Рішення № 6538757, 02.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.09                                                                                 Справа № 18/190пд

          Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом прокурора Жовтневого району м. Луганська в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України в Луганській області, м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд», м. Луганськ

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від заявника:                              Щербак Ю.В., посвідч. від 07.02.2009;

                                        Ерніков Є.Е. посвідч. від 13.05.2008;

від позивача:                              Довгопола М.Е. за дов. від 13.01.2009;

від відповідача:                    не прибув.

Суть спору: прокурором заявлено вимоги про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993, укладеного між сторонами за позовом.

          Позивач підтримав позовні вимоги прокурора.

          Відповідач проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          Згідно договору купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993 із змінами внесеними угодою від 19.05.1998, укладеному між позивачем та організацією орендарів орендного підприємства «Луганськпромбуд»(правонаступником якого є відповідач), позивач продав вказаній організації орендарів державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Луганськпромбуд», в тому числі будівлю гуртожитку № 4, розташовану за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 5.

          Продаж вказаного державного майна здійснювався у ході приватизації на підставі Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»та Плану приватизації орендного підприємства «Луганськпромбуд», який затверджено наказом позивача від 06.12.2003 № 852.

          Прокурор у позовній заяві вказав, що продаж в ході приватизації гуртожитку суперечить законодавству України, так як гуртожитки за законом не підлягали приватизації.

Прокурором заявлено вимоги про визнання частково недійсним (в частині продажу гуртожитку) договору купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993, укладеного між сторонами за позовом.

          Відповідач проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

На підставі Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»та Плану приватизації орендного підприємства «Луганськпромбуд», який затверджено наказом РВ ФДМ України по Луганській області від 06.12.2003 № 852, у 1993 році здійснено приватизацію державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Луганськпромбуд»шляхом викупу.

У складі цілісного майнового комплексу також був приватизований гуртожиток № 4, розташований за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 5, що підтверджується договором купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993 із змінами внесеними угодою від 19.05.1998 та вказаним Планом приватизації.

В результаті приватизації покупець державного майна –організація орендарів орендного підприємства «Луганськпромбуд»був перетворений у товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»(позивач по справі), яке є правонаступником прав і обов’язків зазначеної організації ордерів.

Приватизація вказаного гуртожитку була проведена у супереч вимогам діючого на час проведення приватизації законодавства України.

Згідно зі ст. 127 Житлового кодексу України (в редакції, яка діяла на дату укладення оспорюваного договору купівлі-продажу) під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд (ст. 4 Житлового кодексу України).

За змістом ст. ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об’єктів державного житлового фонду і відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизації не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, яка діяла на дату укладення оспорюваного договору – 23.12.1993) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів житлового фонду (до складу яких згідно з вимогами статей 4 - 6 Житлового кодексу Української РСР відносяться гуртожитки).

Разом з цим, приватизація вищевказаного гуртожитку була здійснена саме на підставі Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», що прямо суперечить вимогам цього ж Закону.

Наведеної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України та Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з відчуженням гуртожитків в процесі приватизації (постанова ВГСУ від 03.03.2009 у справі № 1/117-ПН-05, постанови ВСУ від 11.07.2006 у справі № 17/339 та від 23.09.2008 у справі № 2-1/17489-2007).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що зміст оспорюваного договору (в частині продажу гуртожитку) суперечить Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, яка діяла на дату укладення оспорюваного договору – 23.12.1993), вказаний договір, у зазначеній частині, слід визнати недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сторони за позовом заяви про застосування позовної давності не подавали, тому, позовна давність судом не застосовується.

За таких обставин, вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993 (із змінами внесеними угодою від 19.05.1998), в частині продажу гуртожитку № 4, підлягають задоволенню.

Недійсний правочин (його частина) не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»(з подальшими змінами та доповненнями) визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - повернути його вартість у грошах.

За недійсною частиною вказаного договору відповідачу передано гуртожиток № 4, розташований за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 5.

Таким чином, відповідач зобов’язаний повернути позивачу гуртожиток № 4, розташований за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 5.

Позивач нічого не винен повертати відповідачу, так як гуртожиток передавався останньому безоплатно.

Так як спір виник в зв’язку з неправильними діями позивача (незаконна приватизація гуртожитку) судові витрати слід було б покласти на позивача. Однак, позивача, так як і прокурора, звільнено від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, питання про стягнення судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993 із змінами, внесеними угодою від 19.05.1998, який укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України в Луганській області (м. Луганськ) та організацією орендарів орендного підприємства «Луганськпромбуд»(м. Луганськ) в часині продажу будівлі гуртожитку № 4, розташованої за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 5.

3.          Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»(м. Луганськ, вул.. Дзержинського, 33, ідентифікаційний код 01240172) повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України в Луганській області (м. Луганськ, пл. Героїв Великої Вітчізняної Війни, 3-а) будівлю гуртожитку № 4, розташовану за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 5; наказ видати.

02 листопада 2009 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 05 листопада 2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           В.В. Корнієнко