Ухвала суду № 65385018, 14.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року м. Київ К/800/14996/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2016 року

у справі №820/10139/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог Ойл» (надалі - ТОВ «Сварог Ойл»)

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова),

третя особа: Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області,

про зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Сварог Ойл» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 21.10.2015 року №0001502201 та від 21.10.2015 року №0001492201, а також зобов'язати її відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит» та картці особового рахунку, зміни до яких внесено на підставі відомостей, викладених в акті від 02.10.2015 року №906/13-50-22-02-13/37123341.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.10.2015 року №0001502201 та від 21.10.2015 року №0001492201. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сварог Ойл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, наслідки якої оформлено актом від 02.10.2015 року №906/13-50-22-02-13/37123341.

За результатами здійсненого контрольного заходу відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні нафтопродуктів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Уністрой» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Праус» з огляду на непідтвердження товарного характеру здійснених поставок належним чином оформленими первинними документами.

Зокрема, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган наголошував на тому, що між ТОВ «Сварог Ойл» та вказаними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин, а дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху товару через низку недобросовісних підприємств-посередників, що призвело до одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. При цьому, на перевірку не представлено товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують якість та відповідність встановленим вимогам придбаних нафтопродуктів, а подані акти приймання-передачі нафтопродуктів не мають статусу первинних документів, оскільки не містять реквізитів щодо одиниць виміру та об'єму нафтопродуктів.

Крім того, перевіркою встановлено недотримання ТОВ «Сварог Ойл» пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на заниження доходів на суми умовних відсотків, не нарахованих на поворотні фінансові допомоги, отримані від ТОВ «Уністрой» та ТОВ «Праус», які на кінець першого кварталу 2014 року та півріччя 2014 року були непогашені.

На підставі названого акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 року №0001492201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2015691,00 грн., у тому числі 1612553,00 грн. за основним платежем та 403138,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 року №0001502201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2010046,00 грн., у тому числі 1608037,00 за основним платежем та 402009,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В свою чергу, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ТОВ «Сварог Ойл» до матеріалів справи належним чином оформлені копії актів приймання-передачі нафтопродуктів, податкових накладних, платіжних доручень, сертифікатів відповідності та паспортів якості, товарно-транспортних накладних, змінних звітів, оборотно-сальдових відомостей, документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

Суди правильно прийняли наведені документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів, зокрема документів щодо сертифікації та якості придбаного товару, а також доказів транспортування нафтопродуктів, на перевірку як на підставу для висновку про безтоварний характер здійснених поставок.

Так, положення ст. 11, ст. 71, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Сварог Ойл» та ТОВ «Уністрой», ТОВ «Праус» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність позивачем реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Щодо викладеного в акті перевірки від 02.10.2015 року №906/13-50-22-02-13/37123341 висновку про заниження ТОВ «Сварог Ойл» доходів на суми умовних відсотків, не нарахованих на поворотні фінансові допомоги, отримані від ТОВ «Уністрой» та ТОВ «Праус», то попередні судові інстанції правильно врахували вимоги пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надходження і повернення суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від платників податку на прибуток на загальних підставах (осіб, що не мають пільг з податку на прибуток, зокрема права застосовувати нижчі ставки податку на прибуток), не відображаються в податковому обліку.

Якщо на кінець звітного періоду в платника податку на прибуток обліковується борг за такою допомогою, то слід розрахувати умовні відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду. Платник визначає їх у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої допомоги (пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

При цьому, необхідно враховувати, що умовні відсотки нараховуються саме на борг, що залишився непогашеним на кінець звітного періоду. Тому в разі повернення поворотної фінансової допомоги в періоді її отримання, умовні відсотки не нараховуються.

Як з'ясовано судами при вирішенні спору, позивачем до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень, які свідчать про повне погашення сум поворотної фінансової допомоги, отриманих від ТОВ «Уністрой» та ТОВ «Праус», на кінець звітного періоду (календарного року).

Таким чином, враховуючи те, що умовні відсотки нараховуються саме на борг, що залишився непогашеним на кінець звітного періоду та часткове погашення ТОВ «Сварог Ойл» сум фінансової допомоги протягом кварталів 2014 року, судові інстанції дійшли об'єктивного висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу про заниження позивачем доходів на суму 242592,00 грн.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір у сумі 5207,40 грн. (п'ять тисяч двісті сім гривень 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун