Рішення № 6538682, 03.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.09                                                                                 Справа № 8/209

За позовом Приватного підприємства «Баядєра», м. Горлівка Донецької області,

до Малого приватного підприємства «Полина», м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 2621 грн. 29 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Медвєдєв А.О. –представник, - довіреність №б/н від 17.09.09 року;

від відповідача – представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

заборгованості за поставлений товар у сумі 2489,76 грн., 3% річних у сумі 32,84 грн., інфляційних нарахувань у сумі 105,02 грн., - а всього 2621,29 грн., які виникли внаслідок несплати ним вартості отриманого від позивача товару;

судових витрат.

На підставі розпорядження голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 12.10.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13 жовтня до 03 листопада 2009 року –у зв’язку з неявкою відповідача, а також з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1ГПК України, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, пославшись на несплату відповідачем боргу за отриманий товар.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Так, судом на юридичну адресу відповідача 25.09.09 року за вих. №875 та 14.10.09 року за вих. №924 були спрямовані ухвали про призначення справи до слухання.

Оператор поштового зв’язку надав до суду письмове повідомлення про вручення 28.09.09 року уповноваженій особі відповідача першого поштового відправлення, однак до судового засідання, призначеного на 13.10.09 року, відповідач з невідомих причин не з’явився; станом на час розгляду спору по суті дані про вручення другого поштового відправлення у суду відсутні.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи адреса органу або особи, які згідно установчим документам юридичної особи або закону виступають від його імені.

За таких обставин у суду маються підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату. час та місце судового слухання.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суту цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги думку представника відповідача з цього приводу та наявні у справі докази, керуючись ст.ст.4-3,22,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути цей спір по суті у даному судовому засіданні, - на підставі наявних у справі доказів, за відсутності відповідача.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

23.04.07 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №304, згідно якому продавець зобов’язується продати, а покупець - прийняти та оплатити товар (алкогольні напої) у терміни, в асортименті, в обсягах та за ціною, погодженими сторонами і зазначеними у накладних, які є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Товар поставляється (відпускається) в асортименті відповідно до письмової або усної заявки покупця (п.1.2).

Ціна на товар, кількість і загальна вартість товару, що відпускається, встановлюється окремо на кожну партію, відповідно до накладних (п.2.2).

Право власності на товар переходить в момент передачі його від продавця - покупцю (п.4.3).

Оплата товару здійснюється покупцем протягом семи календарних днів з дня його одержання шляхом перерахування коштів на рахунок продавця або у іншій формі і в іншому порядку, погодженому сторонами, що не суперечить чинному законодавству України (п.5.1), в гривнях (п.5.2).

За необґрунтовану відмову від виконання умов договору винна сторона відшкодовує заподіяні цим збитки, включаючи упущену вигоду (п.7.1).

За неналежне виконання зобов’язань, передбачених п.5.1 цього договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої НБУ та яка діяла в період прострочення (п.7.2).

Договір діє з моменту його підписання сторонами та до 31.12.08 року (п.10.1).

          На виконання умов договору продавець відпустив покупцеві товар, що підтверджується видатковими накладними: №283404 від 07.04.09 року на відпуск товару в асортименті на суму 1274,88 грн.; та №280496 від 26.03.09 року на відпуск товару в асортименті на суму 1214,88 грн., - а всього на загальну суму 2489,76 грн.

          Кожна з цих накладних містить докази отримання товару уповноваженою особою відповідача.

          Отримавши товар, відповідач не вжив заходів до сплати його вартості, а тому станом на 06.08.09 року мається борг у вищеназваній сумі, що стало підставою для цього позову.

          Відповідач позов не спростував.

          ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також договором.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного законодавства.

Судом встановлено, що позивач при зверненні з цим позовом до суду припустився надмірної сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Так, він звернувся з позовом до суду 24.09.09 року (а.с.2-3).

Згідно платіжному дорученню №610 від 04.08.09 року ним сплачено на користь Державного бюджету України 315,00 грн.

          Кабінет Міністрів України 14.04.09 року прийняв постанову №361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ», якою було встановлено сплату названих витрат на рівні 50% мінімальної заробітної плати на місяць, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

          Згідно ст. 55 ЗУ від 26.12.08 року «Про Державний бюджет України на 2009 рік»з 01.07.09 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 630 грн. на місяць.

          Однак, постановою КМУ від 08.07.09 року №693 «Про скасування постанови КМУ від 14.04.09 року №361»вищезгадану постанову скасовано та встановлено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повинні сплачуватися у розмірі 118 грн.; ця постанова набрала чинності з 14.07.09 року.

Постановою від 05.08.09 року №825, яка набрала чинності з 13.08.09 року, КМУ скасував власну постанову від 08.07.09 року №693 та встановив рівень сплати згадуваних тут витрат на рівні 236,00 грн.

Таким чином, позивачу на день звернення з позовом до суду треба було сплатити витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Тобто сума надмірної сплати витрат становить 79,00 грн. (315,00 гр. –236,00 грн.), яка підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства «Полина», ідентифікаційний код 31036477, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Дніпропетровська, 66 Луганської області, - на користь Приватного підприємства «Баядєра», ідентифікаційний код 13491057, яке знаходиться за адресою: місто Горлівка, вул. Озерянівська, 2 Донецької області, - основний борг у сумі 2489 (дві тисячі чотириста вісімдесят дев’ять) грн. 76 коп., 3% річних у сумі 32 (тридцять дві) грн. 84 коп., інфляційні нарахування у сумі 105 (сто п’ять) грн. 02 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Баядера», ідентифікаційний код 13491057, яке знаходиться за адресою: місто Горлівка, вул. Озерянівська, 2 Донецької області, - надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 79 (сімдесят дев’ять) грн. 00 коп.

          Підставою для повернення вказаних сум грошових коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 03.11.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 09 листопада 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа