Ухвала суду № 65400728, 14.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/45/17 Головуючий 1 інст. Богдан М.В.

Справа № 641/9672/13-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» березня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненим зобовязання за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1. В обґрунтування свого позову посилався на те, що між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6807С91 від 28 вересня 2007 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 2770 000, 00 доларів США, а ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, здійснювати погашення кредиту у строки та у сумах, визначених додатком № 1 до кредитного договору, а в разі порушення строків погашення кредиту, процентів та інших платежів також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

У забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 6807Z225 від 28 вересня 2007 року, за умовами якого в іпотеку банку передані нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0 кв. м., першого поверху № 1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв. м., другого поверху № 1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв. м., третього поверху № 1-40 загальною площею 491,1 кв. м., четвертого поверху № 1-41 загальною площею 497,7 кв. м., пятого поверху № 1-29 загальною площею 505,8 кв. м., шостого поверху № 1-26 загальною площею 505,5 кв. м., сьомого поверху № 1-36 загальною площею 499,5 кв. м., восьмого поверху № 1-28 загальною площею 505,0 кв. м., девятого поверху № 1-34 загальною площею 505,4 кв. м., десятого поверху № 1-28 загальною площею 502,5 кв. м., одинадцятого поверху № 1-10 загальною площею 534,9 кв. м. в літ. «Д-11» загальною площею 6224,0 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Плеханівська, № 126/1.

Зазначив, що предмет іпотеки знаходиться у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Банк свої зобовязання виконав у повному обсязі, однак відповідач починаючи з січня 2012 року свої зобовязання не виконує, погашення кредиту, сплату процентів та комісії за управління кредитом не здійснює.

Зазначив, що станом на 01 грудня 2012 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором становить 1683 228,76 доларів США, що еквівалентно 13454 047,48 грн., в тому числі заборгованість за основним боргом 1352 979,62 доларів США, що еквівалентно 10814 366,10 грн., нараховані відсотки за користування кредитом 330249,14 доларів США, що еквівалентно 2639 681,37 грн.

Вказав, що банк предявив ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів та інших належних до сплати платежів листами № 068-27/1050 від 27 лютого 2012 року, № 068-27/1567 від 26 березня 2012 року, № 068-27/3330 від 06 липня 2012 року, № 068-27/4527 від 07 вересня 2012 року, проте останній вимоги банку не виконав, погашення не здійснив.

Зазначив, що повідомлення про порушення умов основного договору та договору іпотеки направлено на адресу відповідача 07 вересня 2012 року № 068-27/4523, яке отримано відповідачем 14 вересня 2012 року.

Вважав, що оскільки позичальник порушив умови кредитного договору, банк відповідно до умов договору іпотеки набув права звернути стягнення на предмет іпотеки.

Просив звернути стягнення на нерухоме майно за іпотечним договором №6807Z225 від 28 вересня 2007 року, а саме на нежитлові приміщення підвалу №1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0 кв. м., 1-го поверху №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв. м., 2-го поверху №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512, 6 кв. м., 3-го поверху №1-40 загальною площею 491,1 кв. м., 4-го поверху №1-41 загальною площею 497,7 кв. м., 5-го поверху №1-29 загальною площею 505,8 кв. м., 6-го поверху №1-26 загальною площею 505, 5 кв. м., 7-го поверху №1-36 загальною площею 499,5 кв. м., 8-го поверху №1-28 загальною площею 505, 0 кв. м., 9-го поверху №1-34 загальною площею 505,4 кв. м., 10 поверху №1-28 загальною площею 502, 5 кв. м., 11 поверху №1-10 загальною площею 534,9 кв. м. в літ. «Д-11» загальною площею 6224,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Плеханівська, № 126/1, право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 для задоволення вимог АТ «Укрексімбанк» по погашенню заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору №6807С91 від 28 вересня 2007 у розмірі 1683228, 76 долара США, що еквівалентно 13454047, 48 грн., в тому числі заборгованість за основним боргом 1352979, 62 долара США, що еквівалентно 10814366, 10 грн., нараховані відсотки за користування кредитом 330249, 14 доларів США, що еквівалентно 2639681, 37 грн.; реалізацію вказаних нежитлових приміщень провести у спосіб, передбачений статтею 38 Закону України «Про іпотеку» з наданням АТ «Укрексімбанк» права від свого імені продати будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, встановленою за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки нежитлових приміщень субєктом оціночної діяльності/експертом на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент здійснення такого продажу; на період до реалізації предмета іпотеки передати в управління АТ «Укрексімбанк» нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0 кв. м., 1-го поверху №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв. м., 2-го поверху №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512, 6 кв. м., 3-го поверху №1-40 загальною площею 491,1 кв. м., 4-го поверху №1-41 загальною площею 497,7 кв. м., 5-го поверху №1-29 загальною площею 505,8 кв. м., 6-го поверху №1-26 загальною площею 505, 5 кв. м., 7-го поверху №1-36 загальною площею 499,5 кв. м., 8-го поверху №1-28 загальною площею 505, 0 кв. м., 9-го поверху №1-34 загальною площею 505,4 кв. м., 10 поверху №1-28 загальною площею 502, 5 кв. м., 11 поверху №1-10 загальною площею 534,9 кв. м. в літ. «Д-11» загальною площею 6224,0 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Плеханівська, № 126/1; стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові понесені судові витрати в сумі 3441,00 грн.

Не визнавши позовні вимоги у квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним та у подальшому уточненим позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».

В обґрунтування свого зустрічного позову посилався на те, що 28 вересня 2007 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» укладено кредитний договір № 680С91, відповідно до якого він отримав кредит у сумі 2770 000,00 доларів США з кінцевою датою погашення 27 вересня 2014 року для оплати поточних потреб.

Зазначив, що у кредитному договорі встановлено загальний строк його дії до 27 вересня 2014 року та визначено строк виконання зобовязань зі щомісячного погашення платежів за кредитним договором відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною кредитного договору з 01 по 15 число кожного місяця.

Вказав, що починаючи з жовтня 2007 року по 27 лютого 2009 року він належним чином виконував взяті на себе зобовязання, однак починаючи з березня 2009 року він припинив внесення платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а також сплату процентів та комісії за управління кредитом, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 2539 від 29 серпня 2013 року, яку проведено судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_4. У разі несплати чергового платежу відповідно до умов кредитного договору настає подія невиконання зобовязання, тобто порушуються права банку, наслідком чого є виникнення у банка права на захист свого порушеного права, тобто право звернутися до суду з вимогою про дострокове погашення кредиту.

Таким чином, оскільки порушення зобовязань за кредитним договором відбулося у лютому 2009 року, банком пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Зазначив, що для забезпечення виконання умов кредитного договору між ним та банком 28 вересня 2007 року укладено договір іпотеки № 6807Z225, предметом якої є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0 кв. м., першого поверху № 1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв. м., другого поверху № 1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв. м., третього поверху № 1-40 загальною площею 491,1 кв. м., четвертого поверху № 1-41 загальною площею 497,7 кв. м., пятого поверху № 1-29 загальною площею 505,8 кв. м., шостого поверху № 1-26 загальною площею 505,5 кв. м., сьомого поверху № 1-36 загальною площею 499,5 кв. м., восьмого поверху № 1-28 загальною площею 505,0 кв. м., девятого поверху № 1-34 загальною площею 505,4 кв. м., десятого поверху № 1-28 загальною площею 502,5 кв. м., одинадцятого поверху № 1-10 загальною площею 534,9 кв. м. в літ. «Д-11» загальною площею 6224,0 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Плеханівська, № 126/1.

Вказав, що зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Просив визнати припиненими зобовязання за кредитним договором № 6807С91, який було укладено між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 28 вересня 2007 року.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2016 року та додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - задоволено частково, звернуто стягнення на нерухоме майно за іпотечним договором від 28 вересня 2007 року, а саме: нежитлові приміщення підвалу №1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573 кв. м., 1-го поверху №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591 кв. м., 2-го поверху №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512, 6 кв. м., 3-го поверху №1-40 загальною площею 491,1 кв. м., 4-го поверху №1-41 загальною площею 497,7 кв. м., 5-го поверху №1-29 загальною площею 505,8 кв. м., 6-го поверху №1-26 загальною площею 505, 5 кв. м., 7-го поверху №1-36 загальною площею 499,5 кв. м., 8-го поверху №1-28 загальною площею 505 кв. м., 9-го поверху №1-34 загальною площею 505,4 кв. м., 10 поверху №1-28 загальною площею 502, 5 кв. м., 11 поверху №1-10 загальною площею 534,9 кв. м. в літ. «Д-11» загальною площею 6224 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Плеханівська, № 126/1, які належать ОСОБА_1 для задоволення вимог АТ «Укрексімбанк» по погашенню заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 вересня 2007 у розмірі 1683228, 76 доларів США (еквівалент 13454047, 48 грн.), в тому числі заборгованість за основним боргом 1352979, 62 доларів США (еквівалент 10814366, 10 грн.), нараховані відсотки за користування кредитом 330249, 14 доларів США (еквівалент 2639681, 37 грн.); реалізацію вказаних нежитлових приміщень провести у спосіб, передбачений статтею 38 Закону України «Про іпотеку» з наданням АТ «Укрексімбанк» права від свого імені продати будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; на період реалізації предмета іпотеки передати в управління АТ «Укрексімбанк» нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573 кв. м., 1-го поверху №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591 кв. м., 2-го поверху №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512, 6 кв. м., 3-го поверху №1-40 загальною площею 491,1 кв. м., 4-го поверху №1-41 загальною площею 497,7 кв. м., 5-го поверху №1-29 загальною площею 505,8 кв. м., 6-го поверху №1-26 загальною площею 505, 5 кв. м., 7-го поверху №1-36 загальною площею 499,5 кв. м., 8-го поверху №1-28 загальною площею 505 кв. м., 9-го поверху №1-34 загальною площею 505,4 кв. м., 10-го поверху №1-28 загальною площею 502, 5 кв. м., 11-го поверху №1-10 загальною площею 534,9 кв. м. в літ. «Д-11» загальною площею 6224 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Плеханівська, № 126/1; встановлено початкову ціну продажу предмету іпотеки, а саме: нежитлових будівель літ. «Д-11» загальною площею 6224 кв. м., по вулиці Плеханівській, № 126/1 в м. Харкові на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної ХНДІСЕ імені ОСОБА_4 на час продажу, але не меншою ніж 62738 470 грн.; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненим зобовязання за кредитним договором відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити у повному обсязі, а його зустрічний позов задовольнити у повному обсязі. При цьому посилався на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав вимоги зустрічної позовної заяви.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, рішення суду залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке визначення розкриває сутність зобовязання як правового звязку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обовязок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобовязання надано право, що кореспондує обовязку першої. Обовязками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобовязання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобовязання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобовязання боржником йдеться також в ч. 1 ст. 611, ч. 2-4 ст. 612, ч. 1,2 ст. 220 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 вересня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6807С91, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 2770 000, 00 доларів США, а ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, здійснювати погашення кредиту у строки та у сумах, визначених додатком № 1 до кредитного договору, а в разі порушення строків погашення кредиту, процентів та інших платежів також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Банк свої зобовязання виконав у повному обсязі, однак відповідач починаючи з січня 2012 року свої зобовязання не виконував, погашення кредиту, сплату процентів та комісії за управління кредитом не здійснював.

У звязку з чим станом на 01 грудня 2012 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором становила 1683 228,76 доларів США, що еквівалентно 13454 047,48 грн., в тому числі заборгованість за основним боргом склала 1352 979,62 доларів США, що еквівалентно 10814 366,10 грн., нараховані відсотки за користування кредитом - 330249,14 доларів США, що еквівалентно 2639 681,37 грн.

Як вбачається з матеріалів справи про дострокове погашення кредиту, процентів та інших належних до сплати платежів листами № 068-27/1050 від 27 лютого 2012 року, № 068-27/1567 від 26 березня 2012 року, № 068-27/3330 від 06 липня 2012 року, № 068-27/4527 від 07 вересня 2012 року ОСОБА_1 направлялися вимоги, однак ОСОБА_1 вимоги банку не виконав, погашення не здійснив, тому рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 березня 2014 року стягнуто солідарно суму заборгованості за кредитом в розмірі 13541261, 93 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що до теперішнього часу заборгованість за кредитом не погашено.

Виконання зобовязання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року із змінами та доповненнями іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги. Включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року із змінами та доповненнями передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої

вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на

предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на

підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобовязанням , і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобовязання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобовязання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

У забезпечення виконання умов кредитного договору 28 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 6807Z225, за умовами якого в іпотеку банку передані нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0 кв. м., першого поверху № 1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв. м., другого поверху № 1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв. м., третього поверху № 1-40 загальною площею 491,1 кв. м., четвертого поверху № 1-41 загальною площею 497,7 кв. м., пятого поверху № 1-29 загальною площею 505,8 кв. м., шостого поверху № 1-26 загальною площею 505,5 кв. м., сьомого поверху № 1-36 загальною площею 499,5 кв. м., восьмого поверху № 1-28 загальною площею 505,0 кв. м., девятого поверху № 1-34 загальною площею 505,4 кв. м., десятого поверху № 1-28 загальною площею 502,5 кв. м., одинадцятого поверху № 1-10 загальною площею 534,9 кв. м. в літ. «Д-11» загальною площею 6224,0 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Плеханівська, № 126/1. Предмет іпотеки знаходиться у спільній сумісній власності подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи повідомлення про порушення умов основного договору та договору іпотеки направлено на адресу відповідача 07 вересня 2012 року № 068-27/4523, яке отримано відповідачем 14 вересня 2012 року.

Пунктом 5.1 Іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання іпотекодавцем своїх зобовязань за кредитним договором, а у разі їх невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з додержанням вимог ст. ст. 213 - 215 ЦПК України, встановивши обставини справи повно, надавши їм належну оцінку, дійшов обгрунтованого висновку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки рішення суду відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряється в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що ухвалене судове рішення відповідає зазначеним вимогам та обставинам справи і підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Зазначена апеляційна скарга зведена до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку.

Зокрема, твердження ОСОБА_1 щодо того, що строк позовної давності для звернення за захистом своїх прав банком пропущено є безпідставними, оскільки свої зобовязання за кредитним договором ОСОБА_1 припинив виконувати з січня 2012 року, а до суду банк звернувся 19 вересня 2013 року, тобто в межах строку позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України.

Інших даних, які б вказували на наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії