Рішення № 65397374, 14.03.2017, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5181/16-ц

№ провадження 2/208/1096/17

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2017 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді Івченко Т.П.,

При секретарі Бондаренко В.Г.,

За участю:

Представника позивача ОСОБА_1,

Представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Камянське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Дельта-Банк» про розірвання кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом зазначивши, що 28.10.2011 року між ним та ПАТ «Астра Банк» був укладений кредитний договір №310006030866018. Місцем укладання зазначеного договору є м. Донецьк. Як йому стало відомо, правонаступником кредитних зобовязань ПАТ «Астра Банк» є ПАТ «Дельта Банк».

До квітня 2014 року він сумлінно виконував умови договору. Після подій в державі, які, відповідно до актів Президента України та Ради національної безпеки і оборони України, територію де він проживає, визнано територією проведення антитерористичної операції.

За цих умов повернення кредитних коштів стало фактично не можливим.

Від ПАТ «Дельта Банк» він отримав довідку № 05-3286666, що його заборгованість за кредитним договором на 24.05.2016 року складає 299192,04 грн., з яких 143558,77 грн. заборгованість за кредитом; 32911,98 грн. заборгованість за процентами, 122721,29 грн. пеня.

Він звернувся до ПАТ «Дельта Банк» з листом, в якому просив скасувати нараховані штрафні санкції та дозволити йому здійснити погашення кредиту відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», враховуючи що він підпадає під дію зазначеного закону, а дії відповідача порушують його права, та норми закону.

10.05.2016 року від ПАТ «Дельта Банк» він отримав відповідь за № 05-3270974, із якої не вбачається намір банку виконувати чинне законодавство. З цих підстав він вважає, що його права були порушені.

Просив визнати заборгованість за кредитним договором № 310006030866018 від 28.10.2011 року укладений між ним та ПАТ «Астра Банк» правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» сплаченою в повному обсязі; розірвати кредитний договір № 310006030866018 від 28.10.2011 року укладений між ним та ПАТ «Астра Банк» правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк»; стягнути відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5050 грн.; стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги заявлені ОСОБА_3 та суду пояснив, що всі законні акти, які прийняті та набрали законної чинності підлягають застосуванню всіма субєктами правовідносин, в тому числі і відповідачем. Зі свого боку позивач є відповідальною особою, та виконував умови договору у відповідності до вимог кредитного договору та діючих законів. При прийнятті Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ОСОБА_3 розраховував, що відповідач добросовісно виконає вимоги закону, та так як він і на час укладання кредитного договору, та на час набуття закону чинності постійно проживав у м. Донецьк, який віднесений до території де проводиться антитерористична операція, то відповідач не буде нараховувати йому штрафних санкцій. Вважає вимоги банку що б позивач виїхав за межі території м. Донецька, надав довідки державних органів України на окупованій території, є протиправними та такими що не передбачені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Тому, враховуючи що намагання позивача досудово врегулювати це питання, які з боку відповідача не підтримані, просить суд врахувати, що позивач постійно проживав і проживає на території м. Донецьк, яке віднесене до території де проходить антитерористична операція, сам договір також укладений у м. Донецьк, що позивач враховуючи вимоги ст.. 2 Закону, провів згідно до розрахунку Банку суми по оплаті заборгованості по кредиту, в розмірі 143558 гривень 77 копійок та процентів за користуванням кредитом, в розмірі 32911 гривень 98 копійок, а таким чином виконав всі умови кредитного договору та не має заборгованості перед банком. Крім того, враховуючи на істотні порушення Банком прав і умов кредитного договору, який гарантував позивачеві дотримання чинного законодавства України обома сторонами за договором, визнати договір розірваним з вини відповідача. Щодо витрат на правову допомогу позивачеві, у розмірі 5050 гривень, то ці кошти враховані були позивачем як витрати при укладанні договору на представництво та захист його інтересів в суді. Просить позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала та суду пояснила, що ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником за кредитним договором укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ «Астра Банк» 28.10.2011 року за № 310006030866018. На теперішній час ПАТ «Дельта Банк» перебуває у стадії ліквідації, згідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 року та згідно до Постанови НБУ № 664 від 02.10.2015 року відкликано банківську ліцензію та розпочато його ліквідацію. Відповідач не оспорює, що місцем укладання зазначеного кредитного договору позичальником ОСОБА_3 є м. Донецьк, також не оспорює що у кредитній справі ОСОБА_3 відсутня будь-яка інформація, що ОСОБА_3 залишив місце своєї реєстрації АДРЕСА_1. Також відповідач не оспорює що ОСОБА_3 до 2014 року виконував своєчасно і в повному обсязі зобовязання за кредитом, та в період з 2014 року звертався неодноразово до Банку з заявами щодо застосування до умов договору п. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Але відповідач вважає, що для застосування даної норми Закону, необхідне підтвердження від позивача що він зареєстрований та мешкає на території де проводиться антитерористична операція, або що б він виїхав з зазначеної території та отримав тимчасову реєстрацію на іншій території України, але таких довідок позивач не долучав до своїх заяв, тому у задоволенні застосування до нього ст.. 2 Закону, не було підстав. Щодо розірвання кредитного договору, то позивач не навів будь-якої підстави передбаченої ст. 651 ЦК України, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Щодо вимог про сплату витрат на представництво, то з зазначених вимог позивач не сплачував судовий збір, а тому є підстава для їх не прийняття судом.

Вислухав сторони, дослідив матеріали справи, докази надані сторонами, суд приходить до наступного:

Як встановлено в ході судового розгляду, 28.10.2011 року між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ «Астра Банк» був укладений кредитний договір № 310006030866018 (далі - договір). Місцем укладання зазначеного договору є м. Донецьк, так як позивач ОСОБА_3 зареєстрований та постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Ця адреса вказана також в кредитному договорі (а.с. 8-11).

Правонаступником кредитних зобовязань ПАТ «Астра Банк» є ПАТ «Дельта Банк», що підтверджено та не оспорювалося сторонами під судового розгляду,

Згідно до пояснень представника позивача, до квітня 2014 року позивач ОСОБА_3 виконував умови договору, що також не оспорював представник відповідача.

У відповідності до Розпорядження КМ України від 30.10.2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», та Розпорядження КМ України від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень КМ України», м. Донецьк віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Як встановлено в ході судового розгляду, позивач з часу укладання кредитного договору № 310006030866018 від 28.10.2011 року та по час розгляду справи по суті, не змінював місця своєї реєстрації та фактичного проживання, довідку про тимчасово переміщеної особи не отримував, що не оспорювалося представником відповідача, та в тому числі відповідачем підтверджено що будь-яких даних про зміну місця проживання чи реєстрації ОСОБА_3 на адресу банку не надавав та така інформація у кредитній справі відсутня.

Таким чином, як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_3 підпадає під коло осіб, до яких повинно бути застосовано вимоги ст.. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З метою отримання можливості бути звільненим від штрафних санкцій з боку банку, та застосування діючого законодавства України, в тому числі і ст. 2 Закону України «Про тимчасові заході на період проведення антитерористичної операції», з боку позивачка ОСОБА_3 на адресу відповідача були неодноразові звернення, що підтверджено як представником позивача, так і представником відповідача, та письмовими зверненнями (а.с. 21, 23-24).

В той же час відповідач не оспорюючи, що ОСОБА_3 є особою, яка підпадає під дію ст.. 2 зазначеного Закону, вимагав для списання штрафу та пені від позивача довідку про місце проживання, належним чином оформлену та видану компетентним на те органом місцевого самоврядування або військово-цивільною адміністрацією.

Але такі вимоги відповідача не узгоджуються з приписами Закону України «Про тимчасові заході на період проведення антитерористичної операції», та спростовуються визнанням відповідачем фактичного місця проживання та реєстрації ОСОБА_3, як місто Донецьк, яке віднесено до території де проводилась антитерористичної операції.

Від ПАТ «Дельта Банк» позивач отримав довідку № 05-3286666, що його заборгованість за кредитним договором на 24.05.2016 року складає 299192,04 грн., з яких 143558,77 грн. заборгованість за кредитом; 32911,98 грн. заборгованість за процентами, 122721,29 грн. пеня (а.с. 28), виходячи зі змісту якої, вбачається що відповідач в порушення вимог ст.. 2 зазначеного Закону нарахував позивачеві пеню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_3 16.08.2016 року на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 310006030866018 сплачена сума в розмірі 176470 (сто сімдесят шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 75 коп., що підтверджується копією квитанції (а.с. 29), що відповідає 143558,77 грн. заборгованість за кредитом; 32911,98 грн. заборгованість за процентами, зазначеними у відповідності до розрахунку відповідача.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 651 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Тому позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання сплаченої суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками у повному обсязі є обґрунтованими, та такими що узгоджуються з приписами ст.. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору, підстави для розірвання договору судом визначені ч. 2 ст. 651 ЦК України, у відповідності до якої Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Враховуючі фактичні данні, встановлені під час судового розгляду, судом встановлено, що сторони не мали можливості припустити та не припускали проведення на території м. Донецьк України антитерористичної операції, а тому не мали можливості передбачити зміну обставин які існували на час укладання кредитного договору 28.10.2011 року, та як наслідок прийняття Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який як наслідок вплинув на умови укладеного договору щодо мораторію на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобовязаннями.

Враховуючи вище зазначене, встановив відсутність підстав для розірвання кредитного договору з підстав передбачених ст..ст. 651, 652 ЦК України, зазначені вимоги позивача суд визнає не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на його користь суму 5050 гривень в оплату послуг на надання правової допомоги, то зазначені вимоги не узгоджуються з приписами ч. 1 ст. 79 ЦПК України, якою визначено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Також, ч. 1 ст. 84 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з обґрунтування своїх вимог в цій частині, позивач посилається на те, що між ним та представником ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги, згідно до якого позивач домовився з представником щодо розміру плату за надання відповідних послуг.

Тобто, в ході судового розгляду, жодного доказу з боку ОСОБА_3 на підтвердження проведення зазначеної оплати, в передбаченому законодавством України порядку, позивачем надано не було.

А тому, зазначені вимоги не співвідносяться з вимогами ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 84 ЦПК України.

Враховуючи що в ході судового розгляду позивачем не доведено та не підтверджено факт понесення витрат на оплату правової допомоги, то в цій частині позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на його користь 5050 гривень в оплату витрат на правову допомогу, є такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо понесених позивачем фактично витрати на оплату судового збору, то суд виходить з вимог ст.. 88 ЦПК України, згідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, а тому, сплачені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно до доданої позивачем до позовної заяви квитанції (а.с. 1), ОСОБА_3 при зверненні до суду поніс витрати на оплату судового збору в розмірі 1378 грн., що не оспорювалося представником відповідача, а тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як такі що узгоджуються з приписами Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 15, 16, 526, 598, 651, 653 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», розпорядженням КМ України від 02.12.2015 р № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», ст. 10, 11, 60, 88, 208-210, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Дельта-Банк» про розірвання кредитного договору задовольнити частково.

Визнати заборгованість за кредитним договором № 310006030866018 від 28.10.2011 року, укладеним між ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Астра Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», яка складається:

- із суми заборгованості по кредиту, в розмірі 143558 (сто сорок три тисячі пятсот пятдесят вісім) гривень 77 копійок;

- процентів за користуванням кредитом, в розмірі 32911 (тридцять дві тисячі девятсот одинадцять) гривень 98 копійок;

сплаченою ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1) у повному обсязі.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул.. Щорса, № 36-Б, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) на користь ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень, у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Івченко Т. П.