Ухвала суду № 65382074, 01.03.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.03.2017 р. Справа№ 5015/2943/12

Господарський суд Львівської області у складі

Колегії суддів: Фартушок Т.Б. суддя-головуючий, судді Горецька З.В., Трускавецький В.П.

при секретарі Кияк І.В.

Розглянувши скаргу Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

на дії бездіяльність органу ДВС

Орган оскарження (Орган ДВС):

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м.Львів

у справі за позовом: Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ,

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів,

про: стягнення 1798044,88 грн.

Представники:

Позивача (Стягувача): ОСОБА_2 представник (довіреність від 27.04.2016р. №177/16);

Відповідача (Боржника): ОСОБА_1 представник (довіреність від 17.09.2015р. №43);

Органу ДВС: ОСОБА_3 представник (довіреність від 01.11.2016р. №09.1-45/В-4).

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається скарга Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі №5015/2943/12 за позовом Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення 1798044,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 03.11.2016р. скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.11.2016р. Розгляд скарги відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах суду у даній справі. Окрім того, в судових засіданнях оголошувались перерви, про що зазначено у відповідних протоколах.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 12.12.2016р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.12.2016р. визначено склад колегії: ОСОБА_4 суддя-головуючий, судді Горецька З.В. та Трускавецький В.П.

Ухвалою від 21.12.2016р. справу прийнято до провадження у колегіальному складі суду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.01.2017р.

У звязку із тимчасовою втратою працездатності суддею-головуючим у справі ОСОБА_4, вказане судове засідання не відбулось.

Враховуючи вищенаведене, ухвалою суду від 17.01.2017р. скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2017р.

Представникам Учасників процесу оголошено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59, 121-2 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59, 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання зявилась, доводи скарги підтримала повністю. При цьому суд зазначає, що 30.01.2017р. на поштову адресу суду від Позивача надійшла заява (вх. №3724/17), відповідно до котрої, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, просив розглядати скаргу без участі його представника.

Представник Відповідача (Боржника) в судове засідання з'явилась, надала усні пояснення по суті скарги; проти доводів скарги заперечила.

Представник Органу ДВС в судове засідання зявилась, проти доводів скарги заперечила.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про прийняття скарги до провадження (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду скарги), окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що впродовж розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Учасників процесу, дослідивши матеріали справи та поданої скарги, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12 вирішено стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) на користь дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн. 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені, 35143,94грн. судового збору.

Вказане Рішення набрало законної сили в порядку, встановленому статтею 87 Господарського процесуального кодексу України, та, у відповідності до приписів ч.5 ст.124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

10.09.2012р. Господарським судом Львівської області, на виконання рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. видано наказ (далі по тексту Наказ) у справі №5015/2943/12.

Головним державним виконавцем Залізничного відділу ДВС Львівського МУЮ (ОСОБА_5) 12.02.2013р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №36518823 з виконання Наказу; 19.02.2013р. постанову про зупинення виконавчого провадження №36518823 у зв'язку із участю Боржника у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»; 20.02.2013 постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного, 04.03.2014р. постанову про поновлення виконавчого провадження №36518823.

05.11.2015р. заступником начальника УДВС ГТУЮ у Львівській області (ОСОБА_6В.) винесено постанову про передачу матеріалів зведеного виконавчого провадження №40909546, до якого входить виконавче провадження №36518823, до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області (ОСОБА_3) 16.11.2015р. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження №36518823 з виконання Наказу.

01.03.2016р. Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» подано до Господарського суду Львівської області заяву вх. №1127/16 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5012/2943/12.

Ухвалою від 14.03.2016р. суд заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про відстрочку виконання рішення задоволив частково; відстрочив виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені та 35143,94грн. судового збору по 15 квітня 2016р.

31.10.2016р. Дочірньою компанією «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подано до суду скаргу (вх. №5188/16 від 31.10.2016р.) на бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі №5015/2943/12.

Скаржник стверджує, що встановлений судом графік погашення заборгованості Боржником не виконувався, будь-яких платежів, в тому числі й часткових, Боржником не здійснено, а з моменту закінчення наданої судом відстрочки виконання рішення суду державним виконавцем не здійснено жодної примусової дії, спрямованої на виконання рішення суду, не виставлено платіжні вимоги щодо списання коштів з банківських рахунків Боржника, внаслідок чого кошти не стягувались, а рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. не виконано.

Враховуючи наведене вище, стягувач у поданій скарзі просить:

- визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3, яка призвела до невиконання наказу господарського суду Львівської області від 10.09.2012р. №5015/2943/12 та нестягнення грошових коштів на користь Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»;

- зобовязати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 вчинити всі можливі виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для повного фактичного виконання наказу господарського суду Львівської області від 10.09.2012р. №5015/2943/12.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає скаргу (вх. №5188/16 від 31.10.2016р.) Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як визначено ч.1 ст.1212 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Конституцією України, а саме ч.2 ст.19 передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час виконавчого провадження діяв Закон України «Про виконавче провадження» (№606-XIV від 21.04.1999р.; з подальшими змінами та доповненнями) (далі по тексту Закон від 1999р.) та набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII від 02.06.2016р.; з подальшими змінами та доповненнями) (далі по тексту Закон від 2016р.).

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 2016р., визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999р., № 24, ст. 207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до п.п. 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 2016р., рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтю 1212 у відповідності до пп.е п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 2016р. викладено в такій редакції: «Стаття 1212. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців.

Скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку».

Згідно з ч.1 ст.11 Закону від 1999р., якою визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (п.1. ч.2 Закону від 1999р.). Зазначене також кореспондує правам та обовязкам державного виконавця, визначеним у ст.18 Закону від 2016р.

Так, обґрунтовуючи звернення до суду зі скаргою на бездіяльність органу Державної виконавчої служби, ДК «ОСОБА_1 України» НАК «Нафтогаз України» стверджує, що з моменту закінчення наданої судом відстрочки виконання рішення суду у справі №5015/2943/12, державним виконавцем не здійснено жодної примусової дії, спрямованої на виконання рішення суду, та не виставлено платіжні вимоги щодо списання коштів з банківських рахунків Боржника.

Проте, згідно матеріалів справи, відділом примусового виконання рішень УДВС до банківських установ направлялися вимоги (№09.1-45/В-4 3118, №09.1-45/В-4 3119 від 15.04.2016р.) щодо надання інформації про стан рахунків ЛМКП «Львівтеплоенерго». Як вбачається із відповідних письмових відповідей (№1405/0125-16, №71233 від 25.04.2016р.; №01308/83-БТ, №81-15-8-01/3140, №112/ІІ від 26.04.2016р.; №600-3-1/29, №350/БТ-26-б/б, №06-031195Бт., №255 від 27.04.2016р.; №19/04-988 від 28.04.2016р.; №10.80867 від 29.04.2016р.) на них, на поточні рахунки ЛМКП «Львівтеплоенерго», що відкриті у банківських установах накладено арешти за декількома виконавчими провадженнями та на цих рахунках відсутні будь-які кошти.

Крім того, після закінчення відстрочки виконання рішення від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12, наданої господарським судом Львівської області, для встановлення наявності інших рахунків, відкритих у банківських установах, державним виконавцем направлено запит до Державної податкової служби й після одержання відповіді (№1020964420 від 26.10.2016р.), постановою державного виконавця від 08.11.2016р. у зведеному виконавчому провадженні №40909546 накладено арешт на всі кошти Боржника, що містяться на них.

Також, 08.11.2016р. Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області виставлено платіжні вимоги (№74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 86, 87, 88, 89, 90, 91 від 08.11.2016р.) банкам Боржника на списання коштів для погашення заборгованості у вказаному зведеному виконавчому провадженні.

Окрім цього, суд звертає увагу, що в матеріалах виконавчого провадження міститься постанова про арешт майна боржника ЛМКП «Львівтеплоенерго» та оголошення заборони на його відчуження при виконанні наказу господарського суду Львівської області у справі №5015/2050/11 від 04.07.2011р., винесена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 28.05.2014р. у виконавчому провадженні №34454947, що також входить у зведене виконавче провадження №40909546.

Зазначене спростовує доводи, наведені Скаржником на підтвердження бездіяльності органу Державної виконавчої служби у ході примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12 на підставі наказу від 10.09.2012р., оскільки згідно наведеного вище, Державним виконавцем вчинялися дії з примусового виконання Наказу.

Необхідно зазначити, що 6-ти місячний строк для проведення державним виконавцем виконавчих дій з виконання рішення, встановлений Законом України від 1999р., Законом від 2016р. не передбачено.

У поданій скарзі, Позивач просить визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 та зобовязати його вчинити всі можливі виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 9.13. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відтак, з врахуванням зазначеного, у відповідності до ст.1212 ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ України, суд вправі визнати незаконною бездіяльність органу Державної виконавчої служби та зобовязати орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, а не конкретного державного виконавця, як просить Скаржник.

Заявляючи вимогу про зобовязання державного виконавця до вчинення виконавчих дій, Скаржником не наведено переліку таких, від вчинення яких державний виконавець безпідставно ухиляється.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість скарги.

Із врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 4-3, 4-7, 22, 33, 34, 38, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні скарги (вх. №5188/16 від 31.10.2016р.) Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі 5015/2943/12 відмовити.

2.Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Суддя-головуючий ОСОБА_4

Суддя Горецька З.В.

Суддя Трускавецький В.П.