Постанова № 65406352, 09.03.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4908/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - Губаренко Ю.М., Борисова О.В.,

представника відповідача - Базавлук К.В.,

представника третьої особи - Васильєва О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, третя особа: Компанія Джессан трейд енд Інвестемнт про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, третя особа: Компанія Джессан трейд енд Інвестемнт про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2012 №0006362301/35 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на 738 802,00 грн., №0006272301/318 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 3 729 696,00 грн., від 08.06.2012 №0009272301/786 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 13 959 028,54 грн. від 29.03.2012 №0000222303/320 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 15 419,08 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних від 09.09.2013 №0005702301/417 яким товариству зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 738802,00 грн., №0005692301/416 яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 340875,00 грн., №0005682301/415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 13959028,54 грн., від 30.07.2015 №0003992301/16, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах), 14010100 на загальну суму 340885,00грн.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29.03.2012 №0006272301/318 в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 2 757 465,00 грн. та в сумі 631 356,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Нова Холдинг" задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29.03.2012 №0006362301/35, №0006272301/318, №0006172301/317, від 08.06.2012 №0009272301/786. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013 касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 скасовано та залишено в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012.

З урахуванням висновків суду касаційної інстанції, відображених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013 та на підставі акту перевірки №201/22-209/31998642 від 14.03.2012, Кременчуцька ОДПІ 09.09.2013 сформувала, крім інших, податкові повідомлення-рішення №0005702301/417 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ на суму 738 802,00 грн. (т. 26 а.с. 36), №0005692301/416 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 340 875,00 грн. (т. 26 а.с. 35) та №0005682301/415 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13 959 028,54 грн. (т. 26 а.с. 34).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Компанію Джессап Трейд енд Інвестмент, апеляційну скаргу якої ухвалою цього ж суду від 06.02.2014 залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 - без змін.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014 касаційну скаргу Компанії Джессап Трейд енд Інвестмент задоволено частково. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 09.09.2013 №0005682301/415, №0005692301/416, №0005702301/417. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 146, грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасовано, та прийнято нову якою позовні вимоги ТОВ "Нова Холдинг" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 29 березня 2012 року №0006272301/3118 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі основного платежу 2757465,00 грн., штрафних санкцій - 631356,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2016 року Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року адміністративну справу за даним позовом прийнято до провадження (т. 27 а.с. 123).

09 березня 2017 року позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.03.2012 №0006362301/35, №0006272301/318, від 08.06.2012 №0009272301/786, від 08.06.2012 №0000222303/320, від 09.09.2013 №0005702301/417, №0005692301/416, №0005682301/415, та від 30.07.2015 №0003992301/16.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимога не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 24.01.2012 року по 05.03.2012 року відповідачем здійснено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 30.09.2011 року, результати якої оформлено актом перевірки від 14.03.2012 року № 201/2-209/31998642, де зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334 від 28.12.94, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 13 680 042 грн., у т.ч.: за IV квартал 2010 року - 1 174 867 грн., за І квартал 2011 року - 864 418 грн., за II квартал 2011 року - 712 062 грн. та за III квартал 2011 року-10 928 695 грн.; п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 від 03.04.97, п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 3 030 165 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року - 66 746 грн., за листопад 2010 року - 203 018 грн., за грудень 2010 року - 255 622 грн., за січень 2011 року - 87 565 грн., за березень 2011 року - 225 126 грн., за квітень 2011 року - 255 496 грн., за травень 2011 року - 520 676 грн., за червень 2011 року - 279 549 грн., за липень 2011 року - 197 774 грн., за серпень 2011 року - 438 114 грн., за вересень 2011 року - 500 479 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) у сумі 738 802 грн. за вересень 2011 року; ч. 10 ст. 18 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481 від 19.12.95, в результаті чого встановлено здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених Кабінетом Міністрів України мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва та застосовано фінансову санкцію в розмірі 15 419,08 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 29.03.2012 року № 0006362301/35 про зменшення від'ємного сальдо ПДВ на суму 738802 грн.; № 0006272301/318 про донарахування ПДВ на суму 3030165 грн. та фінансових санкцій на суму 699531 грн.; № 0006172301/317 про донарахування податку на прибуток на сум 13680042 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 293717,75 грн.; рішення про застосування фінансових санкцій № 0000222303/320 на суму 145419,09 грн.

За наслідками адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 року № 0009272301/786 про донарахування податку на прибуток на суму 13 667 856 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 291172,54 грн.

З урахуванням висновків суду касаційної інстанції, відображених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013 та на підставі акту перевірки №201/22-209/31998642 від 14.03.2012, Кременчуцька ОДПІ 09.09.2013 сформувала, крім інших, податкові повідомлення-рішення №0005702301/417 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ на суму 738 802,00 грн., №0005692301/416 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 340 875,00 грн. та №0005682301/415 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13 959 028,54 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Кременчуцької ОДПІ, ТОВ "Нова Холдинг" звернулось до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивачем (боржник) укладено кредитний договір № 12 від 25.07.2005 року із Jessup Trade & Investment INC (кредитор), за умовами якого позивач отримує кредит в розмірі 10 000 000 дол. США під 10% річних та зобов'язується повернути кредит в строки передбачені договором (перша частина в розмірі 5 000 000 дол. США - не пізніше 15.10.2006 року, друга частина в розмірі 5 000 000 дол. США - не пізніше 15.09.2007 року).

Відповідно до пункту 3.1 Договору грошові кошти переводяться на рахунок ТОВ "Нова Холдинг" після отримання реєстраційного свідоцтва Національного банку України.

Згідно з пунктом 8.3 Договору всі зміни та доповнення до кредитного договору вважаються діючими, якщо вони оформлені письмовою домовленістю сторін та підписані уповноваженими на це особами.

Управлінням Національного банку України в Полтавській області видано ТОВ "Нова Холдинг" реєстраційне свідоцтво № 9 від 08.08.2005 року, яке свідчить про реєстрацію кредитного договору від 25.07.2005 року № 12.

06.04.2007 року додатковою угодою № 1 до вищезазначеного кредитного договору від 25.07.2005 року № 12 сторонами внесено зміни, а саме: згідно з пунктом 3.3 повернення коштів здійснюється за наступним графіком: перша частина коштів в розмірі 4 488 000 дол. США не пізніше 15.10.2007 року, друга частина коштів в розмірі 5 914 940,85 дол. США не пізніше 15.09.2008 року.

Згідно з вимогами пункту 1.18 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в поземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Національного банку України № 270 від 17.06.2004 року, що якщо зміни до договору згідно з вимогами пункту 2.5 глави 1 та підпункту 4.2.9 пункту 4.2 глави 4 цього розділу потребуватимуть їх реєстрації Національним банком, то резидент-позичальник зобов'язаний зазначити, що відповідні зміни набирають чинності з моменту їх реєстрації Національним банком.

ТОВ "Нова Холдинг" отримано додаток від 21.09.2007 року № 1 до реєстраційного свідоцтва від 08.08.2005 року № 9, яким внесено зміни до реєстраційного свідоцтва від 08.08.2005 року № 9 та зазначено, що цей додаток є невід'ємною частиною вищезазначеного реєстраційного свідоцтва.

30.07.2009 року між ТОВ "Нова Холдинг" та Jessup Trade & Investment INC укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 12 від 25.07.2005 року, згідно з якою пункт 3.3 договору викладено в такій редакції: "Повернення грошей здійснюється шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок Кредитора за наступним графіком: 5 708 000 дол. США не пізніше 30.07.2016 року, 5 803 125,60 дол. США не пізніше 30.07.2017 року.

Зі змісту додаткової угоди № 2 від 30.07.2009 року вбачається порушення позивачем вимог пункту 1.18 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, тобто в додатковій угоді № 2 від 30.07.2009 року не зазначено про набрання нею чинності з моменту реєстрації Національним банком України змін в реєстраційному свідоцтві.

Факт не проведення ТОВ "Нова Холдинг" реєстрації додаткової угоди № 2 від 30 липня 2008 року в НБУ сторонами та третьою особою не заперечується.

Таким чином, оскільки додаткова угода № 2 від 30.07.2009 року не зареєстрована Національним банком України, вона не набрала чинності, у зв'язку із чим термін сплати за кредитним договором № 12 від 25.07.2005 року необхідно відраховувати відповідно до додаткової угоди № 1 від 06.04.2007 року до реєстраційного свідоцтва № 9 від 08.08.2005 року, виданого Управлінням Національного банку України в Полтавській області, згідно якої строк погашення - 15.09.2008 року.

Отже, термін позовної давності згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, відповідно до якого загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю три роки, по заборгованості в сумі 7899 950 дол. США або 39 900 987,50 грн. закінчився 15.09.2011 року, тобто у 3 кварталі 2011 року.

Згідно з абзацом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Суд відхиляє посилання позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2012 року у справ № 1811802/12 про стягнення з ТОВ "Нова Холдинг" на користь Jessup Trade & Investment INC боргу за кредитним договором, оскільки вказані обставини виникли в 4 кварталі 2012 року та не впливають на обов'язок позивача відобразити дохід за безнадійною заборгованістю саме в 3 кварталі 2011 року.

Крім того, вказане судове рішення було відсутнє на момент проведення перевірки.

Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані кредитні кошти залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, тобто з врахування податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Таким чином, внаслідок порушення ТОВ "Нова Холдинг" вимог абзацу "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, занижено валові доходи за 3 квартал 2011 року на 39 900 988 грн.

На підставі вищевикладеного під час перевірки ТОВ "Нова Холдинг" перевіряючими правомірно зроблено висновок про наявність у позивача згідно з абз. "а" 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійної заборгованості за якою минув строк позовної давності.

Також в ході перевірки ТОВ "Нова Холдинг" контролюючим органом встановлено порушення статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва" від 30.10.2008 року № 957.

Згідно контрольних стрічок за період з 05.08.2011 року по 01.09.2011 року на реєстраторах розрахункових операцій фіскальний номер 1603007835 та 1603007861 здійснено реалізацію алкогольних напоїв на суму 15 437,08 грн. за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на загальну суму 1689,69 грн. (в т.ч. ПДВ), обсяг без ПДВ 1408 грн.

За наслідками перевірки позивачу по кожній групі лікеро-горілчаних виробів, згідно з переліком наведеним у додатку № 1 б до акту перевірки, здійснено донарахування на різницю між цінами фактичного продажу та мінімально дозволеною законом роздрібною ціною.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Таким чином, позивачем порушено вимоги підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 39.10 статті 39, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено валові доходи за 3 квартал 2011 року на суму 1408 грн. До позивача застосовано штрафні санкції в сумі 15 419,08 грн.

Позивачем до суду не надано доказів здійснення реалізації алкогольних напоїв за цінами встановленими Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва" від 30.10.2008 року № 957.

Вказане порушення вплинуло на правильність визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

В ході перевірки позивача Кременчуцькою ОДПІ встановлено заниження валового доходу, завищення валових витрат та завищення податкового кредиту за період з 4 кварталу 2010 року по 3 квартал 2011 року внаслідок не підтвердження поставки товарів за вказаний період від ТОВ "Полімер-Столиця", ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Промислова група "ДФМ", ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ТОВ "Компанія "Домінанта ЛТД", що призвело до заниження податку на прибуток та ПДВ за 4 квартал 2010 року - 3 квартал 2011 року.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України передбачено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абзаці 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Дослідивши надані позивачем первинні документи по взаємовідносинах із вищевказаними контрагентами судом встановлено наступне.

Відповідно до абзацу 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, у позивача як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної, яка є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.

Разом з тим, позивачем не надано суду документів, які б підтверджували фактичне здійснення перевезення товару, а також документів, з яких можливо встановити, якою особою здійснювалось транспортування, місця відвантаження вантажу, осіб які здійснювали приймання та відвантаження цього вантажу (акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна за формою №1-ТНН тощо), тобто доказів, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між ТОВ "Нова Холдинг" ТОВ "Полімер-Столиця", ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Промислова група "ДФМ", ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів у просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою фізичного переміщення товару, позивачем в ході судового розгляду справи не підтверджено.

В матеріалах справи знаходяться протоколи допиту свідків - засновників ТОВ "Компанія "Тегра", ТОВ "Полімер-Столиця" та ТОВ "Промислова група "ДФМ" (ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно), зі змісту яких вбачається, що зазначені товариства жодних фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Нова Холдинг" не здійснювали та товарів не постачали.

Крім того, відповідачем надано протоколи допиту колишніх працівників ТОВ "Нова Холдинг", які працювали в товаристві у перевіряємий період, із яких слідує наступне.

Протягом 2010-2011 р.р. ТОВ "Нова Холдинг" здійснювало придбання товарів на продовольчому ринку "Сьомий кілометр" м. Одеси, продавець ринку товарів "Сьомий кілометр" видавав накладні на товар, які не містили відтиску печатки та підпису продавця. Після чого, менеджери ТОВ "Нова Холдинг" вписували в отримані накладні постачальників - ТОВ "Полімер-Столиця" та ТОВ "Промислова група "ДФМ".

При цьому, із пояснень ОСОБА_11, яка працювала в товаристві заступником директора із закупівлі до 15.04.2011 року, вбачається, що жодних реальних постачань товарів на адресу ТОВ "Нова Холдинг" - ТОВ "Компанія "Тегра", ТОВ "Полімер-Столиця" та ТОВ "Промислова група "ДФМ" не здійснювали.

Експертом Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" під час проведення почеркознавчої експертизи досліджувались, зокрема, податкові накладні, виписані ТОВ "Компанія "Тегра", ТОВ "Полімер-Столиця" та ТОВ "Промислова група "ДФМ" на адресу ТОВ "Нова Холдинг".

Згідно висновку експерта Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" від 21.06.2012 року № 69-3/12 підписи у графі "Підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" у податкових накладних ТОВ "Компанія "Тегра", ТОВ "Полімер-Столиця" та ТОВ "Промислова група "ДФМ" , виписаних на адресу ТОВ "Нова Холдинг", виконані не ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно, а іншими особами.

Таким чином, податкові накладні ТОВ "Компанія "Тегра", ТОВ "Полімер-Столиця" та ТОВ "Промислова група "ДФМ", які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, оформлені невстановленими особами від імені ТОВ "Компанія "Тегра", ТОВ "Полімер-Столиця" та ТОВ "Промислова група "ДФМ", які заперечують свою участь у підписанні будь-яких первинних документів із ТОВ "Нова Холдинг", а тому зазначені накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У цій справі позивач стверджує, що за результатами взаємовідносин із контрагентами оформлені відповідні первинні документи, які, на його думку, надають право на формування податкового кредиту.

Проте, суд зауважує, що наявність належним чином оформлених бухгалтерських документів не є єдиною вичерпною підставою для формування податкової звітності з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ "Ампір СВ" до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

При цьому, у постанові від 13.10.2015 у справі №825/4143/13-а Верховний Суд України звернув увагу на те, що відповідно до частини другої статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

У зв'язку з цим первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець. Так, відсутність у ТОВ "Полімер-Столиця", ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Промислова група "ДФМ", ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, та відсутність вказаних суб'єктів господарювання за місцем їх знаходження об'єктивно ставлять під сумнів можливість поставки ним товарів, обсяг яких (виходячи з документів, якими оформлені ці поставки) вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників та матеріально-технічних засобів.

Так само, норми Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків, встановлених цими Законами, на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

При цьому свідчити про обізнаність платника податків щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності (обережності) при виборі контрагента, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку, господарські зв'язки платника податків переважно із контрагентами, які ухиляються від виконання податкового обов'язку, приховуються від контролюючих органів.

Так, господарські правовідносини позивача з його контрагентом мали місце упродовж незначного проміжку часу, основний обсяг операцій стосувався придбання товарів, що не обумовлено їх використанням у власній господарській діяльності позивача (відповідні товари за твердженням платника реалізовані третій особі). При цьому, встановити походження товарів, про реалізацію яких третій особі стверджує позивач, не видається можливим.

Матеріали справи не містять відомостей про узгодженням позивачем графіків поставок та уповноваження відповідних осіб на отримання товарів у постачальників.

З приводу посилань позивача на проведення оплати вартості придбаних товарів, суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Полімер-Столиця", ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Промислова група "ДФМ", ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Наведеним, у свою чергу, підтверджується правомірність доводів Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 від 03.04.97, п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 3 030 165 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року - 66 746 грн., за листопад 2010 року - 203 018 грн., за грудень 2010 року - 255 622 грн., за січень 2011 року - 87 565 грн., за березень 2011 року - 225 126 грн., за квітень 2011 року - 255 496 грн., за травень 2011 року - 520 676 грн., за червень 2011 року - 279 549 грн., за липень 2011 року - 197 774 грн., за серпень 2011 року - 438 114 грн., за вересень 2011 року - 500 479 грн.

В ході перевірки ТОВ "Нова Холдинг" встановлено завищення суми податкового кредиту за березень 2011 року в розмірі 64 612 грн., внаслідок порушення вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом встановлено, що ТОВ "Нова Холдинг" подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року від 20.04.2011 року № 002341508 та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року від 21.04.2011 року № 9002549038.

Відповідно поданої звітності ТОВ "Нова Холдинг" за березень 2011 року розділ "ІІ. Податковий кредит" мав наступні показники: рядок 10.1 - 638830 грн., рядок 15.1 - 88693 грн., рядок 16 - -24081 грн., рядок 16.1 - - 24081 грн., рядок 17 - 703442 грн.

Згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ операції з придбання З ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту" за місяць становить 662911 грн. (рядок 10.1 + рядок 15.1).

З реєстру отриманих податкових накладних встановлено, що податковий кредит за березень 2011 року становить 662911 (рядок 10.1 - 574218 грн., рядок 15.1 - 88693 грн.) та підтверджується наданими податковими накладними. Із наданих документів встановлено, що товариство завищило податковий кредит за березень 2011 року в сумі 64612 грн., а саме: рядок 10.1 декларації з ПДВ.

Перевіркою встановлено, що рядок 10.1 - 574218 грн., рядок 15.1 - 88693 грн., рядок 16 - -24081 грн., рядок 16.1 - - 24081 грн., рядок 17 - 104236 грн.

Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах із ПП "Епіцентр".

ТОВ "Нова Холдинг" мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП "Епіцентр" (308742216033) відповідно до договору №11-10 від 14.12.2009 року та №11-11 від 25.11.2010 року.

Згідно умов договору №11-10 від 14.12.09 Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання вчинити за винагороду від свого імені та за рахунок Комітента правочини, спрямовані на придбання для власних цілей Комітента природного газу. Комісіонер передає Комітенту в 2010 році газ для його власних потреб в обсязі 700 тис. м3.

Фактична кількість газу, що постачається у звітному періоді, зазначається в актах прийому-передачі газу за кожний місяць та визначається за показниками контрольно-вимірювальних приладів, що встановлені у Комітента і відповідають встановленим правилам і стандартам.

Ціна за 1000 м. куб. газу складає 2 020,25 грн. Цільова надбавка 2% - 40,40 грн. ПДВ становить - 412,13 грн. Загальна ціна складає 2 472,78 грн.

За виконання Комісіонером своїх обов'язків згідно даного договору Комітент сплачує Комісіонеру винагороду в сумі 170,52 грн. (з ПДВ) за кожні 1000 м3 поставленого газу.

Згідно умов договору №11-11 від 25.11.2010 року Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання вчинити за винагороду від свого імені та за рахунок Комітента правочини спрямовані на придбання для власних цілей Комітента природного газу. Комісіонер передає Комітенту в 2010 році газ для його власних потреб в обсязі 700 тис. м .

Фактична кількість газу, що постачається у звітному періоді, зазначається в актах прийому-передачі газу за кожний місяць та визначається за показниками контрольно-вимірювальних приладів, що встановлені у Комітента і відповідають встановленим правилам і стандартам.

Ціна за 1000 м3 газу складає 2 187,20 грн. (без ПДВ). Цільова надбавка 2% - 43,74 грн. Разом 2 230,94 грн. ПДВ становить - 446,19 грн. Загальна ціна складає 2 677,13 грн.

За виконання Комісіонером своїх обов'язків згідно даного договору Комітент сплачує Комісіонеру винагороду в сумі 190,50 грн. (з ПДВ) за кожні 1000 м3 поставленого газу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до умов договору між Позивачем та ПП "Епіцентр" складено акти прийому-передачі об'ємів природного газу за період жовтень 2010 року-вересень 2011 року на загальну суму 2090 989,98 грн., в т.ч. ПДВ 348 498,33 грн.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій ТОВ "Нова Холдинг" надано суду копії договорів, податкових накладних, отриманих від ПП "Епіцентр", № 41 від 09.03.2011 року, № 10 від 04.04.2011 року, № 4 від 04.05.2011 року, № 62 від 31.05.2011 року, № 3 від 03.06.2011 року, № 9 від 07.06.2011 року, № 10 від 08.06.2011 року, № 39 від 30.06.2011 року, № 11 від 11.07.2011 року, № 23 від 18.07.2011 року, № 48 від 29.07.2011 року, № 8 від 08.08.2011 року, № 2 від 02.09.2011 року, № 4 від 05.09.2011 року; реєстр отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року, актів прийому-передачі об'ємів природного газу за період жовтень 2010 року - вересень 2011 року, рахунків-фактур.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Дослідивши в судовому засіданні копії зазначених документів суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засновником та керівником ПП "Епіцентр" являється ОСОБА_12, інші особи, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати первинні документи - відсутні.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема такі відомості щодо юридичної особи: перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, суд зазначає, що податкові накладні наявні в матеріалах справи від імені ПП "Епіцентр" підписано Л.К. Матвієнко без зазначення посади даної особи (т. 23 а.с.51 - 56). При цьому, акти прийому-передачі об'ємів природного газу копії яких наявні в матеріалах справи від імені ПП "Епіцентр" підписаний іншою особою без зазначення її посади та прізвища (т. 23 а.с. 32 - 43), що не дає змогу ідентифікувати ким саме підписано первинні документи від імені ПП "Епіцентр".

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вказані документи складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у зв'язку з чим не можуть бути належними доказами у справі.

Окрім того, суд наголошує на тому, що згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року № 1775-III відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягає господарська діяльність постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом.

В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ПП "Епіцентр" здійснює господарську діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на підставі ліцензії серії АВ № 527229, що видана Національною комісією регулювання електроенергетики України 29.04.2010 року.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, що затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 року № 10 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 15 січня 2010 року за № 27/17322, постачання газу за нерегульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції.

Розділом ІІ Ліцензійних умов визначено, що провадження господарської діяльності з постачання газу за нерегульованим тарифом можливе при виконанні таких умов:

- наявності у ліцензіата договорів купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу, договорів про транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами. Обсяг газу, зазначений у договорах купівлі-продажу газу (контрактах) та договорах про постачання газу, повинен відповідати обсягу, що зазначається в договорах на його транспортування магістральними та розподільними трубопроводами. Загальний обсяг постачання газу не повинен перевищувати обсяг, заявлений ліцензіатом при отриманні ліцензії чи скоригований у процесі діяльності;

- наявності у ліцензіата договорів, укладених з газотранспортним підприємством, про створення страхового запасу газу в натуральній формі, у обсягах, передбачених законодавством України;

- дотримання ліцензіатом установлених НКРЕ нормативів достатності власних активів та інших показників (вимог), що обмежують ризики з операцій на ринку газу;

- здійснення ліцензіатом разом із спорідненими підприємствами ліцензованої діяльності в обсягу, що не перевищує 35 відсотків загального обсягу споживання газу в Україні;

- забезпечення обліку поставленого споживачам газу спільно з газотранспортними та/або газорозподільними підприємствами;

- наявності договорів з уповноваженим органом у сфері енергозбереження, та/або газотранспортними, та/або газорозподільними підприємствами на виконання робіт, пов'язаних з обмеженням та відключенням від газопостачання споживачів-боржників;

- наявності договорів з газотранспортними підприємствами про зберігання у підземних сховищах газу, що надійшов до газотранспортної системи за договорами купівлі-продажу ліцензіата і не був поставлений споживачам.

Суд зазначає, що позивачем до суду не надано відомостей щодо наявності у ПП "Епіцентр" вищеперелічених документів, що є обов'язковими для здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Також, позивачем в ході судового розгляду не спростовано доводи податкової інспекції про відсутність у ПП "Епіцентр" необхідних умов, виробничих потужностей, матеріальної бази для здійснення господарської діяльності.

Вищевказане в своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що взаємовідносини між ПП "Епіцентр" та його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

У зв'язку з наведеним, суд відмічає, що згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, згідно частини п'ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір комісії № 11-10 від 114.12.2009 року є нікчемним, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Окрім того, у відповідності до п. 4.3. договору комісії "Комітент зобов'язується укласти Договір на транспортування газу по території України з газотранспортними та газорозподільними організаціями. Порядок та умови транспортування визначаються в вищезазначених договорах." (т. 23 а.с. 7).

Так, ТОВ "Нова Холдинг" 31.12.2009 року та 31.12.2010 року укладено договори послуг по транспортуванню природного газу № 846-10-21-844-ТГ/2010 та №284-11-21-120-ТГ/2011 відповідно з Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" (т. 23 а.с. 10-15, 27 - 30), у відповідності до п. 1.1. якого "Газорозподільне підприємство зобов'язується здійснити транспортування природного газу, придбаного Змовником у Постачальників, від ГРС до вхідної засувної арматури на об'єктах споживання природного газу Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти природний газ та оплатити послуги по транспортуванню природного газу на умовах даного Договору.".

На виконання вимог даного Договору між ВАТ "Кременчукгаз" та ТОВ "Нова Холдинг" складено та підписано акт прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу від 29.11.2010 року (т. 23 а.с. 47).

Аналізуючи господарські взаємовідносини між ТОВ "Нова Холдинг", ПП "Епіцентр" та ВАТ "Кременчукгаз" суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В силу частини другої вказаної статті господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, основною метою господарської діяльності є отримання прибутку, тобто економічний ефект від здійснення такої діяльності.

Суд зазначає, відповідно до п. 5.1. договору комісії від 14.12.2009 року "За виконання комісіонером своїх зобов'язань згідно даного Договору Комітент сплачує Комісіонеру винагороду в сумі 170 грн. 52 коп. (без урахування ПДВ) за кожні 1000 куб.м. поставленого газу." (т. 23 а.с. 7), а відповідно до п. 5.1. договору комісії від 25.11.2010 року "За виконання комісіонером своїх зобов'язань згідно даного Договору Комітент сплачує Комісіонеру винагороду в сумі 190 грн. 50 коп. (без урахування ПДВ) за кожні 1000 куб.м. поставленого газу." (т. 23 а.с. 24).

За таких обставин, враховуючи безпосередні господарські правовідносини позивача з ПАТ "Кременчукгаз", що підтверджується, зокрема, підписанням між даними контрагентами акту прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу, економічна доцільність укладення договору комісії з ПП "Епіцентр" - відсутня, оскільки при виконанні таких господарських операцій ТОВ "Нова Холдинг" несе значні витрати, пов'язані з поставкою газу через даного контрагента.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність доводів Кременчуцької ОДПІ стосовно порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовним вимогам щодо скасування податкових повідомлень - рішень від 09.09.2013 №0005702301/417, №0005692301/416, №0005682301/415, та від 30.07.2015 № 0003992301/16, суд виходить з наступного.

Підставою для винесення податкових повідомлень - рішень від 09.09.2013 №0005702301/417, №0005692301/416, №0005682301/415 слугувала ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013 якою касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 скасовано та залишено в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014 касаційну скаргу Компанії Джессап Трейд енд Інвестмент задоволено частково. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 30.07.2015 № 0003992301/16 слугувала постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 якою апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року по справі №2а-1670/4908/12 скасовано. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.03.2012 року № 0006272301/318 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі основного платежу 2757465 грн., штрафних санкцій - 631356 грн.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" та Кременчуцької ОДПІ задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підпунктом 60.1.4. пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України встановлено. що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Враховуючи набрання законної сили ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014, якою скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013, яка слугувала підставою для винесення податкових повідомлень - рішень від 09.09.2013 №0005702301/417, №0005692301/416, №0005682301/415, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016, якою скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2015, яка слугувала підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 30.07.2015 № 0003992301/16 вказані рішення вважаються відкликаними в силу Закону.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено факт порушення ТОВ "Нова Холдинг" зазначених вище вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" наслідком чого визначено заниження позивачем зобов'язання з податку на прибуток на суму 13 680 042 грн. та податку на додану вартість в сумі 3 030 165 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) у сумі 738 802 грн. та здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених Кабінетом Міністрів України мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва.

Разом з цим, позивач, стверджуючи про правомірність формування витрат та податкового кредиту за результатами відображення у податковому обліку господарських правовідносин з Jessup Trade & Investment INC, ТОВ "Полімер-Столиця", ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Промислова група "ДФМ", ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ТОВ "Компанія "Домінанта ЛТД", ПП "Епіцентр" не надав суду належних доказів, що свідчили б про правомірність формування вказаних витрат та кредиту. Як наслідок, платником податків не доведено правомірність віднесення до складу витрат та податкового кредиту зазначених сум.

Крім того, позивач стверджуючи про здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами встановленими Кабінетом Міністрів України не надав суду належних та допустимих доказів, що б свідчили про здійснення ним реалізації алкогольних напоїв за цінами встановленими Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А позовні вимоги ТОВ "Нова Холдинг" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Нова Холдинг" повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 березня 2017 року.

Суддя С.С. Бойко