Постанова № 65406260, 13.03.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 року справа № 813/508/17

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої суддя Братичак У.В.,

секретар - Бугара М.Р.,

за участю:

представник позивача Кухарук В.А.,

представник відповідача Овчарук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак У.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства "Мікроприлад" про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства "Мікроприлад" про стягнення заборгованості в розмірі 37 445,91 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що колишнім працівникам відповідача призначено наукові пенсії і відповідачу направлені Повідомлення та Повідомлення-уточнені про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за січень-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року. Проте відповідач добровільно визначену у вказаних повідомленнях різницю у сумах пенсій на сплачує.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що відповідач: не є науковою установою, що пройшла державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність"; не є науковою установою що внесена до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, і не користується жодними податковими пільгами; не є науковою установою, яка б коли-небудь претендувала на внесення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави (ВАТ "Мікроприлад" ніколи не зверталось до Держкомінформнауки із заявкою про включення до згаданого Реєстру; ВАТ "Мікроприлад" ніколи не мало жодних податкових пільг, а також будь-якої іншої державної підтримки, котрі надаються науковим установам, і за рахунок яких атестовані наукові установи мають можливість виплачувати додаткові суми наукових пенсій.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Науковим працівникам пенсії призначаються згідно статті 24 Закону України "Про науково і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 р. № 1977-XII (далі - Закон № 1977-XII).

В абзаці дев'ятому статті 1 Закону № 1977-XII визначено, що науковий працівник - це вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

Статтею 4 Закону № 1977-XII встановлено, що суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.

Науковий працівник може згідно ст. 6 Закону № 1977-XII виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, лабораторіях підприємств. Науковий працівник зобов'язаний провадити наукові дослідження відповідно до укладених договорів (контрактів), представляти результати наукової і науково-технічної діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій та захисту дисертацій, у встановленому порядку проходити атестацію на відповідність займаній посаді, постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Відповідно до положень статті 21 Закону № 1977-XII не рідше одного разу на п'ять років в наукових установах провадиться атестація наукових працівників з метою: оцінки рівня професійної підготовки наукового працівника, результативності його роботи; визначення відповідності кваліфікації наукового працівника займаній посаді; виявлення перспективи використання здібностей наукового працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня; визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійної підготовки наукового працівника.

Положення про атестацію наукових працівників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 року № 1475.

Частиною 1 ст.22-1 Закону № 1977-XII визначено перелік посад наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо).

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.

Зазначена правова норма поширюється на тих працівників, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь і які працюють на посадах, не включених до зазначеного переліку.

При цьому в обов'язковому порядку місцем роботи таких наукових працівників має бути наукова установа або організація (їх філіал, відділення тощо).

Стаття визначає посади наукових працівників, як працюють у наукових установах та організаціях (їх філіалах, відділеннях тощо).

Тобто особи, зазначені у частині 2 ст.22-1 Закону № 1977-XII, також мають бути працівниками наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо).

Зазначена правова норма не містить жодних винятків щодо місця роботи наукових працівників, статус яких визначений у цій правовій нормі.

Частиною 2 статті 22-1 Закону № 1977-XII, яка визначає посади, що дають статус наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо), підстав для поширення цієї норми, крім посад наукових установ, на будь-які посади на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності не встановлено.

Особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, і працюють не в наукових установах та організацій (їх філіалах, відділеннях тощо) не виконують визначену статтею 21 цього Закону таку обов'язкову вимогу щодо кожного наукового працівника, як проходження не рідше одного разу на п'ять років атестації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 4 березня 2004 року № 257 визначено, зокрема, що до наукового стажу, який дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" зараховується час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, передбачених переліком, у наукових установах, організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Тобто науковий працівник, який має наукову ступінь і працює на посаді наукового працівника, відповідно до встановленого чинним законодавством переліку посад, але у науковій установі недержавної форми власності, яка не пройшла державної атестації, не має права на призначення пенсії наукового працівника.

Наведене свідчить про те, що положення частини 2 статті 22-1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" поширюються лише на працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) і не поширюються на працівників, що працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності, які не є науковими установами або які, будучи науковими установами недержавної форми власності, не пройшли державної атестації відповідно до положень статті 11 Закону.

Відповідно до статті 24 Закону № 1977-XII, її дія поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно акредитації, що діють відповідно до Закону України "Про вищу освіту", міжнародних наукових організацій, відкритих на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР. Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також і на осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою статті 24 Закону "Про наукову і науково-технічну діяльність".

У відповідності до статті 24 Закону № 1977-XII , різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Згідно Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

З урахуванням норм статті 24 Закону № 1977-XII, різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Таким чином, для призначення наукової пенсії необхідна атестація наукової установи, тобто підтвердження наукового напряму роботи даної установи.

Відповідно до п.1 Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. N 380, Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави (далі - Реєстр), - це перелік науково-дослідних, науково-технічних установ усіх форм власності (далі - наукові установи) та вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для розвитку науки, економіки і виробництва.

Із заявкою про включення до Реєстру до Держінформнауки звертаються згідно п.2 вказаного Положення наукові установи, які пройшли державну атестацію, та вищі навчальні заклади, які пройшли акредитацію.

Згідно п.5 вказаного положення, наукові установи та вищі навчальні заклади, включені до Реєстру: користуються податковими пільгами відповідно до законодавства; не можуть змінювати вид наукової і науково-технічної діяльності; зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї основної діяльності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази (крім вищих навчальних закладів); забезпечують не менш як 70 відсотків основної наукової або науково-технічної діяльності у загальному річному обсязі виконаних робіт (крім вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації).

Як встановлено судом позивачем надіслано відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за січень- грудень 2015 року та січень-грудень 2016 р.

Відповідно до вказаних повідомлень відповідачу нарахована до сплати за січень- грудень 2015 року та січень-грудень 2016 р. різницю у сумах пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 37 445,91 грн.

У матеріалах справи відсутні і позивачем не надані належні та допустимі докази в підтвердження підстав призначення наукових пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за період роботи на ВАТ "Мікроприлад" та відсутні докази державної атестації відкритого акціонерного товариства "Мікроприлад", тобто підтвердження наукового напряму роботи даної установи шляхом надання витягу (довідки) з Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року N 380.

Окрім того, слід зазначити, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2015 р. встановлено, що ПАТ «Мікроприлад» не є особою, на яку поширюється обов'язок щодо відшкодування витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної працівникам ПАТ «Мікроприлад» згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Даною ухвалою ВАСУ було залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2013 р. у справі №813/1268/13-а, за позовом УПФУ у Личаківському районі м. Львова до ПАТ «Мікроприлад» про стягнення боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам, зокрема п. Басарабу Я.Д. за період 2010 -2012 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, і лише в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідно до ч.2 ст.71 КАС України на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням фактичних обставин справи та вищенаведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що оскільки у матеріалах справи відсутні докази державної атестації відповідача як наукової установи (підтвердження наукового напряму роботи даної установи) та докази в підтвердження правомірності призначення наукових пенсій колишнім працівникам відповідача, то заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються .

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.03.2017 року.

Суддя Братичак У.В.