Рішення № 6539694, 29.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.09                                                                                                    Справа№ 33/51

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів)

до відповідача:Львівського Вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму (м. Львів)

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»(Арсен № 3), м. Львів

про :стягнення 52 113 (п’ятдесят дві тисячі сто тринадцять) грн. 36 коп. (з яких: 32313,60 грн. –вартість хімочищеної води; 19799,76 грн. –вартість втрат теплової енергії).

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Бекерська О. І. –представник (довіреність № 1 від 09.01.2008 р.)

Відповідача:Турчин Н.І. –представник (довіреність № 4 від 05.01.2009р.)

Ковба В.М. –представник (довіреність № 3 від 05.01.2009р.)

Третьої особи:не з'явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні 19.25.2009 р., роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи. Представники сторін, присутні в судовому засіданні 23.04.2009 р., звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 09.04.2009 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2529 поступила позовна заява від Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(м. Львів) до Львівського Вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму (м. Львів) про стягнення 52 113 (п’ятдесят дві тисячі сто тринадцять) грн. 36 коп. (з яких: 32313,60 грн. –вартість хімочищеної води; 19799,76 грн. –вартість втрат теплової енергії).

Ухвалою суду від 13.04.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.04.2009 р. В судовому засіданні 23.04.2009 р. було оголошено перерву до 19.05.2009 р. Ухвалою суду від 19.05.2009 р. було задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору та про витребування додаткових доказів у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»(Арсен № 3; м. Львів вул. Кн. Ольги, 120, 79053), витребувано у позивача додаткові докази необхідні для вирішення спору та розгляд справи відкладено на 04.06.2009 р. Ухвалою суду від 04.06.2009 р. було задоволено клопотання представників сторін про продовження строку вирішення спору, продовжено строк вирішення спору та розгляд справи відкладено на 25.06.2009 р. В судовому засіданні 25.06.2009 р., у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи, розгляд справи було відкладено на 14.07.2009 р. В судовому засіданні 14.07.2009 р. розгляд справи було відкладено на 22.09.2009 р. В судовому засіданні 22.09.2009 р. розгляд справи було відкладено на 29.10.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 13.04.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 19.05.2009 р., від 04.06.2009 р., від 25.06.2009 р., від 14.07.2009 р., від 22.09.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.05.2009 р. до суду за вх. № 10037 від представника позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 04.06.2009 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних документів.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заявах та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 13.04.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 19.05.2009 р., від 04.06.2009 р., від 25.06.2009 р., від 14.07.2009 р. та від 14.07.2009 р., від 22.09.2009 р. виконав частково, явку повноважних представників в судове засідання забезпечив.

19.05.2009 р. до суду за вх. № 10019 від представника відповідача поступило клопотання про витребування у позивача додаткових доказів у справі. Ухвалою суду від 19.05.200 р. вказане клопотання представника відповідача задоволено.

19.05.2009 р. до суду за вх. № 10020 від представника відповідача поступило клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» (Арсен № 3) м. Львів вул. Кн. Ольги, 120. Ухвалою суду від 19.05.200 р. вказане клопотання представника відповідача задоволено.

12.06.2009 р. до суду за вх. № 11873 від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечив позовні вимоги.

25.06.2009 р. до суду за вх. № 12881 від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача позов заперечили повністю просили суд відмовити в задоволені позовних вимог з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01 жовтня 2002 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго»та Львівським вищим професійним училищем ресторанного сервісу та туризму було укладено договір № 5103/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Додатком № 2 до договору № 5103/Р (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) було визначено розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між ЛМКП «Львівтеплоенерго»(Енергопостачальна організація) та Львівським вищим професійним училищем ресторанного сервісу та туризму (Споживач).

Відповідно до вищевказаного додатку межа балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між Енергопостачальною організацією та Споживачем встановлюється по зовнішній поверхні стіни теплової камери (ТК - 616/3) приєднання відгалуження в бік споживача. Від межі балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності експлуатаційне обслуговування теплових мереж в бік подачі теплової енергії до об'єктів Споживача здійснює Споживач.

Пунктом 3.2.7. Договору встановлено, що Споживач теплової енергії зобов'язується додержуватися норм витоку мережної води, визначеної в Додатку № 1 до даного Договору (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи). Додатком встановлено максимальні витрати мережної води не більше G 33,30700 тонн/годину.

Відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007 року мережна вода—спеціально підготована вода, яка використовується у водяній тепловій мережі як теплоносій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплоносій —рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках.

В період з 05.01.2009 року до 09.01.2009 року на ділянці теплової мережі, яка знаходиться на балансі відповідача відбувався витік мережної води. По даному факту начальником експлуатації та ремонту магістральних теплових мереж Вусиком В. Г. було складено акт від 12.01.2009 р. «Про витік теплоносія з теплотраси абонента (ЛВПУ ресторанного сервісу та туризму, вул. Пулюя, 36)».

Відповідачем за вказаний період було перевищено допустимі витоки мережної води, а тому ЛМКП «Львівтеплоенерго»було завдано матеріальну шкоду, яка полягає у втраті хімочищеної води та теплової енергії.

Втрати за вищевказаний період становлять 720 м3 хімочищеної води та 47,91 Гкал теплової енергії. Вартість хімочищеної води становить - 32313,60 грн., вартість втрат теплової енергії становить 19799,76 грн. Таким чином розмір завданої підприємству шкоди становить - 52 113,36 грн. (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Внаслідок безгосподарної діяльності ЛМКП «Львівтеплоенерго»було завдано матеріальну шкоду, яка полягає у втраті мережевої води, призначеної для опалення об'єктів теплопостачання. А тому порушення відповідачем вимог договору щодо дотримання вимог належного споживання теплової енергії, а також втрати теплоносія призводить до заниження якості послуг, що надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», що в свою чергу порушує права та законні інтереси громадян.

Слід звернути увагу, що витік хімочищеної води та теплової енергії стався на ділянці теплопроводу, який перебуває у балансовій належності відповідача і на нього, згідно Додатку № 2 до Договору : «Від межі балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності експлуатаційне обслуговування теплових мереж в бік подачі теплової енергії до об’єктів Споживача здійснює Споживач», покладено обов’язок по обслуговуванню таких теплових мереж.

Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач доказів відшкодування завданої шкоди не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач протягом розгляду справи не представив суду доказів, що витік хімочищеної води та теплової енергії в теплових мережах, які перебувають у його балансовій належності, стався не з його вини.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не представив доказів відсутності його вини у витоку теплоносія, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(м. Львів) до Львівського Вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму (м. Львів) про стягнення 52 113 (п’ятдесят дві тисячі сто тринадцять) грн. 36 коп. (з яких: 32313,60 грн. –вартість хімочищеної води; 19799,76 грн. – вартість втрат теплової енергії) є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 7552 від 30.03.2009 р. позивачем сплачено в сумі 521 (п’ятсот двадцять одна) грн. 13 коп.

Згідно платіжного доручення № 7553 від 30.03.2009 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покладаються відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(м. Львів) до Львівського Вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму (м. Львів) про стягнення 52 113 (п’ятдесят дві тисячі сто тринадцять) грн. 36 коп. (з яких: 32313,60 грн. –вартість хімочищеної води; 19799,76 грн. –вартість втрат теплової енергії) –задоволити повністю.

2.          Стягнути з Львівського Вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму (вул. Пулюя, 36, м. Львів, 79060; код ЄДРПОУ 22406168) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(вул. Данила Апостола, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 05506460) –52 113 (п’ятдесят дві тисячі сто тринадцять) грн. 36 коп. (з яких: 32313,60 грн. –вартість хімочищеної води; 19799,76 грн. –вартість втрат теплової енергії), 521 (п’ятсот двадцять одна) грн. 13 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя