Рішення № 65382072, 28.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 р. Справа № 914/2378/15

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Марінченко Р.І.

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів,

до Відповідача: Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради, Львівська область, м.Дрогобич,

про: стягнення 176450,58грн.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 05.01.2017 року б/н)

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради про стягнення 52600,99 грн. пені, 2661,75 грн. трьох відсотків річних та 121187,84 грн. інфляційних нарахувань. Ціна позову 176450,58 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.03.2016 (колегія суддів у складі: ОСОБА_2 суддя-головуючий, судді Кидисюк Р.А. та Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року (колегія суддів у складі: ОСОБА_3 суддя-головуючий, судді Малех І.Б. та Марко Р.І.), позовні вимоги ПАТ «Львівобленерго» задоволено частково, вирішено стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» 52 600 грн. 99 коп. пені, 2 661 грн. 75 коп. 3% річних, 121170грн. 42 коп. інфляційних нарахувань, 3 528 грн. 65 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016р. рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2016 року справу передано для розгляду по суті судді Фартушку Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 15.12.2016 р. справу прийнято на новий розгляд до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.12.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах суду від 27.12.2016 року та від 24.01.2017 року у справі, зокрема, у звязку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву. В судовому засіданні 14.02.2017 року оголошувалась перерва до 28.0.2017 року, про що представники Сторін належним чином повідомлялись під розписку в судовому засіданні.

Окрім того, ухвалою суду від 15.12.2016 року у даній справі суд зобовязував Сторін, серед іншого, надати Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію від 19.05.2015 року №20/1851 (належним чином завірену копію для доручення до матеріалів справи, оригінал для огляду судом); надати письмове пояснення та докази чи оплати було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями, чи в межах (зазначивши дати та суми оплат, а також проходження коштів по кожному з рахунків кожного з учасників розрахунків); письмово пояснити (наддавши докази) ту обставину, що у зведених реєстрах до спільних протокольних рішень від 17.02.2015, від 18.03.2015, від 17.04.2015 вказана заборгованість, що підлягає погашенню, у розмірі 1335200 грн., а відповідно до повідомлень фінансового управління Дрогобицької міської ради від 16.04.2015, 28.04.2015, 12.05.2015, 12.06.2015 списуються борги КП "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради надавачів послуг за спожиту електроенергію перед ПАТ "Львівобленерго" на загальну суму 2046000,00 грн.

Представнику Відповідача оголошено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, а також письмові повідомлення про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви в судовому засіданні) зазначено, що права та обовязки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суд не повідомив; впродовж розгляду справи представником Позивача позовні вимоги підтримано повністю.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Сторонам щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України суд зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» перейменоване з Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», що підтверджується, зокрема, 1.1. Статуту ПАТ «Львівобленерго», затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ «Львівобленерго» від 20.03.2014р. №11, зареєстрованого 28.03.2014 року.

27.11.2007р. між ВАТ «Львівобленерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (надалі Позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (надалі Відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №90338 (надалі Договір), відповідно до якого (п.1.1) Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору; точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 «Однолінійна схема».

Відповідно до п.2.3.3 Договору, Споживач зобовязується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (п.2.3.4).

Як зазначено в п.2 Додатку №2 до Договору, розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у Договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії.

У п.6 Додатку №2 до Договору зазначено, що рахунки на оплату платежів, передбачених даним Договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються Споживачу; тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку; дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що спірні питання та розбіжності виконання умов Договору, щодо яких Сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

У п.9.4 Договору зазначено, що Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 року; Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази повідомлення однією із Сторін іншої про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно викладених у позовній заяві доводів Позивача, Відповідачем отримано під підпис рахунки Позивача за активну електроенергію за лютий 2015р. від 20.02.2015р. №300402/43688-1 на суму 552314,39 грн., за березень 2015р. від 20.03.2015р. №300403/45733-1 на суму 1132261,43 грн., за квітень 2015р. від 20.04.2015р. №300504/47896-1 на суму 926920,11 грн., за травень 2015р. від 20.05.2015р. №300505/50069-1 на суму 52846,70 грн., а також рахунок за реактивну електроенергію за березень 2015р. від 20.03.2015р. №300403/45734-2 на суму 5000,09 грн.

Відповідачем оплата поставленої активної та реактивної електричної енергії за Договором проводилась з порушенням порядку та строку здійснення платежів. З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 52600,99 грн. пені, 2661,75 грн. трьох відсотків річних та 121187,84 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач у своєму Відзиві на позовну заяву, поданому до суду 31.08.2015 року за вх. №36391/15, проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Позивачем та ДП «Енергоринок» укладено Спільні протокольні рішення від 17.02.2015 року №20/629, від 18.03.2015 року №20/1010 та від 17.04.2015 року №20/1477 на проведення розрахунків між Сторонами за рахунок коштів фонду Державного Бюджету України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 року №20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», внаслідок чого сторони дійшли згоди про зміну порядку і строків взаєморозрахунків за придбану електричну енергію протягом періоду, у якому виникли спірні правовідносини, а тому в Позивача відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивач штрафних санкцій за порушення порядку і строку здійснення платежів за Договором.

На виконання укладених Рішень Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації Платіжними дорученнями від 02.04.2015 року №353 на суму 11792000,00 грн., від 20.04.2015 року №414 на суму 3398900,00 грн., від 08.05.2015 року №451 на суму 2438100,00 грн., перераховано на користь Позивача 17629000,00 грн. Належним чином завірені копії вказаних платіжних доручень долучено до матеріалів справи.

Окрім того, Платіжними дорученнями від 31.03.2015 року №335 на суму 5000,09 грн., від 28.04.2015 року №476 на суму 49206,80 грн., а також квитанцією від 02.03.2015 року №ПН957 на суму 1426,77 грн. здійснено часткове погашення вартості поставленої за Договором електричної енергії на суму 55633,66 грн. Належним чином завірені копії вказаних платіжних документів долучено до матеріалів справи.

Позивачем 10.12.2015 року подано до суду Додаткові пояснення (вх. №53721/15), у яких спростовує доводи Відповідача тим, що, на думку Позивача, Спільні протокольні рішення не є правочинами, спрямованими на зміну умов та порядку розрахунків між Сторонами у справі за Договором, а лише врегульовують механізм здійснення відшкодувань вартості субсидій та пільг, які надано споживачам на оплату електроенергії та природного газу.

14.02.2017 року Відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №5991/17), у якому в підтвердження заперечень проти позову зазначає про те, що, укладаючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню, Позивач виконував вимоги спеціальних нормативно-правових актів, якими передбачалась процедура розрахунку і надання населенню не тільки електроенергії, а і пільг, субсидій та компенсацій на оплату електроенергії. З підстав наведеного Відповідач робить висновки про те, що позовні вимоги Позивача є мотивованими та обґрунтованими частково.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (із змінами та доповненнями) (надалі Правила) передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Пунктом 5.1 Правил передбачено, що договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між Постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і Споживачем та визнає зміст правових відносин, прав та обовязків Сторін.

Приписами підп.1 п.10.2 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобовязаний користуватись електричною енергією для власних потреб виключно на підставі договору.

Приписами ч.1 ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику» (далі Закону) встановлено, що Споживачі, які купують електричну енергію у Енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

Статтею 26 Закону передбачено, що Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії; Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною енергією.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Приписами ч.1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

У відповідності до ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У ч.1 ст.612 ЦК України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У п.4.2.1 Договору встановлено, що Споживач несе відповідальність за внесення платежів, передбачених Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 7Додатку №2 до Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених Договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 №20. Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок» та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію визначав Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики, НАК «Нафтогаз України», Державного казначейства України від 03.02.2009 року №55/57/43 (чинного станом на момент укладення Спільних протокольних рішень).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 цього Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20, складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння.

Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним головним фінансовим управлінням, відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України, постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг), Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок». Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію додатково погоджуються з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Отже Позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожиту електричну енергію. Після підписання Позивачем цих рішень проведення розрахунків за електроенергію здійснюється згідно з пунктом 2.9 цього Порядку.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 11.11.2015р. у справі №3-968гс15, від 07.10.2015р. у справі №3-883гс15, від 25.03.2015р. у справі №924/1265/13, від 30.09.2014р. у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012.

У пунктах 5 спільних протокольних рішень сторони визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору про постачання електричної енергії, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

У зведених реєстрах до спільних протокольних рішень від 17.02.2015, від 18.03.2015, від 17.04.2015 року вказана заборгованість, що підлягає погашенню, у розмірі 1335200,00 грн., а відповідно до повідомлень фінансового управління Дрогобицької міської ради від 16.04.2015 року, 28.04.2015 року, 12.05.2015 року, 12.06.2015 року списуються борги КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради за спожиту електроенергію перед ПАТ «Львівобленерго» на загальну суму 2046000,00 грн.

Суд зазначає, що умовами Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду Державного Бюджету передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем, які виникли на підставі Договору, а також те, що розрахунок за поставлену згідно Договору електричну енергію відбувся у порядку та строки, передбачені у Рішенні, то строки виконання зобов'язання було дотримано, а тому підстави для застосування санкцій, визначених умовами Договору, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (умовою застосування яких могло б бути, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Рішеннями) відсутні, відповідно відсутні і підстави для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №3-500гс15, від 30.09.2014р. у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 23.09.2014р. у справі №5011-35/1271-2012, від 16.09.2014р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 та №5011-35/1272-2012-42/527-2012.

Відповідно до ч.1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення порядку і строку здійснення оплати виставлених рахунків за лютий 2015р. від 20.02.2015р. №300402/43688-1 на суму 552314,39 грн., за березень 2015р. від 20.03.2015р. №300403/45733-1 на суму 1132261,43 грн., за квітень 2015р. від 20.04.2015р. №300504/47896-1 на суму 926920,11 грн., за травень 2015р. від 20.05.2015р. №300505/50069-1 на суму 52846,70 грн., а також рахунку за реактивну електроенергію за березень 2015р. від 20.03.2015р. №300403/45734-2 на суму 5000,09 грн.

В свою чергу, спільними протокольними рішеннями від 17.02.2015 року №20/629, від 18.03.2015 року №20/1010 та від 17.04.2015 року №20/1477 погоджено порядок здійснення погашення заборгованості між сторонами рішень. Платіжними дорученнями від 02.04.2015 року №353 на суму 11792000,00 грн., від 20.04.2015 року №414 на суму 3398900,00 грн., від 08.05.2015 року №451 на суму 2438100,00 грн., Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації перераховано на користь Позивача 17629000,00 грн.

Окрім того, Платіжними дорученнями від 31.03.2015 року №335 на суму 5000,09 грн., від 28.04.2015 року №476 на суму 49206,80 грн., а також квитанцією від 02.03.2015 року №ПН957 на суму 1426,77 грн. Відповідачем здійснено часткове погашення вартості поставленої за Договором електричної енергії на суму 55633,66 грн.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що Відповідачем порушено порядок і строки здійснення оплати перетікання реактивної електричної енергії згідно рахунку за березень 2015р. від 20.03.2015р. №300403/45734-2 на суму 5000,09 грн., а саме сплачено вказану заборгованість Платіжним дорученням від 31.03.2015 року №335 на суму 5000,09 грн. при тому, що граничний строк оплати згідно Договору минув 27.03.2015 року.

При перевірці розрахунку пені та 3% річних суд зазначає, що, оскільки останнім днем оплати рахунку від 20.03.2015р. №300403/45734-2 є 27.03.2015р., то першим днем прострочення оплати є 28.03.2015р., відтак, пеня та 3% річних підлягають до стягнення за період з 28.03.2015р. по 30.03.2015р. включно.

Щодо інфляційних нарахувань суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Крім того суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N62-97р, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних нарахувань за період з 28.03.2015р. по 30.03.2015р.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 28.03.2015 року до 31.03.2015 року суд встановив, що сума пені за прострочення оплати вартості перетікання реактивної електричної енергії згідно рахунку за березень 2015р. від 20.03.2015р. №300403/45734-2 становить 24,66 грн., трьох відсотків річних 1,23 грн., інфляційних втрат 0,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 52600,99 грн. пені, 2661,75 грн. трьох відсотків річних та 121187,84 грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 24,66 грн. пені та 1,23 грн. трьох відсотків річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

28.02.2017 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний (з врахуванням вихідних) 06.03.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з Відповідача на користь Позивача 0,48грн. (25,89*3259,01/176450,58) судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 45, 47, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» (82100, львівська обл., м.Дрогобич, вул.Індустріальна, 1А, ідентифікаційний код 05445563) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Козельницька, 3; ідентифікаційний код 00131587) 24,66грн. пені, 1,23грн. трьох відсотків річних та 0,48грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.