Рішення № 65382332, 13.03.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017р. Справа № 914/3315/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Підбірці, Львівська область

про стягнення 14 457 грн. 18 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Коваль О.Ф., представник (довіреність від 19.08.2016 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Підбірці, Львівська область про стягнення 25 910 грн. 80 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.12.2016 р. призначив розгляд справи на 25.01.2017 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 15.03.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар на загальну суму 11 746 грн. 62 коп. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 11 453 грн. 62 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 3 382 грн. 12 коп., штраф в сумі 2 163 грн. 63 коп., 20% річних в сумі 4 126 грн. 75 коп., інфляційні нарахування в сумі 4 784 грн. 68 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 25 910 грн. 80 коп.

22.02.2017 р. через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №805/17), в якій позивач просив стягнути з відповідача 3 853 грн. 62 коп. основного боргу, 3 382 грн. 12 коп. пені, 2 163 грн. 63 коп. штрафу, 4 126 грн. 75 коп. 20% річних, 4 784 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань.

03.03.2017 р. через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №1201/17), в якій позивач просив стягнути з відповідача 3 382 грн. 12 коп. пені, 2 163 грн. 63 коп. штрафу, 4 126 грн. 75 коп. 20% річних, 4 784 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, викладених у заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки №3088Е.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача) алкогольні напої, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №91292/4280 від 28.01.2015 р., №93507/6110 від 05.02.2015 р., №93508/6111 від 05.02.2015 р., №100486/12187 від 28.02.2015 р., №101321/12698 від 04.03.2015 р., №104832/15677 від 17.03.2015 р., №104833/15678 від 17.03.2015 р. (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 11 453 грн. 62 коп.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарного дня з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач у позовній заяві з урахуванням поданих заяв про зменшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 3 382 грн. 12 коп. пені, 2 163 грн. 63 коп. штрафу, 4 126 грн. 75 коп. 20% річних, 4 784 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 7.1. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7 відсотків від суми боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано пеню в сумі 3 382 грн. 12 коп., штраф в сумі 2 163 грн. 63 коп., 20% річних в сумі 4 126 грн. 75 коп., інфляційні в сумі 4 784 грн. 68 коп.

Судом перевірено правильність розрахунку інфляційних та 20% річних, внаслідок чого встановлено, що розмір інфляційних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих сум інфляційних, до задоволення підлягають інфляційні в сумі 4 784 грн. 68 коп., тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

Відповідно до 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності до вимоги про стягнення неустойки.

Оскільки представником позивача не було наведено поважних причин пропущення позовної давності, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, суд прийшов до висновку про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафу та пені.

Як вбачається з матеріалів справи, прострочення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості товару на суму 1 451 грн. 34 коп. виникло з 19.02.2015 р., щодо оплати вартості товару на суму 6 116 грн. 16 коп. - з 27.02.2015 р., щодо оплати вартості товару на суму 1 399 грн. 68 коп. - з 22.03.2015 р., щодо оплати вартості товару на суму 216 грн. 72 коп. - з 26.03.2015 р., щодо оплати вартості товару на суму 2 562 грн. 72 коп. - з 08.04.2015 р.

Таким чином, позовна давність щодо неустойки у вигляді штрафу на суму боргу у розмірі 1 451 грн. 34 коп. розпочинає свій перебіг з 21.03.2015 р. (з 31 дня прострочки) та припиняє 21.03.2016 р., на суму боргу у розмірі 6 116 грн. 16 коп. розпочинає свій перебіг з 29.03.2015 р. (з 31 дня прострочки) та припиняє 29.03.2016 р., на суму боргу у розмірі 1 399 грн. 68 коп. розпочинає свій перебіг з 21.04.2015 р. (з 31 дня прострочки) та припиняє 21.04.2016 р., на суму боргу у розмірі 216 грн. 72 коп. розпочинає свій перебіг з 25.04.2015 р. (з 31 дня прострочки) та припиняє 25.04.2016 р., на суму боргу у розмірі 2 562 грн. 72 коп. розпочинає свій перебіг з 08.05.2015 р. (з 31 дня прострочки) та припиняє 08.05.2016 р.

З огляду на те, що позивачем подано позов 28.12.2016 р., тобто, більше ніж через рік з дня, коли у позивача виникло право на стягнення штрафу, вимога про стягнення неустойки у вигляді штрафу в сумі 4 126 грн. 75 коп. до задоволення не підлягає.

Як зазначено у п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Беручи до уваги той факт, що пеня нараховується за кожний день прострочення, а також строки виконання зобов'язання та дату звернення позивача із позовом до суду (28.12.2016 р.), нараховані позивачем суми пені на борг в розмірі 1 451 грн. 34 коп. щодо кожного з днів за період з 19.02.2015 р. по 19.08.2015 р., на борг в розмірі 6 116 грн. 16 коп. за період з 27.02.2015 р. по 27.08.2015 р., на борг в розмірі 1 399 грн. 68 коп. за період з 22.03.2015 р. по 22.09.2015 р., на борг в розмірі 216 грн. 72 коп. за період з 26.03.2015 р. по 26.09.2015 р., на борг в розмірі 2 562 грн. 72 коп. за період з 08.04.2015 р. по 08.10.2015 р. заявлені до стягнення з пропущенням річного строку позовної давності, а тому вимога про стягнення пені за вищевказані періоди до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 4 126 грн. 75 коп. 20% річних, 4 784 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м. Київ, вул. Євгенія Харченка, 42 (ідентифікаційний код 35871504) 4 126 грн. 75 коп. 20% річних, 4 784 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, 881 грн. 92 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 13.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.03.2017 р.

Суддя Мазовіта А.Б.