Рішення № 6539501, 29.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.09                                                                                           Справа№ 3/179

Суддя О. Запотічняк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ДП МТЗЗТ України „Укрзалізничпостач”, м. Київ

До відповідача: ДТГО „Львівська залізниця”, м. Львів

Про стягнення 14011,33 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Лесько Н.О. –представник

від відповідача: Янковська І.М - представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ДП МТЗЗТ України „Укрзалізничпостач” до ДТГО „Львівська залізниця” про стягнення 14011,33 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2009 року суддею Березяк Н.Є. позовна заява була прийнята до розгляду та призначена в судове засідання на 22.09.2009 року.

Причин відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.

В судовому засіданні 20.10.2009 року оголошувалась перерва до 29.10.2009 року.

Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 27.10.2009 р. справу № 3/179 передано на розгляд судді Запотічняк О.Д.

В продовженому судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просив задоволити позов, а саме просить стягнути з відповідача 14011,33 грн. за поставлену продукцію з підстав та мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила з підстав викладених в своєму відзиві на позов та поясненнях наданих в судовому засіданні.

В судовому завданні 29.10.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

          20.11.2007 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення (надалі ДПМТЗ) залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” (Постачальник) та Державно територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” (Покупець) було укладено договір № ЦХП – 60108 про поставку продукції.

Згідно умов договору №0222/08-ЦЮ від 20.03.2008 року позивач придбав у ТзОВ „Метінвест –Україна” продукцію виробничо - технічного призначення в кількості 67,700 тон, яку на виконання умов Договору №ЦХП-60108 передав відповідачу 30.03.2008 року. За отриманий товар вартістю 459620,87 грн. відповідач зобов’язувався оплатити позивачу, однак свої договірні зобов’язання виконав частково оплативши 445609,54 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно позовних вимог складає 14011,33 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На підставі договору №0222/08-ЦЮ від 20.03.2008 року позивач придбав у ТзОВ „Метінвест –Україна” продукцію виробничо-технічного призначення, що підтверджується накладною №3846 від 30.03.2008 року. Згідно умов зазначеного договору ТзОВ „Метінвест –Україна” зобов’язувалось здійснити поставку продукції залізничним транспортом з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувача (відповідача), який зазначається у рознарядці позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № ЦХП-60108 (п.п.1.1., 6.1.) позивач передав відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, а саме: матеріали верхньої будови колії –клеми КП роздільного рейкового кріплення залізничної колії в кількості 67,700 тон загальною вартістю 459620,87 грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №50611492 та накладною №1685 від 30.03.2008 року.

На оплату поставленої продукції позивач виставив відповідачу рахунок –фактуру №ВБК08-359 від 30.03.2008 року та сповіщення №1621 від 30.03.2008 р. на суму 459620,87 грн.

Згідно з п.7.1 Договору, відповідач зобов’язувався акцептувати сповіщення “авізо” на протязі двох робочих днів після отримання рахунку-фактури, податкової накладної, товарно-транспортної або залізничної накладної, супроводжувальної документації виробника продукції, пакувальних аркушів, сповіщення “авізо”. Розрахунки за продукцію мали здійснюватися відповідно до Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП “Укрзалізничпостач” і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи, затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 р. № 329-ЦЗ.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач виставлене йому сповіщення №1621 від 30.03.2008 р. акцептував частково лише в розмірі 445609,54 грн. Відтак, решта сума неоплаченої продукції залишилась в розмірі 14011,33 грн.

Відповідач відмовляється оплачувати решту суми, зазначаючи те, що при зважуванні вантажу на станції Здолбунів Львівської залізниці фактично виявилось 65,600 тон, що менше проти даних, зазначених в перевізних документах на 2,100 тон, що становить кількість нестачі вантажу у вагоні. Обґрунтовуючи свої доводи, відповідач подав суду комерційний акт станції Здолбунів № АЧ 827256/58 від 04.04.2008 року в якому зазначено, що при повторному переважуванні нестача вантажу в кількості 2,100 тон підтвердилась.

Посилання відповідача на недопоставку йому позивачем 2,100 тон продукції та на вищезгаданий Комерційний акт та Акт від 05.04.08 р. приймання продукції (а.с.66) за кількістю та якістю, не заслуговують на увагу суду, оскільки наведені докази не можуть вважатись належними доказами в порушення позивачем взятих на себе договірних зобов’язань і недопоставки продукції відповідачу з огляду на таке:

Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наведені відповідачем в якості доказів недопоставки позивачем товару комерційний акт АЧ 827256/58 від 04.04.2008 р. та Акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 05.04.2008 р. (а.с.66), складені в односторонньому порядку зацікавленою стороною у справі (відповідачем) з порушенням встановленого законодавством України та Договором порядку їх складення.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з Акту приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 05 квітня 2008 р. (а.с.66), то він складений з порушенням вимог п. 17 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 і п. 6.2.1. Договору № ЦХП-60107 від 28 грудня 2006 р.

          Згідно п.6.2.1 Договору №0222/08-ЦЮ від 20.03.2008 року у разі виявлення невідповідності асортименту, кількості продукції, вказаних у супровідних документах, виклик представників постачальника та вантажовідправника для участі в приманні продукції по кількості та складання двохстороннього акту обов’язковий.

Відповідач згідно з п. 17 Інструкції П-6 та п. 6.2.1. Договору зобов’язаний був викликати для складення Акта представників позивача та вантажовідправника, а не здійснювати приймання продукції по кількості в односторонньому порядку з складенням такого ж одностороннього Акта. Докази виклику для приймання продукції по кількості та складення Акту приймання продукції за кількістю представників позивача та ТзОВ „Метінвест –Україна” (вантажовідправник) суду не подано. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач жодних викликів з цього приводу на адресу позивача не надсилав.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Відповідач в судове засідання доказів оплати боргу чи обґрунтованих доказів відмови позивача у передачі йому виготовлених по контракту плит суду не представив.

Враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань , суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

За наведених обставин, факт поставки відповідачу продукції меншої кількості, ніж це передбачено договором, належними докази не підтверджено, відтак, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 140,11 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33-35, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) –14011,33 грн. –основного боргу, 140,11 грн. –державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.          

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.10.2009 року.

Суддя