Ухвала суду № 65381666, 13.03.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/19/15-2/4/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.03.2017 справа № 908/401/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Северсталь Дистрибуція (49081, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 20)

до відповідача публічного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 6)

про стягнення суми 4856622,98 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 2 від 03.01.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 26/07-16 від 04.08.2016 р.

Розглядається заява публічного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2016 р. у справі № 908/401/15-г.

Заява прийнята судом та призначена до розгляду в судовому засіданні 13.03.2017 р.

Відповідач у даній справі звернувся з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2016 р. у справі № 908/401/15-г. В обґрунтування заяви зазначено, що на даний час підприємство знаходиться в складному фінансовому стані та знаходиться під впливом форс-мажорних обставин з 14.04.2014 р. Підприємство знаходилося в епіцентрі бойових дій на території Краматорської агломерації, було заблоковано банківську систему та роботу фінансових установ, територія підприємства постраждала під час артилерійських обстрілів. Дані обставини є для ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» непереборною силою, яка вплинула на його можливість здійснювати платежі. Факт форс-мажору підтверджується відповідними експертними висновками та встановлений судовими рішеннями. В умовах фактичного ведення бойових дій в зоні АТО, блокування поставок, загрози пошкодження, знищення обробного обладнання на заводі, масове звільнення працівників обєктивно зробило неможливим завершення замовлень та належне виконання контрактів. Вказані обставини заявник вважає винятковими, оскільки вони в сукупності носять не системний характер, а є виключенням у даному випадку. Також, заявник зазначив, що є підприємством, що працює в відомстві Міністерства оборони України та на даний час виконує державне оборонне замовлення, під час особового періоду, коли в силу Закону майно Збройних Сил України залучається до виконання мобілізаційних заходів, економіку та її галузі переведено до функціонування в умовах особливого періоду. Дія форс-мажорних обставини та їх наслідків для ПАТ «КЗВВ» на сьогоднішній день продовжується, а фінансова неспроможність підприємства викликана саме через суспільно-політичну ситуацію, проведення антитерористичної операції, які ускладнюють вкрай тяжке становище підприємства. На сьогоднішній день підприємством розроблено Програму запуску товарної продукції ПАТ «КЗВВ» в 2017 році, і виходячи саме з неї заявник порушує питання щодо відстрочення судового рішення на один рік. Просив відстрочити на один рік виконання рішення суду у справі № 908/401/15-г.

Позивач у справі ТОВ «Северсталь диструбуція» - надав заперечення на заяву про надання відстрочки виконання рішення. У відзиві на заяву вказав, що єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує проведення АТО, та який звільняє від відповідальності, являється сертифікат ОСОБА_3 палати України. Відповідач надав суду Висновок Донецької торгово-промислової палати, а не Сертифікат. Щодо посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан підприємства відповідач зазначав, що даний факт є результатом господарської діяльності відповідача, тому відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення та не є підставою для відстрочки виконання рішення. Вказана заборгованість відповідача утворилася до початку проведення антитерористичної операції при умовах сталого функціонування підприємства відповідача. Позивач вважає, що негативні наслідки виконання ухваленого рішення для відповідача, про які він зазначає, не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення; просив відмовити в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду у даній справі.

Заслухавши представників сторін, вивчивши надані матеріали, суд встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2016 р. у справі №908/401/15-г позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Северсталь Дистрибуція задоволено частково та стягнуто на його користь з публічного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування основний борг у сумі 3855246,02 грн., інфляційні втрати в сумі 473366,78 грн., 3% річних в сумі 55772,03 грн., пеню в сумі 100000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 73080,00 грн. На виконання рішення суду видано 15.03.2016 р. відповідний наказ.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області постановою від 04.04.2016 р. відкрито виконавче провадження ВП №50680840 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 15.03.2016р. у справі №908/401/15-г.

Обґрунтовуючи неможливість на даний час виконання рішення суду у даній справі, заявник посилається на скрутне фінансове становище підприємства, яке сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин та перебування підприємства в зоні проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання як доводів заявника, так і заперечень стягувача (кредитора), а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Заявник (відповідач у справі) зазначав, що внаслідок проведення антитерористичної операції устаткування підприємства зазнало руйнувань, на підприємстві відбулось масове звільнення працівників, виникла велика заборгованість із виплати заробітної плати тощо.

В обґрунтування зазначеного позивачем додано фінансові звіти підприємства за 2014-2016 роки. Також, заявник посилається на те, що ПАТ «КЗВВ» відноситься до кола обєктів стратегічного значення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1734 від 23.12.2004 р. «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави». Відповідач також вказує, що ним затверджено Програму запуску товарної продукції ПАТ «КЗВВ» на 2017 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, стягнута рішенням суду від 23.02.2016 р. у даній справі, виникла у відповідача у період 2013- 2014 р.р.

Звертаючись до господарського суду із заявою про надання відстрочення виконання рішення, відповідач послався на перебування його підприємства на території проведення антитерористичної операції та надав лист ОСОБА_3 палати України № 4743/05-5.4 від 06.11.2014 р., відповідно до якого на звернення ПАТ «КЗВВ» надано відповідь, що відповідно до чинного законодавства недоїмка, що виникла у платника податку визнається безнадійною та підлягає списанню, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. По тексту заяви про відстрочку заявник посилається на висновок від 06.08.2014 р. за № 2199 та Сертифікат № 6003, видані Донецькою торгово-промисловою палатою. Проте, зазначені висновок та сертифікат до даної заяви про відстрочку виконання рішення не додано.

ОСОБА_3 палати України від 06.11.2014 р. № 4743/05-5.4 суд не вважає належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України щодо засвідчення обставин форс-мажору у даному виді правовідносин. Суд зазначає, що в силу ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що обєктивно унеможливлюють виконання зобовязань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обовязків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. З аналізу вказаної норми законодавства слідує, що торгово-промисловою палатою засвідчується настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобовязань саме за конкретним договором. ОСОБА_3 палати, наданий відповідачем, стосується виконання інших зобовязань відповідача (справлення та сплати податків та обовязкових платежів), а не тих, що досліджувалися в даному судовому процесі.

Посилання відповідача на те, що ПАТ «КЗВВ» відноситься до кола обєктів стратегічного значення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1734 від 23.12.2004 «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави», є безпідставними, оскільки на час розгляду даної заяви зазначена постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 р. «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Доказів віднесення ПАТ «КЗВВ» до таких обєктів станом на час розгляду питання про відстрочення виконання рішення суду не надано.

Щодо доводів заявника про необхідність надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі з метою запобігання банкрутства підприємства, суд зазначає, що останнім не надано доказів на підтвердження наявності обставин, повязаних із виникненням загрози банкрутства, відсутності коштів на його банківських рахунках та майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Разом з тим, при зверненні іншого кредитора з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «КЗВВ», ним здійснено платіж в сумі 6000000 грн. у лютому 2017 року.

У судовому засіданні 13.03.2017 р. представник заявника послався на наявність укладених договорів з Міністерством оборони України, проте такі документи відносяться до державної таємниці, тому не можуть бути надані. Також, заявник посилався на наявність укладених договорів з третіми особами договорів, про що надав програму товарної продукції на 2017 рік. Суд зазначає, що надані документи не є належним доказом підтвердження обставин щодо поліпшення фінансового становища боржника. Інших доводів про можливість виконання рішення суду після закінчення відстрочення виконання рішення відповідачем не наведено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем наявними у справі доказами не доведено, що після відстрочення виконання рішення на рік у нього зявиться можливість розрахуватись із позивачем.

Оцінивши вказані заявником обставини, суд не вважає їх винятковими, оскільки і позивач і відповідач є суб'єктами господарської діяльності, тому невиконання зобов'язань в однаковій мірі впливає на матеріальний стан обох підприємств та може бути підставою до понесення ними збитків. Несвоєчасне виконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та впливає на його фінансовий стан, що може призвести до негативних наслідків господарської діяльності останнього.

Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За таких обставин, суд вважає, що заявником належними та допустимими доказами не доведено наявності підстав, які свідчать про неможливість виконання рішення суду.

Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені стягувачем і боржником, та відхиляє заяву про надання відстрочки виконання рішення 1 рік.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» про надання відстрочки виконання рішення у справі № 908/401/15-г відхилити.

Ухвала набрала законної сили 13.03.2017 р.

Суддя В.В.Носівець