Рішення № 6538745, 03.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.09                                                                                 Справа № 14/234

За позовом Приватного підприємства „Фактор-Інвест”, м. Горлівка Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Східспецтехніка”, м. Луганськ

про стягнення 246670 грн. 61 коп.

          Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача –Сипало В.Ю., довіреність № 350 від 28.08.2009;

від відповідача –представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача передплати в сумі 122768 грн., штрафу в сумі 30000 грн., пені у сумі 8925,41 грн., та збитків у сумі 84977,20 грн. за несвоєчасну поставку сміттєвоза за договором купівлі-продажу № 26/02/09/1 від 26.02.2009 (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 10.09.2009).

Представником позивача у судовому засіданні 03.11.2009 було надано заяву про збільшення позовних вимог № 743 від 29.10.2009, згідно якої позивач збільшує вимогу про стягнення пені, яка складає 31397,26 грн. грн., та збитків за несвоєчасну поставку товару, які складають 69454,88 грн. У зв’язку з даним збільшенням сума позову складає 253620,14 грн.

Представником позивача доплачено державне мито у сумі 69,50 грн., однак не надано суду доказів відправлення даної заяви по збільшення позовних вимог відповідачу.

За таких обставин, заява про збільшення розміру позовних не приймається судом до розгляду, а доплачене державне мито в сумі 69,50 грн. підлягає поверненню.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання 21.08.2009, 31.08.2009, 01.10.2009, 19.10.2009, 03.11.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством „Фактор-Інвест” (позивач у справі), як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Східспецтехніка” (відповідач у справі), як Продавцем, укладено договір купівлі-продажу № 26/02/09/1 від 26.02.2009 (далі – Договір), за умовами якого Продавець зобов’язується поставити і передати у власність Покупця новий сміттєвоз КО-426 шасі автомобіля МАЗ-533702 з контейнером 18 м3 (далі –Товар), в кількості 1 штуки за ціною 500000,00 гривень, а Покупець зобов’язується прийняти Товар, і оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно пункту 2.1. Договору, розрахунки за Товар здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування Покупцем суми вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця в розмірі і на умовах визначених в даному Договорі.

Так, підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору встановлено, що перша частина передплати в сумі 83000 грн., перераховується на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3-х банківських днів з моменту укладення даного Договору і надання Продавцем рахунку-фактури на оплату Товару.

Згідно підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Договору, друга частина передплати в сумі 29028 грн., перераховується на розрахунковий рахунок Продавця протягом 10-ти банківських днів з моменту укладення даного Договору і надання Продавцем рахунку-фактури на оплату Товару.

Загальна сума передоплати складає 112028,00 грн. (п.п.2.1.3 п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.1.4 Договору встановлено, що частина, яка залишилась від загальної суми Договору, після перерахування передплати, складає 387972 грн. та перераховується Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця протягом 36 місяців рівними частинами за платіжним графіком, зазначеним у Додатку № 2.

Як зазначено у пункті 3.1 Договору, Продавець зобов’язаний поставити Товар, протягом 30-ти календарних днів з моменту укладення Договору, за фактичною адресою Покупця, але після виконання Покупцем зобов’язань щодо передплати Товару, у відповідності з комплекцією, зазначеною в специфікації № 1, що є невід’ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.13 Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.03.2009, встановлено, що у разі порушення строків поставки Товару Продавцем на зазначену адресу, у строки, передбачені п. 3.1 Договору, Продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару за кожний день прострочення.

Також за весь час прострочення поставки Товару, протягом якого Покупець вимушений був оплачувати сторонній організації вартість вивозу твердих побутових відходів з жилого фонду, який обслуговується Покупцем, Продавець компенсує Покупцю ці витрати. Підставою для компенсації таких витрат є надані Покупцем копії актів, рахунків та платіжних документів, що підтверджують факт понесених ним витрат.

Згідно додаткової угоди №1 від 26.02.2009 до Договору, він був доповнений пунктами 7.9 та 7.10, відповідно до яких у разі порушення строків поставки Продавцем, зазначених у п. 3.1 Договору, на строк більше 20 календарних днів, Продавець зобов’язаний протягом наступних 10 календарних днів після настання 20-ти денного строку порушення, повернути суму передплати в повному обсязі (п. 7.9).

У разі порушення строків повернення отриманої передплати, які зазначені в п. 7.9 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 30000 грн. (п. 7.10).

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що здійснив передплату відповідачу за товар у сумі 122768 грн., однак відповідач у встановлені Договором строки товар не поставив, передплату до теперішнього часу не повернув.

У зв’язку з зазначеним, позивач звернувся до суду з вимогою про повернення передплати у сумі 122768 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафу в сумі 30000 грн., пені у сумі 8925,41 грн. за період з 28.03.2009 по 30.07.2009, та збитків за несвоєчасну поставку сміттєвоза у сумі 84977,20 грн. за період з 28.03.2009 по 18.07.2009.

Відповідачем відзиву на позовну заяву та пояснень стосовно суті спору не надано.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як встановлено статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 693 ЦК України, якою здійснюється правове регулювання попередньої оплати товару, передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач здійснив передплату на загальну суму 122768 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 167 від 02.03.2009 на суму 83000 грн., № 5 від 10.03.2009 на суму 11000 грн., № 20 від 16.03.2009 на суму 18028 грн. та № 116 від 07.05.2009 на суму 10777 грн. (а.с.31-34).

Позивачем було сплачено передбачену п. 2.1 Договору передплату у встановлені строки у сумі 112028 грн.

Також позивачем в добровільному порядку 07.05.2009 було ще перераховано додатково суму передплати 10777 грн.

Однак, відповідач в порушення умов п. 3.1 Договору, не здійснив поставку товару у 30-ти денний строк з дати укладення Договору та здійснення передплати позивачем, у встановлений п. 7.9 Договору строк, передплату також не повернув.

Таким чином, факт неповернення передплати в сумі 122768 грн. підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, тому позов в частині стягнення передплати слід задовольнити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення штраф у сумі 30000 грн. за порушення строків повернення отриманої передплати.

В силу частини 1 статті 216, частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Пунктом 7.10 Договору встановлено, що у разі порушення строків повернення отриманої передплати, які зазначені в п. 7.9 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 30000 грн.

З огляду на зазначене, вимога про стягнення штрафу у сумі 30000 грн. є обґрунтованою та задовольняється судом.

Стосовно вимоги щодо стягнення пені у сумі 8925,41 грн. за період з 28.03.2009 по 30.07.2009 суд дійшов висновку про часткове її задоволення з огляду на наступне.

Пунктом 3.13 Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.03.2009, встановлено, що у разі порушення строків поставки Товару Продавцем на зазначену адресу, у строки, передбачені п. 3.1 Договору, Продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару за кожний день прострочення.

Поставити товар відповідач повинен був протягом 30 календарних днів з моменту укладення Договору та за умови внесення передплати (п. 3.1).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Договір було укладено 26.02.2009, передплата позивачем була здійснена, в обсягах, передбачених Договором, отже відповідач повинен був поставити товар протягом 30 календарних днів з 27.02.2009, тобто до 28.03.2009 включно. Отже, прострочення по поставці відбулось з 29.03.2009, а не з 28.03.2009, як помилково зазначив позивач.

Крім того, позивачем пеню нараховано по 30.07.2009, однак, згідно з умовами Договору, пеня нараховується за порушення строків поставки, а пунктом 7.9 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки Продавцем, зазначених у п. 3.1 Договору, на строк більше 20 календарних днів, Продавець зобов’язаний протягом наступних 10 календарних днів після настання 20-ти денного строку порушення, повернути суму передплати в повному обсязі.

Тобто, таким чином, сторони в Договорі передбачили відмову Покупця від подальшої поставки та встановили конкретні строки, після настання яких у відповідача настає обов’язок вже не по поставці товару, а по поверненню передплати, а саме, після сплинення 20 календарних днів з дня порушення строку по поставці товару, тобто з 18.04.2009.

Позивач посилається на те, що вищевказаний пункт Договору не встановлює відмову Покупця від поставки товару, а є мірою відповідальності Продавця у разі довгострокового прострочення ним поставки товару.

Однак, суд не приймає даний довід позивача як обґрунтований, з огляду на частину 1 статті 693 ЦК України, якою передбачено право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати уразі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Отже, законодавець альтернативно виклав права позивача щодо наслідків не передачі товару.

Таким чином, обґрунтований період, за який позивачем може нараховуватись пеня за порушення строків поставки товару складає з 29.03.2009 по 17.04.2009 –20 днів.

Позивач у розрахунку, наданому до матеріалів справи, нараховує пеню на суму 112028 грн., таким чином, обґрунтовано заявленою до стягнення є пеня у сумі 1473,24 грн. (112028 грн. * 24% / 365 днів * 20 днів). В решті пені у сумі 7452,17 грн. слід відмовити.

Також позивачем заявлені до стягнення додаткові витрати по оплаті вартості вивозу твердих побутових відходів з жилого фонду, який обслуговується Покупцем, у зв’язку з прострочення поставки сміттєвоза, у сумі 84977,20 грн. за період з 28.03.2009 по 18.07.2009, з посиланням на пункт 3.13 Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.03.2009, згідно якого, за весь час прострочення поставки Товару, протягом якого Покупець вимушений був оплачувати сторонній організації вартість вивозу твердих побутових відходів з жилого фонду, який обслуговується Покупцем, Продавець компенсує Покупцю ці витрати. Підставою для компенсації таких витрат є надані Покупцем копії актів, рахунків та платіжних документів, що підтверджують факт понесених ним витрат.

За своєю правовою природою вищевказані витрати є збитками, які несе позивач у зв’язку з невиконанням зобов’язання відповідачем.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне положення міститься і у статті 22 ЦК України.

Стаття 225 ГК України визначає склад та розмір відшкодування збитків, зокрема, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

-          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

-          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Судом встановлено, що на підставі рішення Енакієвської міської ради від 16.04.2008 № 503 „Про визначення виконавців послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів” з 01.04.2008 виконавцем послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів визначено, в тому числі, ПП „Фактор-Інвест”.

03.01.2009 між позивачем, як Замовником, та Комунальним підприємством „Сервіс”, як Виконавцем, було укладено договір № 367 (а.с.19), згідно якого Виконавець надає Замовнику послуги з вивозу та розміщенню твердих побутових відходів.

Згідно з пунктом 2.2 вказаного договору, вартість 1 м3 твердих побутових відходів складає 27,28 грн.

Позивачем в якості доказів понесення витрат у сумі 84977,20 грн. за період з 28.03.2009 по 18.07.2009 по оплаті сторонній організації вартості вивозу твердих побутових відходів з жилого фонду, який ним обслуговується, надані акти виконаних робіт за вивіз у період з 01.04.2009 по 30.06.2009 (а.с.20-22,52,75), рахунки (а.с.22-24,51) та платіжні доручення і банківські виписки по рахунку позивача на підтвердження оплати послуг по вивозу твердих побутових відходів (а.с.25-29, 48-50, 56-57, 69-72).

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність у позивача збитків та можливість їх стягнення, але в меншій сумі та за період, коли відбулось порушення строків поставки сміттєвозу відповідачем, тобто з 29.03.2009 по 17.04.2009.

За цей період, витрати зроблені позивачем, в наслідок непоставки сміттєвозу, підтверджуються рахунком № 1156 від 17.04.2009 (а.с.23), актом виконаних робіт № 1156 від 17.04.2009 по вивозу відходів за період з 01 по 17 квітня 2009 року на суму 10939,28 грн. (а.с.21) та платіжними дорученням № 136 від 21.05.2009, № 134 від 20.05.2009, № 1891 від 10.06.2009, банківською випискою по рахунку позивача за 08.05.2009, де в призначенні платежу зазначений рахунок № 1156 від 17.04.2009 (а.с.25-27,29), та складають 10939,28 грн., які і підлягають до стягнення з відповідача.

В частині стягнення збитків у сумі 74037,92 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити частково у сумі передплати 122768 грн., штрафу у сумі 30000 грн., пені у сумі 1473,24 грн. та збитків у сумі 10939,28 грн., з покладенням судових витрат на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, згідно статті 49 ГПК України. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 246670,61 грн., отже державне мито складатиме 2466,71 грн., тоді як позивачем сплачено 2467,46 грн. Зайве сплачене державне мито у сумі 0,75 грн. підлягає поверненню позивачу.

Також підлягає поверненню позивачу державне мито у сумі 69,50 грн., сплачене за платіжним дорученням № 557 від 28.10.2009 за збільшення позовних вимог, яке не прийнято судом до розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Східспецтехніка”, м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 40, ідентифікаційний код 35844512, на користь Приватного підприємства „Фактор-Інвест”, м. Горлівка Донецької області, вул. Бєсонова, буд. 42, ідентифікаційний код 35498466, передплату в сумі 122768 грн., штраф у сумі 30000 грн., пеню у сумі 1473,24 грн. та збитки у сумі 10939,28 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 1651,81 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 209,26 грн., видати наказ.

          3.          В решті позовних вимог відмовити.

4.          Повернути Приватному підприємству „Фактор-Інвест”, м. Горлівка Донецької області, вул. Бєсонова, буд. 42, ідентифікаційний код 35498466, зайве сплачене державне мито у сумі 0,75 грн. та державне мито у сумі 69,50 грн., сплачене за платіжним дорученням № 557 від 28.10.2009 за збільшення позовних вимог, яке не прийнято судом до розгляду.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 09.11.2009.

Суддя                                                                       О.С. Фонова

Провідний спеціаліст О.В. Уставицька