Ухвала суду № 65390025, 16.03.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів:ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_4 про визнання дій державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області ОСОБА_5 щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4 та представника банку, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2017року поновлено ОСОБА_4 процесуальний строк на звернення до суду.

Скаргу ОСОБА_4 про визнання дій державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області ОСОБА_5 щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження задоволено.

Визнано дії державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_5 щодо відмови у відкритті виконавчого провадження неправомірними.

Скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13 квітня 2016 року серії ВП №50831848, винесену державним виконавцем відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції.

В поданій на вказану ухвалу суду апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" покликається на її незаконність в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Вказує, що у виконавчому документі зазначено, що місцезнаходження ПАТ КБ "ПриватБанк" 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, а відомостей про знаходження його майна на території м. Рівне виконавчий документ та матеріали скарги не містять.

Враховуючи вимоги ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" щодо можливості відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна, законодавець фактично передбачив, що стягувач повинен надати докази щодо наявності майна на території виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження до якої він звертається, у іншому випадку державний виконавець повинен винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Звертає увагу, що діючим законодавством надано державному виконавцю право з'ясування прав власності боржника, відкритих рахунків боржника, а також інший збір інформації стосовно боржника для своєчасного та повного виконання рішення суду лише після початку примусового виконання, а не до відкриття виконавчого провадження.

З наведених підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 23 грудня 2015 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_4 21090 грн. незаконно списаних коштів.

12 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до відділу ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області із заявою про відкриття виконавчого провадження за виданим виконавчим листом №569/9657/15-ц від 5 квітня 2016 року.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 13 квітня 2016 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з тим, що у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійнодіючого органу, а згідно з виконавчим листом №569/9657/15-ц від 5 квітня 2016 року боржником є ПАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50.

Також, у постанові виконавцем вказано, що виконавчий документ необхідно направити в Жовтневий відділ ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 1-а для подальшого виконання.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що скаржник правомірно звернувся у Рівненський міський відділ ДВС, а постанова державного виконавця від 13 квітня 2016 року є передчасною та підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем порушено вимоги ч.1 ст.20 ЗУ "Про виконавче провадження", а саме не наведено будь-яких обґрунтувань з приводу наявності чи відсутності майна боржника у м. Рівне, на яке посилається стягувач у своїй заяві.

Такий висновок суду грунтується на вимогах закону та відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст.ст.383-387 ЦПК України предметом дослідження суду за скаргою сторони виконавчого провадження є дії чи бездіяльність, рішення державного виконавця під час виконання судового рішення та їх відповідність вимогам закону.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 5 цього Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Проте, державний виконавець в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження, зазначив лише про те, що постійнодіючий орган боржника знаходиться в м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50.

Разом з тим з заяви про відкриття виконавчого провадження вбачається, що стягувач звернувся за місцем знаходження майна боржника.

Оскільки в постанові державного виконавця не наведено, будь-яких обґрунтувань з приводу наявності чи відсутності майна боржника в м. Рівне, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження за заявою ОСОБА_4 є передчасною та такою, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про вчинення державним виконавцем дій на виконання вказаних вимог закону та здійснення перевірки інформації щодо наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця.

При цьому, закон зобов'язує на вчинення таких дій державного виконавця та не вимагає від стягувача надання доказів на підтвердження інформації щодо майна боржника.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягувач повинен надати докази щодо наявності майна на території виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження до якої він звертається є безпідставними, оскільки законом надання стягувачем таких доказів не передбачено.

За наведеного, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_2

ОСОБА_3