Ухвала суду № 65407705, 16.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/10878/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

16 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Казначейської служби України про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсації за завдану моральну шкоду,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Казначейської служби України в якому просила:

-визнати бездіяльність начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо розгляду скарги позивача від 14.04.2016 року незаконною;

- зобов'язати начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області розглянути скаргу від 14.04.2016 року, надавши обґрунтовану відповідь на всі порушені у ній питання та надати доручення підлеглим особам негайно здійснити розшук належних ОСОБА_3 транспортних засобів, тимчасово затримати такі транспортні засоби і доставити на спеціальний майданчик чи стоянку, про що повідомити Староміський ВДВС Вінницького міського управління юстиції;

- стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України;

- зобов'язати начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, на підставі ст.267 КАС України, подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення.

26 грудня 2016 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно і належним чином, а відтак судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що 14 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області зі скаргою на ім'я його начальника, у якій просила: доручити проведення службового розслідування щодо працівників поліції, які вчинили бездіяльність щодо розшуку транспортних засобів ОСОБА_3, притягнути винних осіб до відповідальності, якщо вони працюють або врахувати таку їх бездіяльність при проходженні ними атестації чи при проведенні конкурсу; надати їй обґрунтовану відповідь на всі питання, що порушені у скарзі від 14.04.2016 р. та раніше поданих нею на адресу начальника ГУНП у Вінницькій області скаргах, відповідно до чинного законодавства; надати доручення підлеглим особам негайно здійснити розшук належних ОСОБА_3 транспортних засобів, тимчасово їх затримати та доставити на спеціальний майданчик чи стоянку, про що повідомити Староміський ВДВС Вінницького міського управління юстиції.

За результатами розгляду даної скарги, листом №20/К-259,285,289 від 13 травня 2016 року за підписом заступника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Мороза Р.О. позивачу надано відповідь, у якій зазначено, що 04 грудня 2014 року до УДАІ УМВС України у Вінницькій області надійшла постанова "Про розшук майна боржника", винесена Староміським ВДВС Вінницького МУЮ щодо розшуку транспортних засобів, які належать громадянину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: "ЗИЛ 157", номерний знак НОМЕР_1, "TOYOTA LAND CRUISER", номерний знак НОМЕР_2, "RENAULT MASTER", номерний знак НОМЕР_3, та "DAIMLER-BENZ 123" номерний знак НОМЕР_4.

Так, у ході перевірки встановлено, що на ОСОБА_3 зареєстровано автомобіль марки "ЗИЛ 157", номерний знак НОМЕР_1, та "TOYOTA LAND CRUISER", номерний знак НОМЕР_2. Після надходження постанови про накладення арешту на зазначені транспортні засоби, з метою її виконання, було орієнтовано особовий склад Державтоінспекції Вінницької області на розшук, затримання вищевказаних транспортних засобів, виставлено картки розшуку автомобілів в базах даних, а також інформацію щодо розшуку таких транспортних засобів внесено до автоматизованої інформаційно-пошукової системи "Відеоконтроль-Рубіж", які функціонують на стаціонарних постах ДПС.

Також, у листі зазначено, що у разі виявлення розшукуваного автомобіля автоматизованою інформаційно-пошуковою системою "Відеоконтроль-Рубіж" співробітники ДПС зобов'язанні зупинити зазначений транспортний засіб та діяти у відповідності до інструкцій. При цьому, було накладено обмеження на проведення реєстраційних операцій на вказані автомобілі та виставлено помітку в графі "Розшук" в базі "НАІС ДДАІ". При проведенні інструктажів, співробітниками ДПС, які заступають на службу по забезпеченню безпеки дорожнього руху, доводяться орієнтування про розшукувані транспортні засоби та зосереджується увага на їх виявленні. Враховуючи викладене, за наслідками проведеної перевірки, факти бездіяльності працівників поліції щодо розшуку транспортних засобів, які належать ОСОБА_3, не знайшли свого підтвердження.

На думку позивача, відповідач не надав жодної обґрунтованої відповіді на поставлені у скарзі від 14 квітня 2016 року питання, а тому така бездіяльність відповідача порушує її Конституційні права за захистом яких вона звернулась до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при надані відповіді діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, що виключає підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Преамбулою до Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтями 4, 5 цього ж Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Згідно ст. 18 вказаного Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, в тому числі, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушень з боку відповідача вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки на питання, порушені позивачем у зверненнях, відповідачем надано обґрунтовану відповідь в межах визначених ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

Крім того, як встановлено судом першої інстанції підтверджується матеріалами справи, у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа №802/788/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі №802/788/16-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, у задоволенні вищезазначеного адміністративного позову відмовлено.

Так, за результатами розгляду вказаної справи встановлена відсутність протиправних дій чи бездіяльності при розгляді скарги ОСОБА_2, за результатами якого на її адресу була направлена відповідь №20/К-259,285,289 від 13 травня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, із викладено вище слідує висновок про те, що позивач неодноразово зверталась до суду про оскарження дій та бездіяльності відповідача щодо надання необґрунтованої відповіді на її скаргу від 14 квітня 2016 року, а саме у листі №20/К-259,285,289 від 13 травня 2016 року, які є предметом розгляду і в даній справі.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн з огляду на наступне.

Так, ч. 2 ст. 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що безпосередньою підставою для відшкодування моральної шкоди чинним законодавством передбачено наявність винних або протиправних дій чи бездіяльності відповідача. В даному ж випадку суд дійшов висновку про відсутність бездіяльності з боку позивача, а тому позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням судового рішень в адміністративній справі не є позовною вимогою, оскільки така вимога не передбачена положеннями ч. 4 ст. 105 та ч. 2 ст. 162 КАС України. Вказане питання вирішується за клопотанням позивача або за власною ініціативою суду. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є правом, а не обов'язком суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції обґрунтовані, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сапальова Т.В. Боровицький О. А.