Рішення № 6538706, 03.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.09                                                                                 Справа № 15/284

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Авілон»в особі Луганської філії, м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «РемМехзавод», м. Луганськ про стягнення 7 115 грн. 14 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - Коваленко Ю.М., представник за довіреністю № 05 від 10.07.09;

від відповідача –представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

- суми основного боргу в розмірі 4 431 грн. 39 коп. за договором купівлі-продажу №14/4-6/203 від 13.02.07;

- пені в розмірі 468 грн. 05 коп.;

- штрафу в розмірі 2215 грн. 70 коп.

Представник позивача повідомив про оплату відповідачем основного боргу у заявленій до стягнення суми та підтримав решту позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні та заявив клопотання про розгляд спору у справі без участі представника. Дане клопотання задоволено судом. Також, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за яким відповідач вказує про повну оплату заявленої до стягнення суми основного боргу. При цьому, до відзиву додано копію платіжного доручення. Разом з тим, проти позовних вимог відповідач заперечив з посиланням на відсутність у нього примірнику договору. Також, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №14/4-6/203 від 13.02.07, за яким позивач зобов’язався поставити товар, а відповідач, як покупець, за договором зобов’язався прийняти товар та вчасно сплати його. Оригінал договору пред’являвся представником позивача до огляду в судовому засіданні.

На виконання даного договору позивач продав відповідачу товар на суму 2 150 грн. 52 коп., що підтверджується накладними: № 10ЛГ-РН-РОЗН-0000098 від 15.01.09 на суму 657 грн. 39 коп.;

№ 10ЛГ-РН-РОЗН-0000380 від 04.03.09 на суму 739 грн. 29 коп.;

№ 10ЛГ-РН-РОЗН-004258 від 26.12.08 на суму 753 грн. 84 коп.

Наведені накладні містять посилання на договір купівлі-продажу №14/4-6/203 від 13.02.07, а отже передача відповідачу товару за вказаними накладними здійснювалася на підставі даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов’язаний був здійснити повну оплату протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Крім того, позивач здійснив продаж відповідачу товару, що оформлено накладними:

№ 10ЛГ-РН-РОЗН-004259 від 26.12.08 на суму 1746 грн. 22 коп.;

№ 10ЛГ-РН-РОЗН-0000099 від 15.01.09 на суму 534 грн. 65 коп.

Відповідач грошові зобов’язання зі сплати за одержану продукцію станом на день подачі позовної заяви до суду не виконав.

Розмір боргу станом на день подання позову до суду складав 4 431 грн. 39 коп. Після звернення позивача до суду відповідачем сплачено суму основного боргу у повному обсязі –4 431 грн. 39 коп., що підтверджується платіжним документом, поясненнями відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, та усними поясненнями представника позивача.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку, про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між сторонами укладено письмові правочини, зміст яких зафіксований у договорі купівлі-продажу №14/4-6/203 від 13.02.07 та накладних № 10ЛГ-РН-РОЗН-004259 від 26.12.08 на суму 1746 грн. 22 коп.; № 10ЛГ-РН-РОЗН-0000099 від 15.01.09 на суму 534 грн. 65 коп.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем надано докази оплати заявленої до стягнення суми основного боргу після подачі позову до суду.

Тому, в частині вимог по стягненню боргу у сумі 4 431 грн. 39 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

Позовні вимоги по стягненню пені та штрафу підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Наведені санкції розраховані позивачем на суму боргу за всіма 5-ма накладними. Проте, штрафні санкції про стягнення пені та штрафу передбачені п.п. 5.2 та 5.3. договору купівлі-продажу №14/4-6/203 від 13.02.07. Позивачем доведено постачання товару за вказаним договором на суму 2150 грн. 52 коп., що підтверджується накладними: № 10ЛГ-РН-РОЗН-0000098 від 15.01.09 на суму 657 грн. 39 коп.; № 10ЛГ-РН-РОЗН-0000380 від 04.03.09 на суму 739 грн. 29 коп.; № 10ЛГ-РН-РОЗН-004258 від 26.12.08 на суму 753 грн. 84 коп. Отже, передбачені договором штрафні санкції можуть бути нараховані лише за прострочення оплат товару за вказаними 3-ма накладними, що складені на підставі договору, яким передбачені санкції.

Так, обґрунтований розмір договірних штрафних санкцій складає: пеня в сумі 227 грн. 33 коп. (при цьому, судом також враховано, що позивачем невірно було визначено дату початку виникнення прострочення, адже договором передбачено оплату протягом 10 банківських днів) та штраф у сумі 1 075 грн. 27 коп. Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача слід стягнути на користь позивача пеню у сумі 227 грн. 33 коп. та штраф у сумі 1 075 грн. 27 коп. В частині вимог по стягненню боргу у сумі 4 431 грн. 39 коп. провадження підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні решти позовних вимог по стягненню штрафу та пені слід відмовити за необґрунтованістю. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом відхиляється з наступних підстав. За змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання.

Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, навіть відсутність вини відповідача у виникненні боргу не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язання шляхом зменшення розміру пені.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даному випадку розмір пені не перевищує розмір збитків.

Так, розміри пені та штрафу, за якими здійснено їх нарахування позивачем, передбачено договором підписаним обопільно сторонами.

Більше того, саме такий розмір пені, що обчислюється за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, обмежено законодавцем.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За наведених підстав, у їх сукупності відсутні дійсні об’єктивні обставини для зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, згідно положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання є правом, а не обов’язком судді при прийнятті рішення.

Так, вказана процесуальна норма разом з нормою ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовуються на розсуд суду першої інстанції, який розглядає спір.

Крім того, слід зазначити, що судом стягуються штрафні санкції у понад двічі меншому розмірі, ніж заявлено позивачем.

Тому, оцінивши наведені відповідачем доводи та надані ним докази, за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про відхилення клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог (з віднесенням на відповідача витрат по сплаченій після подачі позову до суду сумі боргу в розмірі 4 431,39 грн.) у складі: 82 грн. 20 коп. державного мита, а також 190 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РемМехзавод», м. Луганськ, 1-й Мічурінський тупик, б. 8А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30464249, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авілон», м. Кіровоград, вул. Леніна, б. 14, код за ЄДРПОУ 32892364, в особі Луганської філії, м. Луганськ, 11-й Лутугінський проїзд, б. 5, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26577292: пеню у сумі 227 грн. 33 коп., штраф у сумі 1 075 грн. 27 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 82 грн. 20 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 190 грн. 19 коп. Наказ видати позивачу.

3. В частині вимог по стягненню боргу у сумі 4 431 грн. 39 коп. провадження у справі припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог по стягненню штрафу та пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення оформленого відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України. Рішення підписано 04.11.2009р.

Суддя Є.Ю. Пономаренко