Ухвала суду № 65400578, 16.03.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Чубрей І.І.

за участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2017 року,

встановила:

В жовтні 2016 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі ПАТ СК «Уніка») звернулося до суду з позовом.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь в порядку регресу 9800 гривень.

Позивач посилався на те, що 8 грудня 2015 року в місті Чернівці по провулку Складському, 1 відповідач керуючи автомобілем ВАЗ 2103, номерний знак 28207МО, під час руху заднім ходом здійснив наїзд на автомобіль «Ніссан», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільна відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ СК «Уніка».

Позивач за заявою ОСОБА_3 виплатила їй страхове відшкодування в сумі 9800 гривень.

Вказана сума підлягає відшкодуванню позивачу в порядку регресу у звязку з тим, що страхувальник не повідомив страховика про спричинену ним дорожньо-транспортну пригоду у строки визначені законом.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2017 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ СК «Уніка» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що факт настання страхового випадку позивачем не оспорювався, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач, як особа, винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнута до адміністративної відповідальності.

Позивач визнав вказаний випадок страховим, сплативши страхове відшкодування, розмір якого визначений саме його представниками.

Сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке у своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобовязаннях, адже регресні зобовязання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Суд також взяв до уваги пояснення відповідача щодо поважності причин пропуску законодавчо встановленого строку для повідомлення страховика про настання страхового випадку.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому збитків, які полягають у необґрунтованій виплаті страхового відшкодування потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце за участю ОСОБА_1 внаслідок неповідомлення останнім про таку пригоду.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Так, згідно частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом 33.1.4 пункту 33.1. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року, N 1961-IV (далі - Закону) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно підпункту 38.1.1 пукнту38.1. статті 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 21 березня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зокрема відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що керуючи автомобілем марки ВАЗ 2103, номерний знак 28207МО, під час руху заднім ходом здійснив наїзд на автомобіль марки «Ніссан», номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі були частково пошкодженні (а.с.14-16).

Згідно страхового полісу №АІ 3099579 ОСОБА_1, як власник автомобіля марки ВАЗ 2103, номерний знак 28207МС, застрахував свою відповідальність перед третіми особами на випадок страхової події (а.с.18).

Згідно заяви про виплату матеріальних збитків ОСОБА_3, остання просить відшкодувати їй матеріальний збиток у звязку із ДТП, яке сталося 08 грудня 2015 року в місті Чернівці по провулку Складському, 1 (а.с.9).

Відповідно до акту огляду транспортного засобу №00189388, складеного ОСОБА_4, автомобіль марки «NISSAN JUKЕ NISMO» має наступні пошкодження : підлягають заміні та окрасці двері (а.с.20-21).

Як вбачається з ремонтної калькуляції автомобіля марки «NISSAN JUKЕ NISMO»№00189388 від 05 квітня 2016 року, вартість ремонту складає 12996 гривень 80 копійок (а.с.28-31).

Згідно страхового акту ПАТ «СК «Уніка» №00189388 від 13 квітня 2016 року, сума страхового відшкодування ОСОБА_3 складає 9800 гривен (а.с.13).

Факт виплати зазначеного вище страхового відшкодування ПАТ «СК «Уніка» потерпілій ОСОБА_3 підтверджується платіжним дорученням №013517 (а.с.19).

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому збитків, які полягають у необґрунтованій виплаті страхового відшкодування потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце за участю ОСОБА_1 внаслідок несвоєчасного повідомлення останнім про таку пригоду.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зокрема помилковими є доводи скарги про те, що суд першої інстанції незаконно відмовив у позові про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Таку правову позиція Верховний Суд України виклав у своїй постанові від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції факт настання страхового випадку позивачем не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, позивач добровільно сплативши страхове відшкодування.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому збитків, які полягають у необґрунтованій виплаті страхового відшкодування потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце за участю ОСОБА_1 внаслідок неповідомлення останнім про таку пригоду в строк , який визначений законом.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий О.О. Одинак

Судді: М.І. Кулянда

ОСОБА_5