Ухвала суду № 65384706, 16.03.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"16" березня 2017 р. Справа № 806/2751/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Житомирського обласного військового комісаріату на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" січня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання видати належне речове майно в натурі ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Житомирського обласного військового комісаріату щодо невидачі ОСОБА_4 належного йому речового майна.

Зобов'язано Житомирський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_4 речове майно в натурі згідно переліку наведеного у довідці Житомирського обласного військового комісаріату від 21 вересня 2016 року №3.

В апеляційній скарзі Житомирський обласний військовий комісаріат, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду та суд не звернув уваги, що закон в частині одержання грошової компенсації за речове майно зупинено з 11.03.2000 року.

Розглянувши справу в порядку, визначеному п.2 ч.1 ст.197 КАС України, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу в Збройних Силах України до 15 січня 2015 року включно та обіймав посаду Черняхівського районного військового комісара Черняхівського районного військового комісаріату.

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 6 грудня 2014 року №746 (по стройовій частині) ОСОБА_4 від 15 січня 2015 року №19 був звільнений з військової служби у запас (а.с.9).

Відповідно до довідки №3, виданої позивачу Житомирським ОВК від 21 вересня 2016 року про речове майно яке підлягає до видачі, ОСОБА_4 не видано 28 предмети речового майна на загальну суму 8502 грн. 87 коп. (а.с.10).

Після отримання вказаної довідки ОСОБА_4 26 вересня 2016 року звернувся до Житомирського ОВК з вимогою видати належне йому речове майно в натурі.

30 вересня 2016 року листом №5868 Житомирський ОВК повідомив позивачу про те, що належне йому до видачі речове майно відсутнє, а тому заборгованість перед позивачем буде погашена у разі надходження цього майна (а.с.11).

Суд першої інстанції надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позивача, дійшов висновку про протиправність дій відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Так, Законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-XII).

Статтею 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9 Закону України №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу забезпеченні входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додатком види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 9-1 Закону України №2011-ХІІ (стаття набрала чинності з 1 січня 2007 року) продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами та в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28 жовтня 2004 року №1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, що було чинним на час звільнення позивача з військової служби (далі - Положення №1444), відповідно до пункту 2 якого метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.

Пунктом 27 Положення №1444 було передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Абзацом третім пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач відповідно до пункту 27 Положення №1444 звернувся до відповідача із заявою від 26 вересня 2016 року та висловив бажання щодо отримання речового майна в натурі.

Однак, отримав відмову, яку висловлено в листі від 30.09.2016 року, що і стало підставою для звернення до суду. Отже, про порушення своїх прав на отримання належного речового майна позивач дізнався у вересні 2016 року та звернувся до суду у грудні 2016 року, а тому посилання апелянта на те, що ОСОБА_4 пропущено строк звернення до суду є безпідставним.

Разом з тим, факт невидачі речового майна, його номенклатура, вартість доведені під час розгляду справи сторонами не оспорюється, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, задовольнивши позов про зобов'язання відповідача таке майно видати.

Посилання апелянта на ст.2 Закону України від 17.02.2000 №1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" не заслуговує на увагу, оскільки на час звернення позивача за видачею речового майна, є чинною ст.9-1 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28 жовтня 2004 року №1444, якою затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави, визначені ст.202 КАС України, для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" січня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,10020

3- відповідачу Житомирський обласний військовий комісаріат вул.С.Параджанова,4,м.Житомир,10001

4-представник позивача ОСОБА_5 АДРЕСА_2 - ,