Рішення № 6540110, 03.11.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2009 р. Справа № 3/213/09

за позовом:           Відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк”

01017, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38

До:                     Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії “Зернолюкс-Миколаїв”

54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 42, кв. 7

54036, м. Миколаїв, провулок Очаківський, 42-А

про: стягнення заборгованості в сумі 2481634,89 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Курник В.О., за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом (уточнення позову від 15.10.09 р.) стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором № 02/169/07-КЛТ від 28.09.07 р. –2481 634,89 грн., у тому числі 276530,68 грн., процентами 276 530,68 грн. –прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 2185000,00 грн. – поточної заборгованості по погашенню кредиту, 4444,00 грн. –поточної заборгованості за комісією за відкриття траншової лінії, 15675,37 грн. –пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі кредитного договору № 02/169/07 КЛТ від 28.09.2007 р., норм цивільного законодавства України та мотивовані тим, що позичальник з січня 2009 року не сплачує проценти за користування кредитом, також не сплачує комісію за відкриття траншевої кредитної лінії 4444 грн. порушує графік погашення кредиту, за що відповідачу нараховані штрафні санкції.

Відповідач двічі в судове засідання свого представника не направив, вимог ухвал суду не виконав, відзив по суті позову не надав, хоча про час місце розгляду справи був повідомлений належним чином, адреса відповідає дійсності про що свідчить довідка ЄДРПОУ та судові ухвали з відміткою канцелярії на звороті.

          Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

          Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

          28 вересня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір №02/169/07-КЛТ згідно з умовами якого, банк зобов’язався надавати в майбутньому кредити (транші) позичальнику в межах загальної суми 2222 000,00 грн., а останній зобов’язався повернути кредит в строк, сплачувати проценти відповідно до умов п.3.4.3 договору та за відкриття траншової кредитної лінії сплатити банку протягом трьох років щорічно комісію в сумі 4444,00 грн. (загальна сума комісії становить 13332,00 грн.) відповідно до умов п.3.4.4 договору.

          За умовами додаткової угоди №36 укладеної до основного договору сторонами 13 листопада 2008 року банк надає позичальнику кредит в сумі 2222000,00 грн., а позичальник зобов’язується повернути цей кредит не пізніше 12 листопада 2009 року на рахунок банку.

          Процентна ставка за кредитом, який надається за цей угодою встановлено у розмірі 25% процентів річних.

          Матеріали справи свідчать, що 13 листопада 2008 року на розрахунковий рахунок відповідача позивач видав кредитні кошти в розмірі 2222 000,00 грн.

          Відповідач же починаючи з 06 січня 2009 року не сплачує банку проценти за користування кредитом.

          Умовами п.3.4.9 кредитного договору сторони обумовили, що в разі не своєчасної сплати процентів, несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, або комісії позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та /або процентами, та /або комісією.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526, п.1 ст. 503 Цивільною кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у строки та обсягах, встановлених договором. Отже, несплата кредиту і процентів є порушенням вищенаведених вимог законодавства, а також умов кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини боргу позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

          Також, пунктом 3.4.10 договору передбачено, що позичальник зобов’язаний

у разі порушення умов договору та додаткових угод достроково повернути на вимогу банку всю суму заборгованості за кредитами у строк, вказаний банком, та сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом.

          Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з листами (письмове повідомлення - вимога) погасити всю заборгованість за кредитним договором. Але відповідач залишив претензії без відповіді та належного реагування.

Стаття 202 Господарського Кодексу України передбачає, що господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечуються заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин.

У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Так, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. Приписи частини 7 вищезгаданої статті виключають односторонню відмову від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмову від виконання або відстрочку виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду належних доказів виконання умов кредитного договору №02/169/07-КЛТ від 28.09.07 року, позовні вимоги банку не спростував.

Таким чином, на підставі наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32,33, 44,49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з           Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії “Зернолюкс-Миколаїв” (54036, м. Миколаїв, провулок Очаківський, 42-А, код ЄДПРОУ 33188879) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (01017, м. Київ, вул. Дружби Народів 38, код ЄДРПОУ 21666051) –2481 634,89 грн., у тому числі 276530,68 грн., процентами 276 530,68 грн. –прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 2185000,00 грн. –поточної заборгованості по погашенню кредиту, 4444,00 грн. –поточної заборгованості за комісією за відкриття траншової лінії, 15675,37 грн. –пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами. 24816,34 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя