Рішення № 65390439, 13.03.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17237/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді САВЛУК Т.В.

за участі секретарів Зимницької М.Е., Бурячек О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь майнову шкоду в розмірі 5085,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн.

22 лютого 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості співвідповідача - ОСОБА_4. (а.с.113-114)

22 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні подала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до змісту поданої до суду заяви просила стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на свою користь майнову шкоду в загальному розмірі 5085,00 грн. з кожного у частці відповідно до ступеня їхньої вини, та моральну шкоду в загальному розмірі 4000,00 грн. з кожного у частці відповідно до ступеня їхньої вини. (а.с.109-112)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, пояснила, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. 12 серпня 2015 року приблизно о 14.00 годині позивачка зайшла до кімнати своєї квартири та виявила пошкодження стіни, а саме: отвори від свердлення будівельним інструментом. Для виявлення причин пошкодження стіни, позивач звернулась до ЖРЕО №401, за участі працівників комунальної організації складено Акт від 17 серпня 2015 року, яким встановлено, що в кімнаті площею 12,5 кв.м на стіні, що межує з квартирою №57 зафіксовано відшарування цементної штукатурки та пошкоджено шпалери у двох місяцях - розміром 15см х10 см та 10см х 8 см, зі слів мешканців квартири №57 вони проводили роботи по встановленню меблів. Попередні перемовини з відповідачами про розмір відшкодування заподіяної позивачу шкоди, виявились марними, що спонукало позивач звернулась до спеціаліста для визначення розміру заподіяної шкоди, яка згідно Висновку експертного дослідження від 12.11.2015 року за №1517, складений судовим експертом ОСОБА_5, складає 3085,00 грн., також за складання висновку позивачем сплачено експерту 2000,00 грн., що складає загальний розмір заподіяного позивачу збитку, яку позивач просить відшкодувати за рахунок відповідачів.

Крім того, позивач вважає, що крім матеріальної шкоди їй завдано моральну шкоду, яка пов'язана з тим, що внаслідок значного психічного впливу обставин, пов'язаних з руйнуванням стіни в її квартирі, вона втратила надію та спокій, змушена користуватись кімнатою, в якій зруйнована стіна, в свою чергу відповідачі не бажають добровільно відшкодувати завдану шкоду, тому вона вимушена витрачати час на проведення обстеження квартири, визначення розміру завданої матеріальної шкоди, звертатись з позовом до суду з приводу захисту її прав та інтересів, тому оцінює розмір моральної шкоди в розмірі 4000,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснень, наданих позивачем в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в позові відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позов, які приєднано до матеріалів справи (а.с.70-71), пояснила, що відповідач не заперечує той факт, що внаслідок встановлення в квартирі відповідачів меблів, застосовувався механічний пристрій для свердління, при його застуванні пошкоджено суміжну між квартирами стіну, одразу після цього інциденту відповідачів з'явились до квартири позивача, оглянули наявні пошкодження та пропонували самостійно усунути пошкодження, однак на цю пропозицію позивач не погодилась, вимагала компенсувати шкоду визначивши на власний розсуд суму 1000,00 грн., яка не відповідала розміру заподіяної шкоди. Відповідач вважає, що надані позивачем докази, які надано на підтвердження позовних вимог, є неналежними, оскільки спеціаліст проводив огляд квартири позивача, не повідомивши про це відповідачів, зроблені висновки спеціалістом є суперечливими, не відповідають дійсному стану квартири позивача та обсягу необхідних для проведення ремонту робіт, які визначені в акті, складеному працівниками ЖРЕО, визначений у висновку розмір заподіяної шкоди є орієнтовним, тому не може прийнятий судом як належний доказ. Крім того, позивачем не доведено належними доказами розмір заподіяної моральної шкоди, який визначено в розмірі 4000,00 грн., не визначено внаслідок яких саме дій відповідачів позивачу завдано моральну шкоду, відсутні медичні документи про стан здоров'я позивача в період, який заподіяно шкоду майну, тому у сукупності наведених доводів, відсутні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов не визнають, просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Виходячи з положень ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Суд враховує, що шкода заподіяна майну фізичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії (бездіяльність) останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 15 листопада 2006 року, видане згідно з розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва за №67-660 від 15 листопада 2006 року. (а.с.19)

17 серпня 2015 року комісією у складі працівників ЖЕД №401 - головного інженера ЖЕД-401 ОСОБА_7, майстра з ремонту - ОСОБА_8, майстра т/д ОСОБА_9, складено Акт про те, що було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1, згідно звернення з приводу мешканця з приводу пошкодження стіни мешканцями сусідньої квартири, та встановлено, що на час перевірки: в кімнаті S=12,5 кв.м на стіні, що межує з квартирою №57 зафіксовано відшарування цементної штукатурки та пошкоджено шпалери у двох місцях розміром 15 см х 10 см та 10 см. х 8 см., зі слів мешканців квартири №36 вищезазначені недоліки виникли в результаті того, що мешканці квартири №57 проводили роботи по встановленню меблів. (а.с.23)

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є співвласниками АДРЕСА_2, що підтверджується долученими до спавши правоустановлюючими документами. (а.с.72,73, 103, 104)

За нормою ст.179 Житлового кодексу УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У п.18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, визначено, що власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1192 ЦК України, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, а відтак - власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

За вимог цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. ( ч.1 та 2 ст.1166 Цивільного кодексу України)

За змістом цієї статті обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на особу, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Крім застосування принципу вини шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. Відсутність хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 Цивільного кодексу України.

Стаття 1192 Цивільного кодексу України зобов'язує особу, яка завдала шкоду, відшкодувати її в натурі за вибором потерпілого (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо), або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасників правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника.

Однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони. Тобто, протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитками, що виникли у потерпілої особи, - наслідком протиправної поведінки заподіювача.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів, які пов'язані з допущеними порушеннями під час проведенням ремонтних робіт в їх квартирі, що призвело до пошкодження суміжної між квартирами стіни, та заподіяною позивачу матеріальною шкоди, ці обставини підтверджуються Актом від 17 серпня 2015 року, затверджений начальником ЖЕД №401 ОСОБА_10, та визнанні у судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2, яка не заперечувала той факт, що саме під час навішування в її квартирі меблевої полиці запрошена стороння особа робила необхідні отвори для закріплення полиці, внаслідок чого пошкодила суміжну між квартирами.

Виходячи з предмету позову, ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з вимогами стягнути з відповідачів на свою користь майнову шкоду в загальному розмірі 5085,00 грн. з кожного у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

На підтвердження розміру заподіяних збитків, позивач надала суду Висновок експертного дослідження від 12 листопада 2015 року за №1517, складений судовим експертом ОСОБА_5, яким встановлено, що технічною причиною виникнення пошкоджень опоряджувальних покриттів в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, є наскрізне свердління стіни засобом малої механізації (ручний дриль або перфоратор) при проведенні ремонтно-будівельних робіт в суміжному приміщенні квартири №57 цього ж будинку. Вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт (матеріальний збиток), у квартирі АДРЕСА_1 в Дніпровському районі міста Києва для усунення пошкоджень опорядження поверхні конструктивних елементів, на час проведення дослідження становить 3085,00 грн. з ПДВ. Зазначена вартість ремонтно-будівельних робіт є орієнтовною і може бути змінена в залежності від фактичної вартості використаних матеріалів та виробів, способу ведення робіт та їх обсягу, тощо. (а.с.24-44)

У відповідності до ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57, 59 Цивільного процесуального кодексу України.

При вирішення даного спору в частині відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту кімнати в квартирі позивача, суд враховує, що позивачем не надано докази, які мали підтвердити дійсну вартість відновлюваного ремонту кімнати у квартирі, де виявлено механічне пошкодження стіни, в тому числі: договір підряду на проведення ремонтних робіт, акт приймання-здачі виконаних робіт, платіжні документи на проведення оплати наданих послуг, що мали підтвердити сам факт проведення відновлюваного ремонту кімнати в квартирі позивача та обсяг виконаних робіт, в той же час доведення цих обставин є обов'язковою умовою для визначення розміру заподіяного збитку та підстав для відшкодування заподіяної шкоди в розумінні положень статті 1192 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд критично відноситься до наданого позивачем, як доказ на підтвердження розміру завданого матеріального збитку, Висновку експертного дослідження від 12 листопада 2015 року за №1517, складений судовим експертом ОСОБА_5, оскільки дані викладені у Звіті є суперечливими та не відповідають дійсним обставинам справи, які стосуються визначення дійсного розміру завданого позивачу матеріального збитку, який має визначатись на дату заподіяння шкоди, висновок складено без запрошення відповідачів та представників балансоутримувача будинку, визначений в кошторисі об'єм робіт необхідних для проведення відновлюваного ремонту, враховуючи той факт, що наведені спеціалістом обсяг необхідних ремонтних робіт, які викладені у Додатку «Б», визначають площу стін та затирання окремих місць штукатурки у «ванній кімнаті», в той час як пошкодження опорядження поверхні конструктивних елементів мали місце лише у жилій кімнаті в квартирі позивача площею 12,5 кв.м, що зумовлює визначення вартості робіт для проведення відновлювального ремонту лише в певній частині квартири, що не враховано у висновку спеціаліста.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 ст.58 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до чинного процесуального законодавства висновок експерта є доказом у цивільній справі.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до вимог частини першої ст. 143 Цивільного процесуального кодексу України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки мистецтва, техніки, ремесла тощо суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Дотримуючись вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу та попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, судом з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи: роз'яснено особам, які беруть участь у справі, їх право заявити клопотання про призначення судової експертизи для визначення розміру заподіяної позивачу шкоди, враховуючи висловлену відповідачами заперечення стосовно розміру заподіяного збитку, який визначений позивачем на підставі висновку спеціаліста-оцінювача, однак таким правом сторони не скористались.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування за рахунок відповідачів майнової шкоди в розмірі 3085,00 грн., яка визначена позивачем як вартість відновлювального ремонту, та компенсації витрат на оплати послуг оцінювача, за складання звіту оцінки матеріальних збитків, в розмірі 2000,00 грн., оскільки підстави для відшкодування цих витрат безпосередньо залежать від прийняття судом як належного доказу звіту спеціаліста оцінювача, який в межах даного спору суд визнав як неналежний доказ.

Порушення майнових та особистих немайнових прав може спричинити виникнення у потерпілої особи моральної (немайнової шкоди). Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає лише у випадках, передбачених законом або договором.

Відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені в ст.1167 Цивільного кодексу України.

Зазначена правова норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної (немайнової) шкоди, причинного зв'язку та вина завдавача.

Відшкодування моральної(немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.

Як роз'яснено у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначається, що особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що шкода без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи, що вимоги позивача стосуються правовідносин, що стосуються відшкодування завданих збитків для відновлення вартості пошкодженого майна, тому виникнення підстав для відшкодування моральної шкоди безпосередньо залежать від доведення позивачем причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та заподіяної позивачу шкоду, однак встановлення цих обставин не є безумовною підставою для виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, що є окремими предметом доказування, та має бути доведено належними та допустимими доказами, в той же час в цій частині заявлених вимог позивачем не надано доказів, які мали підтвердити розмір моральної шкоди та виникнення підстави для її відшкодування, враховуючи той факт, що позов пред'явлено до трьох відповідачів, які є співвласниками квартири в різних частках, в свою чергу позивачем не розмежована відповідальність кожного відповідача в заподіянні моральної шкоди та не визначена ступень їх відповідальність, виходячи з характеру спірних правовідносин, тому в частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, яка оцінена позивачем в розмірі 4000,00 грн., позов задоволенню не підлягає.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст.88 Цивільного процесуального кодексу України відсутні підстави для розподілу судових витрат, враховуючи, що судом винесено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 319, 386, 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст.179 Житлового кодексу України, ст.ст.1, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджено Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за №76, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 58, 60, 88,143, 146, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я