Ухвала суду № 65384816, 09.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2017 р. м.Київ К/800/27816/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Черпіцька Л.Т.,

секретар судового засідання - Зубенко Д.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» Гончарова Сергія Івановича, в якому просив: визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду щодо визнання договору №45085 банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 08 липня 2014 pоку, укладеного між публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» та ОСОБА_2 нікчемним; визнати нечинним (неправомірним) рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання договору №45085 банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 08 липня 2014 pоку, укладеного між публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» та ОСОБА_2 нікчемним; визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невнесення інформації про ОСОБА_2 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; зобов'язати Уповноважену особу Фонду внести інформацію про вкладника ОСОБА_5 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню та надати її до Фонду; визнати протиправною бездіяльність Фонду щодо невиплати ОСОБА_2 гарантованої суми відшкодування за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» за договором №45085 банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 08 липня 2014 року за рахунок коштів Фонду; зобов'язати виконавчу дирекцію Фонду затвердити загальний реєстр вкладників публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, до якого буде внесено інформацію про ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника за договором банківського вкладу від 08 липня 2014 року №45085.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про безпідставність та протиправність визнання договору банківського вкладу нікчемним та невключенння його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08 липня 2014 року між позивачем ОСОБА_2 (вкладник) та публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» (Банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» №45085, відповідно до умов п.1.1 якого Банк приймає від вкладника грошові кошти в сумі 190000 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 09 серпня 2014 року.

Процентна ставка за вкладом встановлена у розмірі 19,75 відсотків річних (п.1.2 договору №45085).

Згідно платіжного доручення від 08 липня 2014 року № TR.59385.908.221 Банк прийняв від ОСОБА_6 на рахунок позивача грошові кошти в сумі 190000 грн. на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2, який відкритий відповідно до п.2.1.1 договору №45085.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14 серпня 2014 року №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.

Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.

Відповідно до оголошення, розміщеного на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з 21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» для отримання коштів вкладники з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Після звернення до ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2 стало відомо про відсутність його в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою, у якій просив виплатити йому гарантовану суму відшкодування за вкладом.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у листі від 05 грудня 2014 року №001/601 повідомила, що договір банківського вкладу від 08 липня 2014 року №45085 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 Цивільного кодексу України.

Вважаючи дії та рішення відповідачів щодо визнання договору банківського вкладу нікчемним, невключення до переліку та загального реєстру вкладників та невідшкодуванні коштів за рахунок Фонду за вкладом протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили із правомірності оскаржуваних дій та рішень Уповноваженої особи Фонду з урахуванням наведених відповідачем доводів щодо укладення позивачем договору банківського вкладу без фактичного внесення готівкових коштів в касу банку, яке виконувалося за домовленістю вкладника, який подрібнював свій вклад, з працівниками банку, що погіршувало фінансове становище банку, сприяло приведенню банку до неплатоспроможності та було наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами, наявністю підстав для визнання нікчемними правочинів (договорів) вкладів (депозитів) та відмови у включенні позивача до переліку вкладників та відшкодуванні коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, а ухвалені у справі рішення - прийнятими без належного і повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та такими, що не відповідають вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості.

Судами попередніх інстанцій у рішеннях зазначено, що підставою для невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників є визнання нікчемним договору №45085 банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 08 липня 2014 року відповідно до ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки такий правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майна держави.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (ч.3 ст.38 Закону №4452-VI).

Згідно ч.4 ст.38 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч.5 ст.38 Закону №4452-VI у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

У ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з цим, відповідачами не наведено, а судами не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу у досліджуваному випадку; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Твердження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нікчемності договору банківського вкладу не може ґрунтуватися на припущеннях, а має бути доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

В силу положень ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Крім того, відповідач, стверджуючи про нікчемність договору банківського вкладу, посилається на наказ від 18 листопада 2014 року № 6, яким було визнано нікчемними правочини згідно переліку. Вказаний перелік у матеріалах справи відсутній.

Отже, судами не перевірено та не встановлено, який саме в дійсності правочин визнано нікчемним згідно наказу від 18 листопада 2014 року № 6 в даному випадку.

Також судами не перевірено на відповідність законодавству наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» від 18 листопада 2014 року № 6, тоді як перевірка законності вказаного наказу є ключовою у вирішенні даного спору.

У відповідності з ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої і апеляційної інстанцій.

Згідно ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді