Ухвала суду № 65394871, 02.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2896/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Артеменка І.А., Черевка П.М.,

при секретарі Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВБУД ПЛЮС» про стягнення коштів,

встановила:

Позивач 10.01.2017 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «ГЛАВБУД ПЛЮС», за яким просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 1 478 505, 54 грн.

Разом з позовної заявою позивачем було подано клопотання про застосування заходів забезпечення позову (а.с.34-35), згідно якого він просив накласти арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 3897, 6 кв.м., що знаходиться за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул. Остапа Вишні, 1 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 508219151101).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 26.01.2017 року) подане клопотання підтримала та просила задовольнити, наклавши арешт на нерухоме майно. При цьому, зазначила, що просять накласти арешт на майно лише в межах конкретної суми, заявленої ними до стягнення у позові. Вказала, що їм відомо лише про наявність у ТОВ тільки вказаного нерухомого майна.

Представник відповідача ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 19.05.2016 року) у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважав, що клопотання не містить реальних обґрунтувань та є недоведеним, просив відмовити. Пояснив, що матеріали справи не містять оцінки нерухомого майна, на яке просять накласти арешт, крім того позивачем було придбано лише частину обєкта нерухомого майна, тому клопотання про забезпечення позову не є співмірними.

Ухвалою суду у задоволенні даної заяви було відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу та задовольнити клопотання про забезпечення позову та стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції послався на наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору є стягнення суми коштів у розмірі 1 476 505, 54 грн., сплачених ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу 34/100 часток нежитлових приміщень за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул.. Остапа Вишні, 1, укладеного 21.11.2014 року з ТОВ «ГЛАВБУД ПЛЮС», оскільки у подальшому даний договір купівлі продажу за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16.02.2016 року (справа №521/22624/14-ц) був визнаний недійсним.

При цьому, позивач у клопотання про застосування заходів забезпечення позову, просить накласти арешт на весь обєкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 3897, 6 кв.м., що знаходиться за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул.. Остапа Вишні, 1 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 508219151101).

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_2 не стосуються витребування нерухомого майна, а заявлені про стягнення коштів, сплачених за частину такого майна, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази щодо визначення вартості нерухомого майна, на який позивач просить накласти арешт, суд позбавлений можливості враховувати і встановити співмірність арешту з розміром позовних вимог.

Крім того не надано суду достовірних та належних доказів на підтвердження своїх посилань щодо намагань відповідача продати нерухоме майно.

При цьому, суд вбачає, що позивач не позбавлений можливості заявити клопотання про витребування відомостей щодо відкритих на імя відповідача відповідних банківських рахунків, з метою подальшого забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти товариства у межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд, з урахування меж забезпечення позову та предявлених вимог, приймаючи до уваги інтереси власника майна, перевіривши безпосередній зв'язок об'єктів забезпечення з предметом спору, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача.

Повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вказуючи на те, що позивач у клопотанні про застосування заходів забезпечення позову, просить накласти арешт на весь обєкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 3897, 6 кв.м., що знаходиться за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул.. Остапа Вишні, 1 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 508219151101) суд першої інстанції допустив помилку та не повно і неналежним чином ознайомився із заявою позивача.

Так, в своїй заяві про забезпечення позову від 10.01.2017р. ОСОБА_2 просить накласти арешт на спірне майно в межах суми 1478505,54 грн., а не на все майно.

Суд на вказану обставину своєї уваги не звернув, не зясував об'єм майна на яке просить накласти арешт позивач.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2017 рокувинесена передчасно, вона не може вважатися обґрунтованою, і тому ухвала підлягає скасуванню з направленням питаннящодо розгляду заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 311, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2017 рокускасувати, питаннящодо розгляду заяви направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: І.А. Артеменко

ОСОБА_5