Рішення № 6538647, 02.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.09                                                                                 Справа № 13/203

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еліт», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ФРИЗ ЛТД», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 68 437 грн. 79 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Представники: Від позивачане прибув; Від відповідачане прибув.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Чорна І.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 52 482 грн. 56 коп. основного боргу, пені 3 135 грн. 62 коп., 5 % штрафу відповідно до п. 10.4. договору –4 076 грн. 31 коп., 3 % річних –1 697 грн. 98 коп., втрати від інфляції –7 045 грн. 32 коп. Позивач позов підтримав обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору поставки № 02-08/02 від 01.02.2008 р. за накладними: № Об-00310 від 25.04.2008 р. на суму 15 908 грн. 00 коп.,

№ Об-00311 від 25.04.2008 р. на суму 37 606 грн. 52 коп.,

№ Од-04037 від 30.05.2008 р. на суму 24 122 грн. 25 коп.,

№ Од-04038 від 30.05.2008 р. на суму 753 грн. 84 коп. він поставив товар відповідачу на загальну суму 78 390 грн. 61 коп.

Відповідач товар оплатив частково, борг за даними позивача становить 52 482 грн. 56 коп. на які позивачем нарахована неустойка та передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та втрати від інфляції.

06.07.2009 р. позивач зменшив суму позовних вимог в частині суми основного боргу, та просить суд стягнути основну заборгованість в розмірі 52 474 грн. 64 коп. Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що борг підтверджується листом № 357 від 03.12.2008 р. та актом звірення розрахунків.

Відповідач позов визнав частково в сумі основного боргу 27 606 грн. 47 коп., пені 2 140 грн. 58 коп., штрафу 5 % - 2 675 грн. 73 коп., та 3 % річних –356 грн. 27 коп.

Відповідач заперечує проти факту одержання ним товару за видатковими накладними № Од-04037 від 30.05.2008 р. на суму 24 122 грн. 25 коп. та № Од-04038 від 30.05.2008 р. на суму 753 грн. 84 коп. Відповідач зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи копії зазначених накладних мають виправлення ручкою, з них не вбачається вартості переданого товару. Відповідач зазначає, що ним не надавалася довіреність на одержання товару за зазначеними накладними.

Стосовно листа № 357 від 03.12.2008 р. та акту звірення розрахунків відповідач зазначає, що Рубан О.Л. не мала повноважень на підпис як листа так і акта звірення. Також відповідач зазначає, що з вересня 2008 р. по квітень 2009 р. за свідоцтвом Торгово-промислової палати м. Луганська від 24.12.2008 р. у відповідача діяли обставини непереборної сили.

В зв’язку з невизнанням відповідачем факту одержання товару за видатковими накладними № Од-04037 від 30.05.2008 р. на суму 24 122 грн. 25 коп. та № Од-04038 від 30.05.2008 р. на суму 753 грн. 84 коп. суд зобов’язав позивача надати для огляду у судовому засіданні оригінали зазначених накладних, та належним чином виконанні копії з огляду на те, що копії спірних накладних, які долучені до позову, в наслідок їх неякісного виготовлення перешкоджають встановити наявність істотних ознак цих первинних документів.

Позивач вимоги суду не виконав. Суд п’ять разів відкладав розгляд справи вимагаючи від позивача надати оригінали спірних накладних, довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей. Явка представника позивача була визнана судом обов’язковою.

Суд не має можливості розглянути спір стосовно стягнення боргу за зазначеними накладними з огляду на те, що копії накладних, які долучені позивачем до справі виконанні технічно неякісно, що перешкоджає встановленню інформації яка на них міститься. Єдиним належним доказом поставки товару за спірними правовідносинами є видаткова накладна. В даному випадку лист відповідача про визнання боргу, або акт звірення не можуть свідчити про факт та дату виникнення у відповідача грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України залишає без розгляду позов в частині стягнення боргу за зазначеними накладними, неустойки та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України на зазначений борг.

Суд розглядає позовні вимоги, що випливають з поставки товару за накладними № Об-00310 від 25.04.2008 р. на суму 15 908 грн. 00 коп. та № Об-00311 від 25.04.2008 р. на суму 37 606 грн. 52 коп.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі був укладений договір поставки № 02-08/02 від 01 лютого 2008 р. за яким позивач зобов’язався поставити відповідачу морозиво та заморожені напівфабрикати, а відповідач прийняти та оплатити їх.

Згідно п. 3.10. договору перехід права власності на товар здійснюється в момент підписання накладної та відповідних документів.

В п. 7.5-7.6. договору сторони встановили, що оплата напівфабрикатів здійснюється протягом 15 днів з моменту передачі, а морозива протягом 30 календарних днів з моменту передачі.

В п. 10.4 договору сторони передбачили, що відповідач у випадку прострочення оплати сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а у разі прострочення оплати більш як на 60 днів нарахування пені припиняється і сплачується штраф в розмірі 5 % несплаченої суми.

За видатковими накладними № Об-00310 від 25.04.2008 р. на суму 15 908 грн. 00 коп. та № Об-00311 від 25.04.2008 р. на суму 37 606 грн. 52 коп. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 53 514 грн. 52 коп. Відповідач оплатив за поставлений за договором товар 25 908 грн. 05 коп., таким чином борг склав 27 606 грн. 47 коп.

Позивачем за прострочення оплати за товар за зазначеними накладними нарахована пеня в сумі 2 140 грн. 58 коп. за період з 25.05.2008 р. по 24.07.2008 р., штраф 2 782 грн. 76 коп. в розмірі 5 % нарахований як на суму боргу так і пені, та 3 % річних та втрати від інфляції відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані по 06.05.2009 р.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки № 02-08/02 від 01 лютого 2008 р. в наслідок чого борг за накладними № Об-00310 від 25.04.2008 р. на суму 15 908 грн. 00 коп. та № Об-00311 від 25.04.2008 р. на суму 37 606 грн. 52 коп. склав 27 606 грн. 47 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин вимога про стягнення боргу в сумі 27 606 грн. 47 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також відповідно до п. 10.4. договору нарахована пеня в сумі 2 140 грн. 58 коп. за період з 25.05.2008 р. по 24.07.2008 р., штраф 2 782 грн. 76 коп. в розмірі 5 % нарахований як на суму боргу так і пені.

Нарахування штрафу на суму пені є неправомірним в зв’язку з чим вимога про стягнення штрафу задовольняється частково в сумі в сумі 2 675 грн. 73 коп.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних нарахованих на суму боргу.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена вимога судом задовольняється частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню втрати від інфляції –4 006 грн. 44 коп., та 3 % річних –1 003 грн. 99 коп.

Доводи відповідача стосовно не нарахування 3 % річних та втрат від інфляції в зв’язку з наявністю у нього обставин непереборної сили судом відхиляються з огляду на те, що надане ним свідоцтво Луганської торгово-промислової палати не є належним доказом існування зазначених обставин з огляду на повноваження органу, що видав свідоцтво та умов п. 11.4 договору. Крім того нарахування передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України відповідач помилково вважає відповідальністю за порушення зобов’язань.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 374 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 64 грн. 54 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФРИЗ ЛТД», Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, б. 1, ідентифікаційний код 23488582, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еліт», м. Київ, вул. Саксаганського, 115-а, ідентифікаційний код 34965659, борг в сумі 27 606 грн. 47 коп., пеню 2 140 грн. 58 коп., штраф в сумі 2 675 грн. 73 коп., втрати від інфляції 4 006 грн. 44 коп., 3 % річних –1 003 грн. 99 коп., державне мито у сумі –374 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 64 грн. 54 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

4. Залишити без розгляду вимоги позивача стосовно стягнення боргу, неустойки та нарахувань відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за видатковими накладними № Од-04037 від 30.05.2008 р. на суму 24 122 грн. 25 коп. та № Од-04038 від 30.05.2008 р. на суму 753 грн. 84 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько