Рішення № 65408857, 19.01.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.01.2017р. Справа №905/2775/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.

розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь Донецької області

до відповідача-1 Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк

та відповідача-2 Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області

про стягнення 13996,20грн. збитків у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача-1: не з’явився,

від відповідача-2: не з’явився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

19.01.2017р. з 15-04год. до 15-09год.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк про стягнення 13996,20грн. збитків у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір поставки №245/108/16Сб від 01.02.2016р., сертифікат якості на партію №21167 коксу доменного, залізничну накладну №49254451 від 04.07.2016р., комерційний акт БН 726576/588 від 06.07.2016р., рахунок-фактуру №91028270 від 04.07.2016р. тощо.

В позові викладено розрахунок заявленої до стягнення суми (а.с.4).

Протягом розгляду справи позивач надав суду:

1) клопотання №09/230 від 15.11.2016р. (з додатками), в якому просив суд залучити до участі у справі іншого відповідача – Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”; стягнути з належного відповідача 13996,20грн. збитків та витрати по сплаті судового збору (а.с.31-38).

Ухвалою суду від 22.11.2016р. (а.с.40-41) клопотання №09/230 від 15.11.2016р. задоволене: до участі у справі у якості другого відповідача залучене Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” (84400, Донецька обл., м.Лиман, вул.Кірова, 22), після чого розгляд справи розпочато заново.

2) з супровідним листом вх.№04-21/138 від 17.01.2017р. – скан-копії пояснень №09/230 від 13.01.2017р. та доказів надіслання копій позовної заяви з додатками відповідачу-2 та його відокремленому підрозділу (а.с.48-51).

Відповідач-1 будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання 22.11.2016р. та 19.01.2017р. не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи, а також про вимоги суду був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи: Акт б/н від 30.09.2016р. канцелярії суду про відсутність можливості направити поштову кореспонденцію за належністю через призупинення відділеннями поштового зв'язку приймання та пересилання поштових відправлень до м.Донецьк; роздруківки повідомлень в мережі Інтернет про час і місце судових засідань зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі “Судова влада України” (а.с.28, 29, 42).

Відповідач-2 та його відокремлений підрозділ будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надали, у судове засідання а 19.01.2017р. не з’явились, хоча про час і місце розгляду справи, а також про вимоги суду були повідомлені завчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.45, 46).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” та приймаючи до уваги, що відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися правом надати відзиви на позов та не надали доказів на підтвердження поважності причин неявки своїх повноважних представників в судові засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом, суд

ВСТАНОВИВ:

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що державна реєстрація Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (відповідача-2) як новоутвореної юридичної особи проведена 21.10.2015р.

25.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (Вантажовласник) та Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (Виконавець, відповідач-2) був укладений Договір №1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги (далі – Договір про організацію перевезень, а.с.36-38).

Згідно з абзацом першим Загальних положень нової редакції Статуту Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” останнє є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (а.с.33-35). Відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.05.2016р. (а.с.17).

Таким чином, Вантажовласником за Договором про організацію перевезень є позивач у даній справі.

Предметом Договору про організацію перевезень є надання Виконавцем Вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1.).

За п.2.1. Договору про організацію перевезень Вантажовласник, зокрема, зобов’язався здійснювати вивантаження вантажів, що прибувають на його адресу.

Відповідно до п.2.2., п.2.3. Договору про організацію перевезень Виконавець, серед іншого, зобов’язався видавати вантажі Вантажовласника, подавати під вивантаження вагони згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника; здійснювати розрахунки з Вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати Вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Маріуполь-Сортувальний.

За змістом п.7.1. Договору про організацію перевезень Виконавець надає Вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”.

Строк дії Договору про організацію перевезень – до 31.12.2016р. (п.7.4.).

Договір про організацію перевезень підписаний та скріплений печатками з обох сторін.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу (далі – ЦК) України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України (далі – Статут) визначає, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

04.07.2016р. за залізничною накладною №49254451 (а.с.9) Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив в адресу Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (вантажоодержувача) у напіввагоні №60918257 кокс доменний у вологому стані. При оформленні накладної відправником зазначено масу вантажу у напіввагоні №60918257: нетто 47350кг. Відповідно до графи 7 накладної вантаж маркований повздовжньою полосою уздовж вагону вапном, поверхня вантажу вище бортів “шапка”.

Зі штемпелів у графах 51 «Календарний штемпель прибуття вантажу» та 52 «Календарний штемпель видачі вантажу» залізничної накладної №49254451 вбачається, що послуги з перевезення та видачі вантажу надавались саме Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця”.

За ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу масі, зазначеній вантажовідправником у накладній. Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт загальної форми №1-109 від 05.07.2016р. було здійснене комісійне переважування вагону №60918257 на 150-тонних електронних вагах. За результатами комісійного переважування складений комерційний акт БН 726576/588 від 06.07.2016р. (далі – комерційний акт, а.с.8), відповідно до якого у вагоні №60918257 виявилось: брутто – 66400кг, тара з брусу – 23400кг, нетто – 43000кг, що менше документа на 4350кг. У комерційному акті також відображено, що завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200-300мм, шапкоподібне; маркування вапном однією повздовжньою полосою вздовж вагону; над 1-4 люками поглиблення 8000мм х 1000мм х 300мм в глибину вагону; маркування порушене. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Течі вантажу на станції призначення немає. При повторному переважуванні вагону недостача підтвердивась.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно з п.10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Частиною першою ст.23 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 ЦК України.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Суд приймає до уваги встановлені комерційним актом сліди доступу до вантажу – наявність поглиблень та порушення маркування за відсутності течі у технічно справному напіввагоні №60918257. Відповідач-2 не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Частиною 1 ст.115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У графі 20 залізничної накладної №49254451 від 04.07.2016р. зазначено, що вантаж (кокс доменний) зданий до перевезення у вологому стані (а.с.9).

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправника) №91028270 від 04.07.2016р. на оплату коксу доменного за ціною 3514,77грн./т без ПДВ (а.с.10). За даними комерційного акту недостача у вагоні №60918257 складає 4350кг (а.с.8). Вартість недостачі у розмірі 13996,20грн. розрахована позивачем з урахуванням норми недостачі, що дорівнює 2% маси, зазначеної в перевізному документі.

Перевіривши розрахунок позовних вимог (а.с.4), суд встановив, що він є арифметично вірним, але містить неправильні вихідні дані щодо вартості втраченого вантажу. Так, під час здійснення розрахунку позивач виходив з того, що вартість вантажу у вагоні №60918257 відповідно до рахунку вантажовідправника складає 4116,53грн./т з ПДВ, в той час як за розрахунком суду вартість вантажу у вагоні №60918257 складає 4217,72грн./т з ПДВ. Відповідно вартість недостачі за розрахунком суду складає 14352,90грн.

Однак з огляду на те, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України порядок збільшення розміру позовних вимог не був дотриманий позивачем під час розгляду справи, позовна вимога підлягає задоволенню в первісно заявленій до стягнення сумі – 13996,20грн.

Враховуючи встановлення судом того факту, що перевезення за залізничною накладною №49254451 від 04.07.2016р. здійснювалось 04.– 05.07.2016р. саме Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” через станції його регіональної філії “Донецька залізниця”, вартість нестачі вантажу підлягає стягненню саме з відповідача-2.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідача-1, оскільки він не був учасником спірних правовідносин (фактичним перевізником) та, відповідно, є неналежним відповідачем.

Відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-2.

Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України та на підставі ст.ст.909, 924 Цивільного кодексу України; ст.307 Господарського кодексу України; ст.ст.12, 23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт” №273/96ВР від 04.07.1996р.; п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.; п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083); ст.ст.6, 24, 110, 111, 113, 114, 115, 129 Статуту залізниць України; ст.ст.4-2, 4-3, 22, 24 (ч.1), 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну вимогу Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь Донецької області до відповідача-1, Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк; відповідача-2, Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області про стягнення 13996,20грн. збитків у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Кірова, 22; ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1; ідентифікаційний код 00191129) 13996,20грн. збитків у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, 1378,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовної вимоги до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2017р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 5 прим.:

1 – до справи, 1 – позивачу,

3 – відповідачам