Рішення № 65404510, 13.03.2017, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5276/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Андрушко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Управління державного казначейства у Львівській області та Управління державного казначейства у Залізничному районі м.Львова, третя особа: Залізнична ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови, визнання статусу резидента України та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 03.10.2016р. звернулася до суду з позовом до відповідачів, збільшивши в подальшому позовні вимоги та просить визнати дії приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яка зобовязала її сплатити 18 % податку на доходи фізичних осіб та 1,5 % податку на військовий збір протиправними; визнати протиправною та скасувати постанову приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 16.06.2016р. за №36/02-31; визнати її статус резидента України; стягнути з місцевого бюджету в особі Головного Управління державного казначейства у Львівській області на її користь 57103,5 грн. безпідставно нарахованого податку на доходи фізичних осіб та в якості відшкодування за безпідставно утриманий податок (з урахуванням індексу інфляції за період з 01.04.2016р. по 11.02.2017р.) в сумі 6805,10 грн. неодержаного доходу; стягнути з Управління державного казначейства у Залізничному районі м.Львова 4758,7 грн. безпідставно утриманого військового збору та в якості відшкодування за безпідставно утриманий податок з урахуванням індексу інфляції (за період з 01.04.2016р. по 11.02.2017р.) в сумі 567,10 грн. неодержаного доходу та стягнути з приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 завдані їй збитки в розмірі 583,59 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 19.08.2016р. стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» заборговані вклади з відсотками на користь її матері ОСОБА_3, яка 27.08.2015р. померла. 17.09.2015р. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» було визнано неплатоспроможним, а 17.12.2015р. Постановою НБУ №898 відкликано банківську ліцензію, призначено ліквідатора та запроваджено процедуру ліквідації. Оскільки вона є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, то звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на грошові вклади. Однак, ОСОБА_2 їй відмовила, хоча знала, що вказаний банк знаходиться в стані ліквідації і що вкладники та спадкоємці можуть отримати 200000 грн. гарантованої суми відшкодування. Крім того, приватному нотаріусу ОСОБА_2 також було відомо про ухвалене судове рішення та що банк є боржником померлої матері позивачки. Однак, ОСОБА_2 застосувала до неї оподаткування згідно ст.174, п.п.174.2.3. п.174.2 ПКУ, якою встановлено, що для будь-якого обєкта спадщини, що успадковується спадкоємцемнерезидентом від спадкодавця-резидента, застосовується ставка 18 %, визначена у п.167.1 ст.167 ПКУ. Щоб отримати 200 тис. гарантованої суми відшкодування вона 31.03.2016р. з вказівки приватного нотаріуса ОСОБА_2 та під тиском обставин оплатила податок 18 % на доходи фізичних осіб в розмірі 57103,50 грн. та військовий збір 1,5 % в розмірі 4758,70 грн., а всього 61862,22 грн. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.07.2016р. її визнано правонаступником у виконавчому провадженні та стягувачем заборгованості після смерті матері ОСОБА_3 Після оплати податків 14.04.2016р. вона отримала довідку-підтвердження статусу резидента, підписану начальником Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_4, яка була видана на підставі довідки від ДПС України, яка дозволяє визначити кількість днів перебування в Україні. У травні 2016р. вона звернулася до начальника Залізничної ОДПІ ГУ ДФСУ у Львівській області із заявою щодо повернення помилково стягнутих податків, але отримала лист-відмову від 24.05.2016р. у розгляді її заяви, чому була змушена звернутися зі скаргою до начальника головного Управління ДФСУ у Львівській області, на яку 07.07.2015р. отримала відповідь, в якій їй було розяснено, що відповідальною особою у визначенні статусу резидента та оподаткуванні є нотаріус. 16.06.2016р. приватним нотаріусом ОСОБА_2 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, згідно якої їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, оскільки нею не внесено належних платежів, повязаних із вчиненням такої нотаріальної дії. Вважає дії нотаріуса ОСОБА_2 незаконними та такими, що порушують її права, оскільки вона має постійне або тимчасове проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, частина якої належить їй на праві приватної власності. Крім того, вона є громадянкою України, має близьких родичів, які проживають у м. Львові та м. Києві, на Голосківському кладовищі похований її батько, за могилою якого її обовязок доглядати. Протягом 12-ти календарних місяців у період з 01.04.2015р. по 31.03.2016р. вона проживала в Україні 181 день. Між тим, Податковий кодекс України не містить застережень щодо одночасності всіх перелічених ознак для визначення статусу резидента України. Просить позов задовольними.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, покликаючись на мотиви такого, та просить позов задовольнити.

Представник відповідача - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечила з аналогічних підстав, викладених у письмовому запереченні. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача - Управління державного казначейства у Залізничному районі м.Львова у судовому засіданні проти позову заперечила з аналогічних підстав, викладених у письмовому запереченні. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача - Управління державного казначейства у Львівській області в судове засідання не з"явився, хоча належно повідомлявся про час і місце розгляду справи, і суд вважає за можливе, розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи - Залізничної ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області у судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що дійсно Залізничним ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області було видано позивачці довідку-підтвердження статусу резидента України, проте така довідка була видана з порушенням вимог закону, у зв"язку з чим особу відповідальну за видачу такої довідки притягнуто до відповідальності. Відтак, Залізничне ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області листом просило приватного нотаріуса ОСОБА_2 не брати до уваги вказану довідку. Вважає, що на момент видачі свідоцтва на спадщину за заповітом від 31.03.2016р. ОСОБА_1 не є резидентом України в розумінні п.14.1.122 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, при цьому визначення такого статусу покладено лише на нотаріуса, що видає свідоцтво на спадщину. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла 27 серпня 2015р. і після її смертівідкрилася спадщина на грошові вклади та частину квартири АДРЕСА_1.

Згідно заповіту від 08.05.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №231, ОСОБА_3 заповіла своїй дочці ОСОБА_1 грошові вклади, що зберігаються у відділеннях АТ Банк «Фінанси та Кредит» м.Львова та у відділеннях ПАТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» м.Львова та/або грошові вклади у будь-яких інших банках України, на які вона за законом матиме право, з відповідними відсотками, компенсаціями та індексаціями.

ОСОБА_1 17.09.2015р., як спадкоємець першої черги за законом і за заповітом після смерті матері, подала приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 на частину квартири АДРЕСА_1 та грошові вклади.

До вказаної заяви ОСОБА_1 подала копію закордонного паспорта громадянина України, згідно якого ОСОБА_1 перебуває на консульському обліку ФРН і постійно проживає в ФРН, а також подала копію свідоцтво про одруження від 13.12.2001р., згідно якого вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ФРН ОСОБА_1 Хеннінгем.

ОСОБА_116.06.2016р. подала приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1.

Постановою приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 16.06.2016р. за №36/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1, за відсутності в спадковій справі документів, підтверджуючих сплату податку з доходу вартості успадкованого майна спадкоємицею ОСОБА_1

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 листом від 16.03.2016р. повідомила ОСОБА_1 про те, що відповідно до п.п.14.1.122, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України вона є нерезидентом, а тому згідно п.п.174.2.3. п.174.2 ст.174 Податкового кодексу України вартість будь-якого обєкта спадщини, що успадковується нею оподатковується за ставкою визначеною пунктом 167.1 ст.167 та пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього Кодексу. Відтак, після проведення всіх необхідних платежів, в тому числі податків вона має право отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

ОСОБА_131.03.2016р. подала приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, долучивши квитанції від 31.03.2016р., за якими ОСОБА_1сплачено 57103,5 грн. податку на доходи фізичних осіб та 4758,7 грн. військового збору.

Судом встановлено, що 31.03.2016р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошові вклади з відповідними відсотками та усіма компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на балансі Західного РД АТ «Фінанси та Кредит» на двох рахунках, вартість спадкового майна складає 5863 дол. США 08 центів та 5507 євро 78 євроцентів /а.с.15/.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 19.08.2015р. стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 45377 дол. США 27 центів; 5507 євро 78 Євро центів заборгованості /а.с.26-28/.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 20.07.2016р. замінено стягувача ОСОБА_3 на ОСОБА_1 /а.с.29/.

13.04.2016р. Залізничним ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області надано ОСОБА_1 довідку-підтвердження, що вона є платником податків в Україні і є резидентом України у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною «Урядом України» і Республікою Німеччина, яка була подана ОСОБА_1 приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2

З повідомлення Залізничний ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 24.05.2016р. вбачається, що Залізничний ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області просить приватного нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не брати до уваги довідку-підтвердження статусу податкового резидента України від 13.04.2016р. видану на імя ОСОБА_1

З відповіді Залізничного ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 24.05.2016р. за результатами розгляду заяву ОСОБА_1 від 16.05.2016р. вбачається, що Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області залишила вказану заяву без розгляду, оскільки на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.03.2016р. ОСОБА_1 являлась нерезидентом України /а.с.19-20/.

Згідно ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому ( гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтею 3 Закону України „Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає.

Стаття 6 Закону України „Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні передбачає, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянство, які постійно або тимчасово проживають в України, зобовязані протягом тридцяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Відповідно до пп. 14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом. Фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України. Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

ПП. 34.1.14 п.34.1 ст.34 ПК України встановлено, що податковим періодом є, зокрема календарний рік.

Згідно з пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді спадщини, подарунків, виграшів, призів.

Згідно ст.162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Статтею 174 ПК України визначено порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав.

Згідно п.174.1 ст.174 ПК України, Об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на: а) об'єкт нерухомості; б) об'єкт рухомого майна, зокрема: предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна; в) об'єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права; г) сума страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця - учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення; ґ) готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Згідно п. 174.2.3 ст. 174 ПК України, об'єкти спадщини оподатковуються: за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір. Ставка збору становить 1,5 відсотка від обєкта оподаткування.

Згідно п.174.3 ст.174 ПК України, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Згідно п.174.4. ст.174 ПК України нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку з вартості об'єкта спадщини.

Згідно закордонного паспорта громадянина України, ОСОБА_1 з 18.07.2008р. перебуває на консульському обліку в Посольстві України у ФРН та постійно проживає у ФРН.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що у своїх заявах до приватного нотаріусу ОСОБА_1 вказувала своє місце проживання за адресою: м.Бремерхафен, Бош штрассе 20 D, а також подала нотаріусу свідоцтво про одруження з громадянином ФРН ОСОБА_1 Хеннінгем.

Згідно витягу з ДПС „Головний центр обробки спеціальної інформації від 28.03.2016р., ОСОБА_1 у період з 14.03.2015р. по 14.03.2016р. перебувала в Україні 181 день, в тому числі 154 дні у 2015р. та 27 днів у 2016р. /а.с.12/.

З письмового пояснення медсестри Червоного Хреста ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_1 часто приїжджала з ФРГ до своєї матері ОСОБА_7, яка була лежачою /а.с.24/.

За наведеного вище, суд вважає, що приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, встановивши, що ОСОБА_1 з 2008 року перебуває на консульському обліку в Посольстві України у ФРН, постійно проживає у ФРН і протягом податкового року перебувала в Україні менше 183 днів, у відповідності до вимог чинного податкового законодавства визначила, що ОСОБА_1 не є резидентом України, а відтак зобовязана була сплатити податок з вартості об'єкта спадщини і військовий збір.

Суд критично оцінює покликання позивачки на те, що вона є резидентом України, так як має у власності частину квартири АДРЕСА_1, тобто постійне місце проживання в Україні, її більш тісні особисті зв"язки є в Україні і протягом 12-ти календарних місяців проживала 181 день в Україні, оскільки суду не надано належних доказів на підтвердження того і таке спростовується вищенаведеними доказами, за якими ОСОБА_1 не є резидентом України у розумінні п.14.1.122 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії та дії приватного нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 є правомірними, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України і ст.29 ЦК України, Податковим кодексом України, Законом України „Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Управління державного казначейства у Львівській області та Управління державного казначейства у Залізничному районі м.Львова, третя особа: Залізнична ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови, визнання статусу резидента України та стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення.

Суддя: