Рішення № 6538980, 06.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.09                                                                                 Справа № 18/181н

                    Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області, м. Луганськ

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного ком?ітету України, м. Луганськ

про визнання рішення нед?ійсним

за участю представників:

від позивача:           Борзенко М.В. за дов. від 01.03.2009;

від відповідача:           Несвіт В.В. за дов. від 05.01.2009;

                              Павленко Н.В. за дов. від 03.09.2009;

                              Зав’ялова Т.В. за дов. від 02.02.2009.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії відповідача від 17.07.2009 № 01-29/45 по справі № 562 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

          Заявою від 24.09.2009 позивач змінив предмет позову заявивши вимоги про визнання недійсним вищевказаного рішення адміністративної колегії відповідача (первісно було заявлено про визнання його протиправним та скасування).

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що оспорюване рішення є незаконним та необґрунтованим.

          Відповідач проти позову заперечує посилаючись на законність та обґрунтованість свого рішення.

          Відповідач пред’явив до позивача зустрічний позов про стягнення штрафу в сумі 5800 грн., накладеного рішенням адміністративної колегії від 17.07.2009 № 01-29/45 по справі № 562 (рішенням, яке оспорюється позивачем).

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем в період з 17.02.2009 по 17.07.2009 проводилася планова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства про захист економічної конкуренції за період 2006 рік –січень 2009 року.

За результатами перевірки адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України винесено рішення від 17.07.2009 № 01-29/45 по справі № 562 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу про результати розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Вказаним рішенням було:

1. Визнано, що позивач у 2006-2008 роках та у січні 2009 року займав монопольне (домінуюче) становище у територіальних межах м. Луганська з часткою 100 % на товарних ринках:

-          з надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;

-          з підготовки та видачі довідок про обмеження та обтяження на земельну ділянку.

2. Визнано, що дії позивача по створенню таких умов для споживачів, внаслідок яких від них отримувалась плата за послуги з консультацій при наданні основної послуги «надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі»та основної послуги «надання довідки про обмеження та обтяження на земельну ділянку»у тому числі у випадках, коли послуга з консультацій споживачам не була потрібна, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що кваліфікуються за п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як дії суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. За вчинення порушення, вказаного у пункті 2 цього рішення, на позивача на підставі ч. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»накладено штраф в сумі 5800 грн.

          Позивач у позовній заяві вказав, що він не зловживав монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що кваліфікується за ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»і не порушував законодавства про захист економічної конкуренції.

          Накладення відповідачем на нього штрафу позивач вважає незаконним та необґрунтованим.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову від 24.09.2009 позивач заявив вимогу про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відповідача від 17.07.2009 № 01-29/45 по справі № 562 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

          Відповідач проти позову заперечує посилаючись на законність та обґрунтованість свого рішення.

          Відповідач пред’явив до позивача зустрічний позов про стягнення штрафу в сумі 5800 грн., накладеного рішенням адміністративної колегії від 17.07.2009 № 01-29/45 по справі № 562 (рішенням, яке оспорюється позивачем).

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

          Позивач відповідно до своїх повноважень та покладених на нього завдань (Закон України «Про оцінку земель», Положення про управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області, затверджено наказом Держкомзему від 18.08.2008 № 302, Порядок виконання земельно-кадастрових робіт про надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затверджене постановою КМУ від 01.11.2000 № 1619, спільний наказ Держкомзему, Мінфіну та Мінекономіки України від 15.06.2001 № 97/298/124, зареєстрований в Мін’юсті України 10.07.2001 за № 579/5770) в період, за який проводилася відповідачем перевірка (2006 рік –січень 2009 року) надавав платні послуги фізичним та юридичним особам, зокрема послуги:

-          з надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, суміжного користування, державного земельного кадастру, кількісної та якісної характеристики земельних угідь тощо;

-          з надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки;

-          з підготовки та видачі довідок про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель серед власників і землекористувачів;

-          з підготовки висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб.

Проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що у деяких випадках споживачі послуг –громадяни сплачували позивачу вартість двох послуг при замовленні лише однієї послуги.

Зокрема, громадянин Заіка М.С. 23.04.2008 подавав письмову заяву про надання послуги з надання довідки про нормативну вартість земельної ділянки (вартість послуги 5 грн.), а сплачував 10 грн., з яких 5 грн. –вартість замовленої послуги та 5 грн. –за послугу з надання консультації …, яку він не замовляв, однак, за отримання якої розписався у відповідній книзі позивача (Книга реєстрації рахунків за надання консультації та витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок).

Відповідач в оспорюваному рішенні зазначив, що договір про надання консультаційної послуги та акт приймання-передачі виконаних робіт не укладалися.

Аналогічний випадок мав місце при зверненні гр. Рибалко П.М. з заявою від 01.09.2008.

Позивач на ці зауваження відповідача пояснив, що консультаційна послуга надавалася громадянину за його усною заявою, що не суперечить діючому законодавству.

Позивач зазначив, що одержання заявниками консультаційної послуги підтверджується підписами самих заявників у Книзі реєстрації рахунків за надання консультації…

Відповідач в оспорюваному рішенні зазначив, що починаючи з вересня 2008 року у всіх заявах споживачів послуг –громадян поряд з послугою щодо надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки або з послугою щодо підготовки та видачі довідки про існування обмежень та обтяжень на земельну ділянку зазначена послуга про надання усної консультації; при цьому ці заяви мають вигляд однотипно надрукованих листів, у які заявниками вноситься прописом індивідуальна інформація (П.І.Б., адреса проживання та інше).

Так, у заяві гр. Конотоп І.А. від 28.01.2009 вказано про надання усної консультації та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

У заяві гр. Погодаєва Г.Ю. від 19.03.2009 вказано про надання довідки про існування обмежень та обтяжень щодо використання земельної ділянки та надання усної консультації з питання оформлення прав на дану земельну ділянку.

          У деяких заявах юридичних осіб замовлення щодо надання консультаційної послуги відсутнє, але в акті виконаних робіт ця послуга відображена (заява ТОВ «Статус ЛТД»від 11.02.2009, акт виконаних робіт від 13.02.2009).

          Відповідачем встановлено, що на стенді для споживачів, який розміщений у позивача, на час перевірки була відсутня інформація щодо переліку послуг, які надає позивач, та їх вартості.

          В ході перевірки відповідач дійшов висновку, що послуги:

-          з підготовки та видачі довідок про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки;

-          з надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки,

надавались позивачем у всіх випадках одночасно з послугою «консультація…».

          Таким чином, як зазначив відповідач в оспорюваному рішенні, позивачем створювалися такі умови для споживачів, внаслідок яких від них отримувалася плата за консультаційні послуги при наданні основних послуг: «надання витягу з технічної документації…»та «надання довідки про обмеження та обтяження на земельну ділянку», у тому числі у випадках, коли консультаційна послуга споживачам не була потрібна (надання заготовлених бланків з внесеною послугою «консультація…», нерозміщення на стенді інформації щодо переліку платних послуг та їх вартості).

          Вказаний висновок відповідач підтверджує також письмовими поясненнями громадян –споживачів послуг, які були опитані відповідачем в ході проведення перевірки.

          Так, гр. гр. Плахотнік І.В., Рибалко П.М. (у їх заявах було відсутнє прохання надати консультаційну послугу) на задані питання пояснили відповідачу, що вони ні письмово ні усно не замовляли у позивача консультаційну послугу; вказана послуга їм не надавалася; вони сплатили не 5 а 10 грн. так як про це було вказано в аркуші, який був виданий їм позивачем (копії протоколів надання інформації залучені до матеріалів справи).

          Гр. Конотоп О.В. (в його заяві було прохання про надання консультаційної послуги) на задані питання пояснив відповідачу, що він отримав консультаційну послугу, однак, йому не пропонувався вибір: одержати послугу «надання витягу з технічної документації…»без консультаційної послуги або з нею (копія протоколу надання інформації залучена до матеріалів справи).

          На підставі вищевказаних зібраних в ході перевірки даних відповідач зробив висновок, що позивач створив такі умови для споживачів, внаслідок яких від них отримувалась плата за консультаційні послуги при наданні основної послуги «надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі»та основної послуги «надання довідки про обмеження та обтяження на земельну ділянку»у тому числі у випадках, коли послуга з консультацій споживачам не була потрібна.

          Однак, вказаний висновок позивача (що позивачем споживачам надавалися консультаційні послуги, які останнім не були потрібні) не ґрунтується на зібраних відповідачем доказах.

          Встановити чи потрібна споживачу надана йому консультаційна послуга чи ні можливо лише з’ясувавши це питання у самого споживача.

          Із трьох опитаних відповідачем споживачів два вказали, що їм взагалі не надавалося консультаційної послуги (Плахотнік І.В., Рибалко П.М.), тобто вони і не знали про цю послугу (в даному випадку можна вести мову про обман споживачів, а не про нав’язування послуги), а третього –Конотоп О.В., якому така послуга була надана, не запитували, чи потрібна йому була ця послуга чи ні.

          Судом встановлено, що позивачем не у всіх випадках (як зазначив відповідач в оспорюваному рішенні) у період квітень 2008 р. –січень 2009 р. надавалися консультаційні послуги одночасно з іншими послугами («з підготовки та видачі довідок…», «з надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки»).

          Вказане підтверджується поданими позивачем документами (заяви гр. гр. Дзюби С.І. від 30.10.2008, квитанція про оплату 5 грн. від 06.11.2008; Харченко В.Ф. від 13.10.2008, квитанція про оплату 5 грн. від 20.10.2008; Житньої В.Д. від 13.10.2008, квитанція про оплату 5 грн. від 13.10.2008 та інші; їх завірені копії залучені до матеріалів справи).

          Судом також встановлено, що не у всіх заявах споживачів послуг –громадян починаючи з вересня 2008 року (як зазначив відповідач в оспорюваному рішенні) поряд з послугою щодо надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки або з послугою щодо підготовки та видачі довідки про існування обмежень та обтяжень на земельну ділянку зазначена послуга про надання усної консультації.

          Вказане підтверджується поданими позивачем документами (заяви гр. гр. Дзюби С.І. від 30.10.2008, квитанція про оплату 5 грн. від 06.11.2008; Харченко В.Ф. від 13.10.2008, квитанція про оплату 5 грн. від 20.10.2008; Житньої В.Д. від 13.10.2008, квитанція про оплату 5 грн. від 13.10.2008 та інші; їх завірені копії залучені до матеріалів справи).

          Таким чином, висновок позивача про те, що позивач створив такі умови для споживачів, внаслідок яких від них отримувалась плата за консультаційні послуги, які останнім не були потрібні, є необґрунтованим та не доведеним.

          Позивач в оспорюваному рішенні зазначив, що дії позивача по створенню вказаних умов є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що кваліфікуються за ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як дії суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

          Однак, відповідач в оспорюваному рішенні не обґрунтував, чому вказане ним ущемлення інтересів споживачів було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

          Таким чином, відповідач в оспорюваному рішенні не обґрунтував та не навів доказів наявності у діях позивача складу правопорушення встановленого ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Враховуючи, що відповідачем не доведено зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем, факт порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції відсутній.

За таких обставин, пункти 2 і 3 рішення відповідача від 17.07.2009 № 01-29/45 по справі № 562, яким дії позивача визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2) та яким на позивача накладено штраф в сумі 5800 грн. (пункт 3), підлягають визнанню недійсними в зв’язку з його незаконністю та необгрунтованістю, так як в діях позивача відсутній склад правопорушення за яке його притягнуто до відповідальності.

Пункт 1 оспорюваного рішення відповідача (про те, що позивач у 2006-2008 роках та у січні 2009 року займав монопольне (домінуюче) становище у територіальних межах м. Луганська) не суперечить законодавству України і є обґрунтованим, тому, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Враховуючи, що позивач за первісним позовом заявив вимогу про визнання недійсним рішення відповідача у повному обсязі (рішення складається з 3-х пунктів), первісний позов підлягає задоволенню частково –визнаються недійсними лише пункти 2 та 3 оспорюваного рішення.

У задоволенні первісного позову, в частині визнання недійсним пункту 1 оспорюваного рішення відповідача, слід відмовити за його необґрунтованістю та безпідставністю.

У задоволенні зустрічного позову про стягнення з позивача штрафу слід відмовити в зв’язку з визнанням судом недійсним рішення, яке є підставою для стягнення вказаного штрафу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача за первісним позовом на держмито в сумі 85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача за первісним позовом (судові витрати в повному обсязі покладені на відповідача в зв’язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій –необґрунтоване стягнення штрафу з позивача).

Питання про стягнення та розподіл державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом не вирішується, так як позивача за зустрічним позовом звільнено від цих судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсними пункти 2 та 3 рішення адміністративної колегії Луганського об?ласного територіального від?ділення Антимонопольного комітету України від 17.07.2009 № 01-29/45 по справі № 562 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

3.          В решті позову (щодо пункту 1 оспорюваного рішення) відмовити.

4.          Стягнути з Луганського обласного територіального відділення Антимонопол?ьного комітету України, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, ідентифікаційний код 21792749, на користь управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області, м. Луганськ, вул. Ломоносова, 96, ідентифікаційний код 24199319, витрати на державне мито в сумі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; наказ видати.

5.          У зустрічному позові відмовити.

06 листопада 2009 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 11 листопада 2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           В.В. Корнієнко