Рішення № 6539015, 10.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.09                                                                                 Справа № 8/197

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Триада», Макіївка Донецької області,

до Закритого акціонерного товариства «Термо», м. Луганськ, -

про стягнення 5517 грн. 48 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Татар Г.А. –представник, - довіреність №б/н від 23.10.09 року;

від відповідача – представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 5517,48 грн., а також судових витрат.

Згідно розпорядження голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 07.10.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 09 жовтня до 23 жовтня 2009 року –у зв’язку з неявкою сторін; з 23 жовтня до 10 листопада 2009 року – з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 10.11.09 року, від представника позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст. 4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його ухиленням відповідача від сплати боргу за товар, відпущений йому на підставі видаткової накладної №ОО00000232/1 від 24.07.09 року та довіреності ЯПЗ №192005/99 від 23.07.08 року, виданої на ім’я представника відповідача - Фатова Андрія Вікторовича.

Відповідача до судового засідання, призначеного на 10.11.09 року, не з’явився, спрямувавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи це тим, що його представник «перебуває на лікарняному» (документальні докази у цій частині не надано).

Позов він не визнав, посилаючись на те, що:

на вищезгаданих видатковій накладній та довіреності відсутній підпис особи, яка отримала товарно-матеріальні цінності від позивача;

надані до справи акти взаємозвірки стану розрахунків між сторонами станом на 28.11.08 року та 09.03.09 року охоплюють період взаємовідносин сторін за цим спором, який не є предметом спору за цією справою, що, на думку представника відповідача, не надає можливості чітко зрозуміти, про які несплачені суми у ньому йдеться та чи мають вони відношення до цього спору (відзив від 23.10.09 року за вих. №б/н).

Представник позивача категорично заперечив проти подальшого відкладення розгляду спору по суті, оскільки вважає, що дії відповідача спрямовані на навмисне затягування вирішення спору.

Розглянувши клопотання відповідача, враховуючи думку представника позивача з цього приводу, приймаючи до уваги обставини справи, у тому числі те, що встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України термін судового розгляду справи добігає кінця (16.11.09 року), а від сторін не надійшла взаємно узгоджена заява про продовження терміну розгляду справи в порядку, встановленому ч.4 ст. 69 ГПК України, - суд позбавлений можливості подальшого відкладення розгляду справи, а тому вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні, за відсутності відповідач, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

24.06.08 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Триада»(далі –ТОВ «Триада», - позивач) виписало рахунок-фактуру №ОО00000232 від 24.06.08 року на відпуск Закритому акціонерному товариству «Термо»(далі –ЗАТ «Термо», - відповідач) групи товарів на суму 11892,00 грн., з вказівкою у його тексті про те, що умовою продажу є попередня оплата.

24.07.08 року позивач на підставі видаткової накладної №ОО00000232/1 від 24.07.08 року відпустив на умовах попередньої оплати на користь ЗАТ «Термо»вказаний у рахунку-фактурі ОО00000232 від 24.06.08 року товар в асортименті на загальну суму 11892,00 грн.

Вказаний у цих документах товар отримав працівник відповідача Фатов А.В., що підтверджено прямою вказівкою на нього у вищезгаданій видатковій накладній, при цьому її скріплено печаткою відповідача; крім того, на ім’я Фатова А.В. відповідач видав довіреність ЯПЗ № 192005/99 від 23.07.08 року, яку Фатов, як вбачається з матеріалів справи, подав позивачу на підтвердження свого права на отримання товару.

Позивач стверджує, що відповідач, отримавши товар, не вжив заходів до повної сплати його вартості, у зв’язку з чим станом на 16.09.09 року (дата звернення з позовом до суду) відповідач має перед позивачем основний борг у сумі 5517,48 грн.

З огляду на це позивач 28.04.09 року за вих. №150 спрямував на адресу відповідача претензію, у якій поставив вимогу про негайне погашення боргу, - однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не вчинив таких дій (докази отримання ним претензії додано до справи).

Як підтвердили представники сторін, між ними існували правовідносини купівлі-продажу і до відпуску товару на підставі видаткової накладної №ОО00000232 від 24.06.08 року.

З урахуванням цієї обставини вони, ще до звернення позивача з цим позовом до суду, здійснили взаємозвірки стану розрахунків, за наслідками яких склали два акти, а саме:

станом на 28.11.08 року, згідно якому відповідач має перед позивачем залишок суми боргу у розмірі 5517,48 грн., який виник на підставі рахунку-фактури №ОО00000232 від 24.06.08 року;

станом на 31.03.09 року, згідно якому мається борг у тій же сумі та з тих же підстав.

Як вбачається з текстів обох актів, вони підписані керівниками сторін.

У попередньому судовому засіданні представник відповідача заперечив проти того, що борг має місце саме у зв’язку з неповною сплатою боржником вартості отриманого за рахунком-фактурою №ОО0000232 від 24.06.08 року товару, стверджуючи, що борг виник у інші періоди та на підставі інших видаткових документів.

З цією метою суд тричі (ухвали від 16.09.09 року, 09.10.09 року та 23.10.09 року) пропонував сторонам здійснити ще одну взаємозвірку, - однак відповідач ухилився від її проведення.

Натомість позивач, виконуючи вимогу суду про надання додаткових документальних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, надав до справи документальні докази, якими підтверджено, що борг у заявленій сумі має місце саме на підставі рахунку-фактури №ОО0000232 від 24.06.08 року (заява за вих. №264/09 від 27.10.09 року, з доданням документів; заперечення на відзив відповідача за вих. №266/09 від 02.11.09 року).

Отже, предметом спору по цій справі є борг у сумі 5517,48 грн., який виник у зв’язку з неповною сплатою відповідачем вартості товару, отриманого ним від позивача згідно рахунку-фактури №ОО0000232 від 24.06.08 року.

Відповідач позовні вимог не спростував.

          ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися вимог вищецитованої статті.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також договором.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного законодавства.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Термо», ідентифікаційний код 13392504, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фрунзе, 107-б, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Триада», ідентифікаційний код 20321338, яке знаходиться за адресою: місто Макіївка, вул. Цвєткова, 8/2 Донецької області, - основний борг у сумі 5517 (п’ять тисяч п’ятсот сімнадцять) грн. 48 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 10.11.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 12 листопада 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа