Рішення № 65390039, 16.03.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В.,Григоренка М.П.,Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 12 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом виселення,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 12 січня 2017 року зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_2 на праві приватної власності житловим будинком №5 по вул. Шкільній в с.Друхів Березнівського району шляхом виселення.

В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на його незаконність в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Звертає увагу, що він використовує житловий будинок за призначенням, проживає в ньому з 1979 року, робить ремонт в будинку, будував сараї, огорожу, добудовував житловий будинок, договори на світло та газопостачання, субсидію оформлено на нього, а також він доглядав матір позивачки ОСОБА_3

Оскільки, виселення наймача може відбуватись лише тоді коли заходи запобігання та громадського впливу виявились безрезультатними, то він мав бути офіційно попереджений про недопустимість такої поведінки в подальшому та можливість його виселення.

Однак, позивачкою не надано жодних доказів того, що його в будь-який спосіб було попереджено про його виселення з будинку чи припинення своєї поведінки.

Вважає, що посилання позивача на ст. 116 ЖК України, як підставу для виселення, є безпідставним, оскільки дані правовідносини сторін, щодо права членів сім'ї власника житла на користування цим житлом врегульовано ст. 405 ЦК України.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з доведеності систематичного вчинення відповідачем ОСОБА_1 дій, які унеможливлюють їх спільне проживання з ОСОБА_2 в одному помешканні та безрезультатності застосованих до нього заходів впливу.

Такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та не ґрунтується на законі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку по вул. Шкільна, 5 в с. Друхів Березнівського району Рівненської області на підставі рішення суду від 3.11.2015року.

У цьому будинку з 1.01.1980 року зареєстрований та проживає колишній чоловік позивачки -ОСОБА_1

Право вимагати у судовому порядку виселення членів сім'ї, у тому числі колишніх, власник жилого будинку (квартири) має відповідно дост. 157 ЖК України, але за наявності обставин, передбачених ч. 1ст. 116 цього Кодексу, зокрема, якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, абосистематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

Рішенням Березнівського районного суду від 30.06.2016у справі між цими ж сторонами про право користування житловим будинком встановлено, що з листопада 2015року позивачка у належному їй будинку не проживає.

З наявних у справі матеріалів, постанов Березнівського районного суду від 27.03.2013року, від 16.10.2013року, від 23.05.2014року, винесених за результатами розгляду адмінматеріалів, що надійшли з Березнівського РВ УМВС України, вбачається, що ОСОБА_1 був притягнутий до адмінвідповідальності за насильство у сім'ї, а вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 16.10.2013 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.125 КК України за заподіяння за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 27.07.2013 року колишній дружині ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Постанови суду у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не являються підтвердженням факту здійснення заходів попередження відповідача про його виселення, у разі продовження останнім вчинення таких дій.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів систематичного руйнування чи псування відповідачем житлового приміщення, використання його не за призначенням, або вчинення дій, що порушують правила співжиття та роблять неможливим проживання ОСОБА_2 разом з ним в одному будинку, позивачкою суду не надано.

Крім того, ухвалюючи рішення про виселення, суд не звернув уваги, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про застосування до відповідача заходів попередження та громадського впливу за порушення правил співжиття, які не дали результату, а тому підстав для виселення ОСОБА_1 з житлового будинку без надання іншого житла, колегія суддів не вбачає.

Виселення є категорією житлового законодавства, тому під час розгляду цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбаченіЖК УРСРпідстави для позбавлення права на житло.

Крім того, в разі припинення сімейних відносин із власником будинку колишні члени його сім'ї не втрачають право користування займаним ними жилим приміщенням. Та обставина, що особа є власником жилого приміщення, а отже, має охоронюване законом право володіти, користуватися і розпоряджатись належним йому майном, сама по собі не може бути підставою для виселення інших осіб, які там правомірно проживають.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

У відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з позивачки на користь відповідача судові витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 704 грн.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,325 ЦПК України, ст.ст. 9,116,157 ЖК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 12 січня 2017 року скасувати.

ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом виселення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 704 (сімсот чотири) грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_4

ОСОБА_5