Рішення № 6539244, 26.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.09                                                                                           Справа№ 3/187

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

Розглянувши матеріали справи

За позовом: ЗАТ „Ліктрави”, м. Житомир

До відповідача: ТзОВ „Регіональна аптечна база ”Данфарм”, м. Львів

Про стягнення 196973,42 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Лісовський О.С. - представник

від відповідача: Дейнека В.С. - представник

Представникам сторін було роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Закритого акціонерного товариства „Ліктрави” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база ”Данфарм” про стягнення 196973,42 грн.

Суть спору та причини відкладення розгляду справи було викладено в ухвалі господарського суду Львівської області від 05.10.2009 року.

В судовому засіданні 15.10.2009 року оголошувалась перерва до 26.10.2009 року.

В продовженому судовому засіданні представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 147067,56 грн. –основного боргу, 10394,92 грн. –15 відсотків річних, 23817,92 грн. – штрафу та судові витрати.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 115788,56 грн. –визнає, в частині стягнення 23817,92 грн. –10 відсотків штрафу та 7846,51 грн. –пені просить суд відмовити, а в частині стягнення 31279,00 грн. заборгованості - залишити без розгляду, оскільки дана сума була погашена відповідачем.

Крім того, відповідачем було заявлено у відзиві клопотання про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами на десять місяців.

В судовому завданні 26.10.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

02.01.2009 року між Закритим акціонерним товариством „Ліктрави” (Продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база ”Данфарм” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 17 лікарських препаратів і фітопрепарати лікувально-профілактичної дії.

На виконання умов договору протягом січня-квітня 2009 року та червеня-липня 2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 396124,38 грн. за який відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково.

02.06.2009 року позивачем була направлена претензія №6/973 про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

В зв’язку з порушенням оплати товару, позивачем відповідно до п. п. 5,2 5.3, 5.4, позивачем нараховані 23817,92 грн. –10 відсотків штрафу, 10394,92 грн. –15 відсотків річних та 15693,02 грн. –пені.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №17 відповідач протягом січня-квітня 2009 року та червня-липня 2009 року отримував від позивача товар, а саме лікарські препарати і фітопрепарати лікувально-профілактичної дії на суму 428755,27 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п. 3.2 Договору Покупець оплачує кожну партію товару шляхом банківського переказу грошових коштів та поточний рахунок Продавця на протязі 45 календарних днів з дня відвантаження. Першим днем відстрочення платежу вважається день відвантаження з складу Продавця.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, позивачем було заявлено до стягнення 147067,56 грн.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що загальна вартість поставленого товару складала 428755,27 грн., оплата за товар відповідачем проведена частково в сумі 218835,82 грн. Остання оплата відповідачем була проведена платіжним дорученням № 58 від 01.09.09 р. в розмірі 32779,00 грн., а не як зазначено в розрахунку позивача в розмірі 32630,89 грн., а відтак різниця між вартістю поставленого товару і оплатою складає та підлягає до стягнення в сумі 146919,45 грн.

Відповідач позовні вимоги в частині основного боргу визнав лише в частині 115788,56 грн., однак, доказів оплати решти суми боргу суду не подав.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 Договору № 17 Покупець на вимогу продавця, у випадку порушення строку оплати товару, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15 (п’ятнадцять) відсотків річних.

За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем п’ятнадцять відсотків річних за період з 05.03.2009 р. по 17.09.2009 р. в розмірі 10394,92 грн. підлягають до стягнення.

Згідно п. 5.4 Договору у разі неотримання відповіді на обґрунтовану претензію Продавця до Покупця, щодо оплати за поставлений товар, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання такої претензії Покупцем, останній сплачує Продавцю додатково штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від суми заявленої претензії.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.06.2009 року позивачем було направлено відповідачу претензію №6/973 про оплату заборгованості в розмірі 238179,17 грн., однак дану претензію, протягом встановленого строку, відповідач залишив без відповіді і задоволення. А відтак у відповідності з п. 5.4. Договору, позивачем нарахований відповідачу штраф в розмірі 23817,92 грн. підлягає до стягнення.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем у відповідності з п. 5.2 Договору № 17 від 02.01.09 р. була нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка згідно розрахунку складає 15693,02 грн. Однак, в судовому засіданні представником позивача було подана заява про уточнення позовних вимог, в якій на стягнененні з відповідача пені не наполягав.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

В судовому засіданні відповідачем було заявлено у відзиві клопотання про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами на десять місяців.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.           

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз’яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із змінами і доповненнями .

В обґрунтування свого клопотання щодо розстрочення виконання рішення, відповідач посилається на те, що товариство знаходиться в складній фінансовій ситуації і своєчасне повернення заборгованості позивачу призведе до зупинки роботи підприємства.

Враховуючи вище наведені обставини, а також те що позивач заперечив щодо розстрочення виконання рішення, суд прийшов до висновку в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення рівними частинами на десять місяців - відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82,83,84,85,121 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база ”Данфарм” (79052, м. Львів, вул. Рудненська, 12, код ЄДРПОУ 32053158) на користь Закритого акціонерного товариства „Лік трави” (10001, м. Житомир, Київське шосе, 21 код ЄДРПОУ 00481181) –146919,45 грн. –основного боргу, 10394,92 грн. –15 відсотків річних, 23817,92 грн. - штрафу, 1 811,13 грн. –державного мита та 217,02 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В рештій частині уточнених позовних вимог –відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.11.2009 року

Суддя