Рішення № 6538693, 02.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.09                                                                                 Справа № 7/227пд.

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт", м. Луганськ

до Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ

про визнання недійсним п.4.2.3. Договору № 445 від 03.10.09

Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –не прибув;

від відповідача –Нікітін В.В., довіреність № 91-д від 15.12.08.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про визнання недійсним п.4.2.3. Договору на поставку теплової енергії № 445 від 03.10.05 щодо зобов’язання постачальника повідомляти споживача письмово та через засоби масової інформації про зміну тарифів.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.22), посилаючись на відсутність предмету спору оскільки договір не діє з 16.04.09.

Позивач витребуваних документів не надав, його представник у засідання суду не прибув. Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається по наявних у ній матеріалах

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між відповідачем - Луганським міським комунальним підприємством “Теплокомуненерго” (Постачальник) та позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Завод гірничорятувальної техніки" (Споживач) було укладено договір № 445 від 03.10.05 з Додатковою угодою до нього від 16.04.09 (далі-Договір), за умовами якого Постачальник бере на себе зобов’язання подавати Споживачу теплову енергію якості, що вимагається, та у необхідних розрахункових або договірних обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами у строки, визначені цим Договором (п.1. Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією з сторін (п.10.4. Договору).

Відповідно до Додаткової угоди від 16.04.09, Договір є розірваним.

Постачальник зобов’язаний повідомляти Споживача письмово та через засоби масової інформації про зміну тарифів (п.4.2.3. Договору).

В обґрунтування заявлено позову позивач посилається зокрема на те, що положення п.4.2.3. Договору передбачають односторонню зміну виконавцем умов Договору, що є нікчемним у розумінні п.4 ст. 207 ГК України.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.22).

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт укладення Договору № 445 від 03.10.05 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем. Відповідно до Додаткової угоди від 16.04.09, Договір є розірваним, що не позбавляє суд визнати його недійсним, оскільки укладений правочин є недійсним з дня його укладення.

Як встановлено частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 статті 632 Кодексу, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.04, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать зокрема встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії (абз.7 ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч. 4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Положення про те, що й при укладенні господарських договорів на основі вільного волевиявлення, сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, встановлено також в статті 179 Господарського кодексу України.

Цим же кодифікованим актом врегульована можливість визначення ціни у господарському договорі в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч.5 ст.180 ГК України), та встановлення відповідно до закону державних цін на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів (ч. 2 ст. 191 ГК України), яким відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про природні монополії" № 1682 від 20.04.00 - є відповідач у справі.          З наведеного вбачається, що тариф на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування, а не узгоджується сторонами у договорі. Таким чином, умови Договорів в частині погодження теплопостачаючим підприємством з споживачем змін до договору, що впливають на розмір оплати за теплову енергію, суперечать Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, та у випадку їх наявності в цій частині Договори мають визнаватися судами недійсними на підставі ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України та п. 1 ст. 83 ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду України від 23.08.05 у справі № 19/257.

З огляду на те, що тариф є регульованим, про що зазначалось вище, умови п.4.2.3. Договору у повному обсязі відповідають приписам діючого законодавства України.

За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

Крім того, з Державного бюджету України підлягає поверненню платнику зайве сплачене державне мито у сумі 2045 грн. 84 коп.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути платнику –Закритому акціонерному товариству "Старобільський завод замінника незбираного молока" (код ЄДРПОУ 00444837) з Державного бюджету України 2045 грн. 84 коп. зайве сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 2886 від 19.08.09, оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи. Підставою для повернення державного мита є дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання : 09.11.09.

Суддя Т.Л.Калашник