Ухвала суду № 65388729, 15.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3230/16-ц Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/1499/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 42 15.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Верланова С.М.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у листопаді 2016 року позивачка звернулась до суду зпозовом про визначення порядку користування житловим приміщенням. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вони з відповідачем по справі являються співвласниками квартири № 233 по вулиці Сосновій в будинку № 1 в м. Українка, Київської області.

Відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року позивачці та відповідачу належить по ? частині вказаної квартири.

Оскільки відповідач чинить ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирої, домовитися про спільне користування вони не можуть, з урахуванням поданих пізніше уточнень, просила встановити наступний порядок користування квартирою: позивач ОСОБА_3 користується кімнатою площею - 11,4 кв.м, відповідач - ОСОБА_2 користується кімнатою площею 18,5 кв.м., місця загального користування (кухня, ванна, вбиральня, коридор, балкон) залишити у загальному користуванні.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 січня 2017 року позов задоволено. Встановлено порядок користування квартирою № 233 за адресою: Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Соснова, 1, а саме - ОСОБА_3 користується житловою кімнатою площею 11,4 кв.м., ОСОБА_2 користується житловою кімнатою площею 18,5 кв.м., місця загального користування (кухня, ванна, вбиральня, коридор, балкон) залишено у загальному користуванні. Судові витрати залишено за позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати з підстав неповного зясування обставин, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема зазначив в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції, встановивши порядок користування квартирою, порушив норми ч. 1 ст. 356 ЦК України, тому що кожна із сторін володіє не частиною майна в натурі, а в цілому.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що сторонам у справі, згідно рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року, на праві спільної часткової власності належить квартира № 233 по вулиці Сосновій в будинку № 1 в м. Українка, Київської області, по ? чистині кожному.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина квартири з урахуванням його частки в праві спільної власності. Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Таким чином, установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Пленум Верховного Суду України в п. 14Постанови № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику в справахза позовами про захист права приватної власності»роз'яснив, що в разі неможливості поділу в натуріквартири, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю,може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири,якщопро це заявлено позов.

Як вбачається з технічного паспорту на спірну квартиру, вона є двохкімнатною, має загальну площу 53,5 кв.м., житлову площу 29,9 кв.м. і складається з: 1-ої кімнати площею 18,5 кв.м.; 2-ої кімнати площею 11,4 кв.м.; коридору площею 9,1 кв.м.; ванної кімнати площею 4.4 кв.м.; кухні площею 9,3 кв.м. Квартира обладнана балконом площею 0,8 кв.м., що підтверджується технічним паспортом та планом квартири (а.с. 8-9).

Згідно довідки № 4239 від 23 листопада 2016 року Української міської ради Підприємства по обслуговуванню житла в квартирі по вул. Соснова буд., № 1, кв. 233, в м. Українка зареєстровано: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 (а.с.5).

Як вбачається з висновку по заявам гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 від 14 листопада 2016 року дільничного офіцера поліції Обухівського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області між сторонами виник спір щодо користування даною квартирою, а саме відповідач, змінивши замки від вхідних дверей, обмежив доступ позивачці до квартири (а.с. 7).

Встановивши, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди про порядок володіння та користування спірною квартирою, суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази, з урахуванням вимог позивача, яка не заперечувала проти зайняття приміщення меншого, ніж розмір її частки у спільному майні, дійшов обґрунтованого висновку про можливість встановлення порядку користування спірною квартирою за запропонованим позивачем варіантом, виділивши ОСОБА_3 житлову кімнату площею 11,4 кв.м., ОСОБА_2 житлову кімнату площею 18,5 кв.м., та залишивши у спільному користуванні сторін кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор, балкон, що не суперечитимеположенням ч.ч. 1, 2ст. 358 ЦК України.

Такий порядок користування зазначеною квартирою не порушує права позивача та відповідача, аджеквартира залишається у спільній частковій власності сторін.Оскільки частки співвласників у спірній квартирі є ідеальними, токожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно, тобто правокожного із співвласниківпоширюється на квартиру в цілому, а не на певну її частину.

Доводи апелянта з приводу того, що запропонований позивачами варіант користування квартирою суперечить його інтересам є необґрунтованим та не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.303,307,308,309 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: