Ухвала суду № 65407562, 16.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1925/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Лятіфова В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, у якому просив зобов'язати відповідача вчинити дії щодо вилучення з реєстрів запису про обтяження № 4469494 щодо об'єкта: нежитлові приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 280136074101, загальна площа 389,10 кв.м., адреса АДРЕСА_1), яке виникло на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 831/33, виданий 10.08.2009, видавник: Деснянський відділ ДВС Чернігівського МУЮ.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, при цьому вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 лютого 2015 року № 35 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" до 20 березня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи І Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 до 19.03.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213 продовжений строк здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" та повноваження ліквідатора ПАТ "ВіЕйБі Банк", провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни строком на два роки до 19.03.2018 включно.

Поряд із цим, при вчиненні нотаріальних дій з майном, що належить на праві власності ПАТ "ВіЕйБі Банюк приватним нотаріусом щодо об'єкта нежитлові приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 280136074101, загальна площа 389,10 кв.м., адреса АДРЕСА_1), було виявлено інформацію про державну реєстрацію обтяження, яке виникло на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 831/33, виданий 10.08.2009, видавник: Деснянський відділ ДВС Чернігівського МУЮ. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_5 (в минулому іпотекодавець).

Позивач, посилаючись на те, що арешт належного ПАТ "ВіЕйБі Банк" нерухомого майна перешкоджає реалізації цього майна у порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та власне процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на таке.

Так, у відповідності до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, згідно з положеннями частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України також встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В свою чергу, статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

За змістом названої норми процесуального права учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Одночасно, питання оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби вирішено у статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 наведеної норми Закону № 606-XIV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

З наявних у справі матеріалів колегією суддів встановлено, що виконавче провадження, в межах якого державним виконавцем було накладено арешт на нерухоме майно, в тому числі об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 389,10 кв.м., адреса АДРЕСА_1, яке наразі належить ПАТ "ВіЕйБі Банк", відкрито за виконавчим листом, виданим на виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі про стягнення грошових коштів у розмірі 3960017,76 грн. з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк (а.с. 14, 32).

Наразі, як встановив суд, виконавче провадження знищене за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Окрім цього, за приписами статті 60 Закону № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, пунктом 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Статтею ж 114 Цивільного процесуального кодексу України врегульовано питання підсудності позовів про зняття арешту з майна.

Отже, публічно-правовим є спір між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні, і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані зі спором про право на це майно.

У даному ж випадку звернення позивача до суду фактично обумовлене необхідністю захисту порушеного права власності на майно, яке йому належить і на яке накладено арешт державним виконавцем у межах виконавчого провадження, відкритого з виконання рішення у цивільній справі про стягнення коштів, при цьому у межах даного спору позивачем не ставиться питання про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, як того вимагають положення статті 181 КАС, а тому такий спір позбавлений ознак публічно - правового і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства, з урахуванням особливостей, встановлених статтею 60 Закону № 606-XIV і положень Цивільного процесуального кодексу України щодо способу захисту права власності та юрисдикції судів.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, спір, який виник між стороною не належить розглядати за правилами КАС України.

Відповідно до частини першої статті 203 КАС постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених частиною першою статті 203 КАС, із закриттям провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 157 КАС - справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити зацікавленим особам, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року - скасувати.

Постановити ухвалу якою провадження в адміністративній справі № 825/1925/16 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 17.03.2017

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.