Рішення № 6540276, 02.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

іменем України

"02" листопада 2009 р. справа № 5020-12/212-10/050 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський правовий центр”

(99006, м. Севастополь, вул. Косарева, буд. 6, кв.68)

до Комунального підприємства “Благоустрій” Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 48)

про стягнення заборгованості в сумі 7147,80 грн.

Представники сторін:

позивача –Стародубцева Д.С., довіреність б/н від 05.12.2006;

відповідача –не з’явився.

13.08.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю “Севастопольський правовий центр” звернулось (далі –Позивач) до суду з позовною заявою до Комунального підприємства “Благоустрій” Севастопольської міської Ради (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 7147,80 грн., з яких: 6000,00 грн. –сума основного боргу, 209,99 грн. –сума 3% річних, 937,81 грн. сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем своєчасно та в повному обсязі обов’язку щодо внесення плати за надані послуги відповідно до умов договору б/н від 19.10.2007.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач без поважних причин явку уповноваженого представника в судові засідання 22.10.2009, 02.11.2009 не забезпечив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення №10956274 від 26.10.2009), про причини неявки суд не повідомив.

          Проте, у судовому засіданні 13.10.2009 представником Відповідача наданий відзив б/н від 13.10.2009 /а.с.25/, відповідно до якого Відповідач визнав суму основного боргу, а проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечує, оскільки вважає, що наявні підстави для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов’язання, а саме, через прострочку кредитора. Крім того, у відзиві представник Відповідача просить розстрочити виконання зобов’язання щодо сплати заборгованості в розмірі 6000,00 грн. на 3 місяці, починаючи з листопада 2009 року.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Севастопольський правовий центр” та Комунальним підприємством “Благоустрій” Севастопольської міської Ради був укладений договір, відповідно до умов якого Позивач приймає на себе зобов’язання по дорученню Відповідача надавати юридичні послуги по правовому забезпеченню господарської та іншої діяльності, а Відповідач зобов’язується оплачувати надані послуги на умовах передбачених договором (далі –Договір) (пункт 1.1 Договору) /а.с.6/.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 року, але вважається продовженим на той же строк на тих же умовах, якщо протягом 30 днів до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про припинення його дії.           

Судом встановлено, що Договір не визнаний недійсним та станом на 01.08.2009 не був припинений.

Відповідно до пункту 3.1 Договору послуги надаються на умові предоплати, замовник зобов’язується сплачувати виконавцю 2000,00 грн. до 20 /двадцятого/ числа кожного місяця.

Позивачем та Відповідачем були підписані акти прийомки виконаних робіт (послуг) від 30.05.2008 /а.с.7/, від 30.06.2008 /а.с.8/, від 31.07.2008 /а.с.9/, якими підтверджено надання Позивачем юридичних послуг відповідно до Договору у травні, червні та липні 2008 року, прийняття їх Відповідачем в повному обсязі, підтверджена їх якість, а також відображена їх вартість (2000,00 грн. за кожний місяць), що узгоджена сторонами пунктом 3.1 Договору.

Таким чином, зобов’язання з надання юридичних послуг Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом та визнано Відповідачем, останній, починаючи з травня 2008 року, припинив належним чином виконувати покладений на нього Договором обов’язок по сплаті наданих послуг (пункт 3.1).

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

                    Укладення договорів про надання послуг регулюється нормами глави 63 розділу III Цивільного кодексу України.

                    Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

                    Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Згідно зі статтями 11, 509, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

                    Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 6000,00 грн. доведеною та обґрунтованою.

Відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с.25/ основний борг визнав, але просить при винесенні рішення надати розстрочку виконання зобов’язання щодо сплати заборгованості в розмірі 6000,00 грн. на 3 місяці, починаючи з листопада 2009 року.

Пунктом 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надання розстрочки можливо у виключних випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим: відсутність у нього майна, яке за рішенням суду повинно бути передано стягувачу, стихійне лихо, та інші надзвичайні події.

Відповідно до пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 №02-5/333 (з подальшими змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не обґрунтував необхідності застосування розстрочки виконання рішення, не визначив конкретних обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання зобов’язання перед кредитором.

          За таких обставин, суд вважає, що клопотання Відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 209,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 937,81 грн.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі невиконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи представника Відповідача щодо наявності підстав для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов’язання, а саме, через прострочку кредитора, не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

На думку Відповідача, Договором встановлені строки та порядок оплати рахунків за виконані роботи (послуги), відсутність повідомлення на оплату вважає простроченням кредитора /а.с.25/. Проте, Відповідачем не зазначено, яка саме частина Договору містить таку вимогу.

Дослідивши зміст Договору, суд встановив, що останнім не передбачено виставлення рахунків, більш того, ним передбачений порядок розрахунків шляхом здійснення предоплати заздалегідь обумовленої (пунктом 3.1 Договору) фіксованої суми грошових коштів (2000,00 грн. щомісяця).

За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми 3% річних у розмірі 209,99 грн. та інфляційних втрат у розмірі 937,81 грн. суд також визнає такими, що підлягають задоволенню.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Благоустрій” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 48, ідентифікаційний код 03360472, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський правовий центр” (99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, буд. 10-а, ідентифікаційний код 32789391, п/р 26007733709001 в СФ КБ «ПриватБанк», МФО 324935) суму основного боргу –6000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.), суму 3 % річних –209,99 грн. (двісті дев’ять грн. 99 коп.); суму інфляційних втрат –937,81 грн. (дев’ятсот тридцять сім грн. 81 коп.); витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя підпис О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 09.11.2009.