девять цілих пятдесят вісім сотих) процентів річних; з 01.03.2011 р. - 11,0% (одинадцять) процентів річних».); 9% з 12.03.2011 р. по 17.07.2011 р., які було нараховано на підставі договору № 11 від 10.02.2011 р. про внесення змін до договору кредиту № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р. шляхом зміни назви договору кредиту на «Кредитний договір» та викладення основної частини договору та додатків до нього в новій редакції. Пунктом 3.1.2 договору було встановлено базовий розмір процентів - 9,00 % річних. Пунктом 3.1.3 договору кредиту визначено умови застосування підвищеного розміру процентів при невиконанні та/або не забезпеченні виконання позичальником зобовязань за договором кредиту; 10% з 18.07.2011 р. по 21.06.2012 р., де процентну ставку було підвищено на підставі п. 3.1.3 договору кредиту (абзац 4) з першого банківського дня невиконання позичальником умови п. 4.3.21 договору кредиту (п. 4.3.21 - в строк до 15.07.2011 р. (включно) укласти та/або забезпечити укладання договору про забезпечення на предмет застави, вказаний в пункті 1.3.4 цього договору, а також надати та/або забезпечити надання документів, необхідних для укладання такого договору про забезпечення, відповідно юридичного висновку щодо компанії Акціонерного товариства «ХОУЛСЕЙЛ КОРПОРЕЙШН» (WHOLESALE CORPORATION), згідно п. 4.3.23 цього договору»); 9% з 22.06.2012 р. по 19.03.2013 р., де процентну ставку було знижено у звязку із забезпеченням виконання позичальником умов п. 4.3.21 договору кредиту та укладенням 22.06.2012 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та компанією «ХОУЛСЕЙЛ КОРПОРЕЙШН» (WHOLESALE CORPORATION) договору застави № 100.2.3-01/262з-08; 10% з 20.03.2013 р. по 19.05.2013 р. (процентну ставку було підвищено на підставі п. 3.1.3 договору кредиту (останній абзац) з 20.03.2013 р. у звязку з незабезпеченням позичальником виконання поручителем ТОВ «КРАЙ-2» (ідентифікаційний код 35231874) умови п.п. 4.3.13.3.2 договору кредиту по результатам моніторингу за 4 кв. 2012 року «п.п. 4.3.13.3.2 не відчужувати необоротні активи на суму більше ніж 10 (десять) відсотків, тобто значення показника (НаО-На1)/На0*100% не повинне перевищувати 10 (десять) відсотків, де На1 - необоротні активи на останню звітну дату; НаО - Необоротні активи на попередню звітну дату; не надання в банк фінансової звітності прирівнюється до невиконання п.п. 4.3.13.3.2 цього договору; моніторинг виконання умов п.п. 4.3.13.3.2 виконується щоквартально. Не надання в банк фінансової звітності прирівнюється до невиконання п.п. 4.3.13.3.2 цього договору»); 9% з 20.05.2013 р. 19.01.2014 р., яка була знижена у звязку із забезпеченням виконання позичальником виконання умов п.п. 4.3.13.3.2 договору кредиту поручителем ТОВ «КРАЙ-2» (ідентифікаційний код 35231874) у 1 кв. 2013 року; 11% - з 20.01.2014 р. по 24.01.2014 р. згідно заявок позичальника (заявка від 20.01.2014 р. на суму 113343,00 дол. США та заявка від 20.01.2014 р. на суму 288863,00 дол. США) було видано кредитні кошти в загальному розмірі 402206,00 дол. США.

Як зазначалося вище, розмір процентної ставки за користування кредитом (траншем) визначено п. 3.1.1, що викладений в новій редакції договору № 20 від 27.09.2013 р. про внесення змін до договору кредиту: « 3.1.1 плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить (п.п. 3.1.1.1) по траншам наданим в період з 11.09.2008 р. по 26.09.2013 р. (включно) у розмірі: 9,0% (девять цілих нуль десятих процентів) річних, що нараховуються банком в період з 27.09.2013 р. по 31.12.2015 р. (включно); 9,8% (девять цілих вісім десятих процентів) річних, що нараховуються банком в період з 01.01.2016 р. по 30.09.2019 р. (включно); (3.1.1.2) по траншам наданим в період з 27.09.2013 р. по 30.09.2019 р. (включно), у розмірі 11,0% (одинадцять цілих нуль десятих процентів) річних).

У період з 25.01.2014 р. по 30.11.2015 р. процентна ставка в розмірі 9% нараховувалась на вже видані кредитні кошти в розмірі 61733998,00 дол. США згідно з п. 3.1.1, що викладений в новій редакції договору № 20 від 27.09.2013 р. про внесення змін до договору кредиту; з 01.12.2015 р. процентну ставку в розмірі 9% було нараховано згідно заявки позичальника від 20.01.2014 р. на суму 113343,00 дол. США та заявки від 20.01.2014 р. на суму 288863,00 дол. США, відповідно до яких позичальнику було видано кредитні кошти в загальному розмірі 402206,00 дол. США.

Слід зазначити, що відповідач контррозрахунку суми заборгованості або доказів погашення заборгованості за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р. суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки ПП «АЛГОЛ-2003» заборгованість по кредиту та відсотках за користування кредитом повністю не погасило, то вимоги банку про стягнення з позичальника сум простроченої заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по сплаті процентів та строкової заборгованості по сплаті процентів підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 42596957,09 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, 2708380,25 доларів США простроченої заборгованості по сплаті процентів, 334625,38 доларів США строкової заборгованості по сплаті процентів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства АЛГОЛ-2003 (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 15, код 32761156) на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, б-р. ОСОБА_2/вул. Пушкінська, буд. 8/26, код 14359319) заборгованість за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 р., яка станом на 25.07.2016 р. складає 45639962,72 доларів США (сорок пять мільйонів шістсот тридцять девять тисяч девятсот шістдесят два долари США 72 центи), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 р. (1 долар США = 24,812552 гривень) становить 1132443948,27 гривень (один мільярд сто тридцять два мільйони чотириста сорок три тисячі девятсот сорок вісім гривень 27 копійок), а саме: прострочену заборгованість по кредиту - 42596957,09 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 р. (1 долар США = 24,812552 гривень), становить 1056939212,84 гривень); прострочену заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 01.08.2015 р. по 24.06.2016 р. (включно) - 2708380,25 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 р. (1 долар США = 24,812552 гривень), становить 67201825,79 гривень); строкову заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.06.2016 р. по 25.07.2016 р. (включно) - 334625,38 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 р. (1 долар США = 24,812552 гривень), становить 8302909,64 гривень) та 206700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 24.02.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна