Рішення № 65402311, 17.03.2017, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1802/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2017 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Халак Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава цивільну справу за позовом ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» звернувся в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1901/08-2006 від 10 серпня 2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.08.2006 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1901/08-2006 (далі - Договір), згідно якого ОСОБА_1 отримав на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності у тимчасове користування грошові кошти в сумі 4000 євро на споживчі цілі зі сплатою 9,5% річних на строк до 10.08.2016 року. Згідно умов Договору, ОСОБА_1 зобовязувався повертати кредит та нараховані відсотки в розмірі мінімально необхідного платежу в сумі 64 євро щомісячно до 20 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячної комісії 0,42% від суми кредиту.

Виконання зобовязань відповідача по кредитному договору було забезпечено іпотекою, згідно укладеного сторонами 11.08.2006 року договору іпотеки житлового будинку.

03.12.2010 року сторони уклали Додаткову угоду №01 до кредитного договору №1901/08-2006 від 10.08.2006 року, згідно умов якої положення кредитного договору були викладені в новій редакції та погоджено графік платежів ОСОБА_1

Банк виконав взяті на себе зобовязання за кредитним договором.

ОСОБА_1 зобовязання за договором кредиту належним чином не виконував, у звязку з чим станом на 05 червня 2015 року його борг перед банком по кредиту, відсотках та комісії становить 5463,42 євро (129926,79 грн. за курсом НБУ від 05.06.2015 року), а заборгованість по сплаті штрафу та пені становить 324359,18 грн.

Дана сума складається з: заборгованості за кредитом в сумі 3792,53 євро (що еквівалентно 90190,99 грн.); заборгованості по сплаті відсотків в сумі 1045,47 євро (що еквівалентно 24862,55 грн.); заборгованості по сплаті комісії в сумі 625,42 євро (що еквівалентно 14873,25 грн.); штрафу за порушення п.5.2. Договору в сумі 400 євро (що еквівалентно 9512,49 грн.); пені за прострочення сплати кредиту в сумі 13329,30 євро (що еквівалентно 314846,69 грн.).

Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1901/08-2006 від 10.08.2006 року у сумі 5463,42 євро та 324359,18 грн. штрафу за порушення умов вказаного договору та пені.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Надра» в особі Відділення «Ужгородське Регіональне управління» про визнання недійсною Додаткової угоди №01 від 03.12.2010 року до Кредитного договору №1901/08-2006 від 10.08.2006 року (а.с.52-54).

Зустрічний позов мотивовано тим, що вказана додаткова угода до кредитного договору не відповідає вимогам ст.ст. 203-215 ЦК України. Даний правочин не був спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків сторін. Видача кредитних коштів в порушення умов договору не відбулася, тому обовязку по їх поверненню у позичальника виникати не могло. Фактично кредитні зобовязаннябуло переведено у гривневий еквівалент і розстрочено залишок несплаченого боргу по першому кредитному договору, що знайшло відображення і у графіку погашення. Зміст оспореної Додаткової угоди №01 від 03.12.2010 року суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства; волевиявлення учасників правочину не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі, оскільки позичальник не отримував кредит, а лише погоджував порядок сплати заборгованості по вже укладеному договору. Доказів про видачу коштів по додатковій угоді банком предявлено не було. Крім того, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Внаслідок виконання ОСОБА_1 незаконних умов договору, а також неправомірного нарахування банком заборгованості по сплаті тіла кредиту, відсотків, пені кошти, які були внесені на рахунок банку зараховувалися всупереч умовам укладеного договору, що спричинило безпідставну і помилкову заборгованість і призвело до переплати боргу по кредитному договору. Наданий позивачем розрахунок боргу не відповідає умовам кредитного договору щодо порядку нарахування відсотків, комісії, пені і штрафів і такий не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості. Крім цього, ОСОБА_1 посилався на неправильність нарахування банком відсотків за користування кредитом та пені. Так, відсотки повинні були нараховуватися на суму щомісячного платежу, а не на всю суму заборгованості, оскільки таке нарахування призводить до неодноразового нарахування відсотків на одну і ту ж суму; в порушення ст.549 ЦК України пеню також невірно нараховано, зокрема, не на суму несплаченого щомісячного платежу, а на суму заборгованості по цих платежах, що виходить за межі спеціальної позовної давності. Також зазначає, що банком було порушено положення Закону України «Про захист прав споживачів» як при укладенні кредитного договору, так і при його виконанні і його умови є несправедливими.

Просив визнати недійсною Додаткову угоду №01 від 03.12.2010 року до кредитного договору №1901/08-2006 від 10.08.2006 року та стягнути з ПАТ КБ «Надра» на його користь зайво сплачені кредитні кошти.

Ухвалою Іршавського районного суду від 02.12.2015 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом і обєднаний в одне провадження (а.с.56).

Ухвалою Іршавського райсуду від 17.03.2017 року за заявою ОСОБА_1 зустрічний позов залишений без розгляду.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, подав до суду заяву, в якій в черговий раз просив відкласти розгляд справи на інший термін без наведення причин відкладення та поважності неявки в судове засідання (клопотання представника про направлення на його адресу копії висновку експертизи судом було задоволено (а.с.192,198). У заяві також зазначив, що у разі відхилення клопотання про відкладення розгляду справи, позивач підтримує заявлений позов, просить його задовольнити та розглянути справу по суті без його присутності (а.с.188, 189,199,202).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, подав до суду письмові заперечення на позов та заяву, в якій просив залишити зустрічний позов без розгляду, у задоволенні основного позову просив відмовити, розглянути справу по суті без його присутності ( а.с.48-50,196,200).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає, у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Згідно кредитного договору №1901/08-2006 від 10.08.2006 року (а.с. 121-123), ОСОБА_1 отримав на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 4000 євро на споживчі цілі на строк до 10.08.2016 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,5% річних, та зобовязувався повертати кредит та сплачувати передбачені цим договором відсотки шляхом здійснення перерахування на рахунок №29097800047509 мінімально необхідного платежу, щомісячна сума якого складає 64 євро з урахуванням щомісячної комісії 0,42% від суми кредиту і підлягає внесенню щомісячно до 20 числа поточного місяця.

03.12.2010 року сторони уклали Додаткову угоду №01 до кредитного договору №1901/08-2006 від 10.08.2006 року, згідно умов якої положення кредитного договору були викладені в новій редакції та погоджено графік погашення ОСОБА_1 кредиту В.І., що є невідємною частиною вказаної угоди (а.с. 11-15).

Згідно додаткової угоди №01 до кредитного договору №1901/08-2006 від 10.08.2006 року, щомісячна сума мінімального необхідного платежу визначається Графіком, який є додатком до договору. При виконанні умов договору, позичальнику протягом останніх 6 місяців з 20.12.2010 року по 20.05.2011 року надається відстрочка сплати частини необхідного платежу, при цьому, розмір необхідного платежу визначається відповідно до Графіку, який є Додатком до договору.

Починаючи з 20.06.2011 року, позичальник сплачує суму в розмірі відстрочених протягом періоду з 20.12.2010 року по 20.05.2011 року платежів, комісію у розмірі 0,75%, суму нарахованих і несплачених платежів, необхідний платіж у повному обсязі згідно Додатку (Графіку).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1901/08-2006 від 10 серпня 2006 року, борг ОСОБА_1 за кредитом, відсотками та комісії станом на 05.06.2015 року складає 5463,42 євро, що еквівалентно 129926,79 грн. за офіційним курсом НБУ від 05.06.2015 року, та 324359,18 грн. штрафу за порушення умов договору та пені (а.с. 4-7).

На думку позивача, дана сума боргу складається з:

- заборгованості за кредитом у сумі 3792,53 євро, що еквівалентно 90190,99 грн.;

- заборгованості за відсотками у сумі 1045,47 євро, що еквівалентно 24862,55 грн.;

- комісії за користування кредитом у сумі 625,42 євро, що еквівалентно 14873,25 грн.;

- штраф у сумі 400 євро, що еквівалентно 9512,49 грн.;

- пені за прострочення сплати кредиту у сумі 13329,30 євро, що еквівалентно 314846,69 грн.

У запереченнях на позов відповідач указував на те, що за змістом Додаткової угоди №01 від 03.12.2010 року кредитні зобовязанняміж сторонами було переведено у гривневий еквівалент і розстрочено залишок несплаченого боргу по першому кредитному договору, що знайшло відображення і у Графіку погашення.

Відповідно до Графіку, що є Додатком до додаткової угоди №01 до кредитного договору №1901/08-2006 від 10.08.2006 року, погашення боргу мало відбуватися за період з грудня 2010 року по серпень 2016 року у гривнях, а не в Євро, як указано в розрахунку боргу (а.с.15).

Відповідач вважав, що поданий позивачем розрахунок боргу та нарахування складових боргу (відсотків, штрафів тощо) не відповідає умовам кредитного договору та сумам, що були внесені відповідачем на погашення кредиту.

Для встановлення правильності проведення позивачем розрахунку кредитного боргу, а також нарахування відсотків та пені, за клопотанням відповідача ОСОБА_1 ухвалою від 09.02.2016 року по справі призначено судову фінансово-бухгалтерську експертизу (а.с.116).

На вирішення експертизи, зокрема, були поставлені питання щодо правильності нарахування відсотків, пені, штрафів та суми боргу за кредитом; відповідності поданого позивачем розрахунку боргу умовам кредитного договору; визначення дійсного розміру боргу.

Згідно висновку експерта №2093 від 20.01.2017 року (а.с. 142-169):

-за результатами дослідження наявних матеріалів не встановлено документального обґрунтування нарахованих відсотків, пені, штрафів та заборгованості за тілом кредиту (на експертизу не надано виписок по рахункам, документального підтвердження видачі кредитних коштів),

-не встановлено документального обґрунтування наявних у матеріалах справи розрахунків боргу із урахуванням платежів ОСОБА_1 та графіку платежів, зокрема, додаток №1 від 03.12.2010 року до договору виконано у національній валюті (гривні), що не узгоджується з валютою заборгованості,

-за результатами дослідження встановлено неузгодження додаткової угоди №1 від 03.12.2010 року (графік платежів) до кредитного договору №1901/08-2006 від 10.08.2006 року з вказаними у ньому сумами щомісячних платежів та загальна вартість кредиту (додаток до договору виконано у національній валюті, що не узгоджується з валютою боргу у євро; наданий додаток договору не містить загальну вартість кредиту),

-за результатами дослідження наявних матеріалів не встановлено документального обґрунтування суми заборгованості за договором кредиту.

Експертом в клопотанні від 25.03.2016 року запропоновано позивачу надати експерту відомості щодо руху коштів по рахунках, тарифи банку, що діяли на час укладення договору, докладний розрахунок боргу, документальні підтвердження надання кредитних коштів, документи бухгалтерського обліку, дані про розмір відсоткової ставки та її зміни (а.с.128).

Такі документи позивачем експерту надані не були.

В письмовій заяві представник позивача посилається на те, що ненадання документів зумовлене технічною неможливістю їх виготовлення та роздрукування у звязку з триваючою процедурою ліквідації банку, скороченням штату банку, звільненням працівників та розпродажем оргтехніки. Крім того позивач вважав, що клопотання експерта про надання документів не було обовязковим для виконання, а сприяння стороні відповідача у здобутті доказів для заперечення позову не узгоджується з інтересами позивача (а.с.202-203).

Отже, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження розміру боргу, тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо змагальності сторін і доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Посилання представника на те, що висновок експерта є неналежним доказом по справі і не повинен враховуватися судом при ухваленні рішення, оскільки не спростовує наведених позивачем в позовній заяві обставин суд оцінює критично, оскільки позивач зобов'язаний належно довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що валютою боргу у договорі кредиту вказано «євро», у графіку, відповідно до якого повинно відбуватися погашення - «гривня», а розрахунок боргу проведено у «євро», суд вважає, що позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджують розмір боргу (розрахунок боргу, який узгоджується з умовами договору та графіком погашення боргу), що позбавляє суд можливості перевірити як правильність нарахування боргу, так і самостійно визначити дійсний розмір боргу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог, особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними і процесуальними правами (ст. 10 ч. 1, 11 ч. 2, 12 ч. 1 ЦПК України), позивач зобов'язаний належно довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, 57-60 ЦПК України); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215 ЦПК України).

Оскільки доказування та рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, суд вважає у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» відмовити у звязку з їх недоведеністю.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати за проведення експертизи у сумі 10500 грн. ( а.с.130-131).

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-12, 57-60, 88, 158 ч.2, 197 ч.2, 208, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України,

р і ш и в :

У задоволення позову ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 10500 (десять тисяч пятсот) грн. судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.

Головуюча : М. О. Пітерських