Ухвала суду № 65381369, 16.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

16.03.2017 Справа № 904/1333/17

Суддя Назаренко Н.Г. , розглянувши матеріали

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Навомосковськ, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", м. Київ

про визнання договору про відкриття кредитної лінії №04-В/12/14/ЮО від 16.08.2012 року недійсним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" заборгованість у розмірі 24 254,75 доларів США, що становить 661 253 792,58 грн. та 91 095 023,72 грн. за договором про відкриття кредитної лінії.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017р. порушено провадження у справі.

15.03.2017р. Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (надалі - Позивач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" про визнання договору про відкриття кредитної лінії №04-В/12/14/ЮО від 16.08.2012 року недійсним.

Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.

Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.

Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 65 Кодексу визначає дії судді з підготовки справи до розгляду, які полягають у здійсненні певних заходів і процесуальних дій, спрямованих на правильне і своєчасне вирішення спору.

Суддя самостійно на власний розсуд визначає, які саме дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, а також тих клопотань, що подані позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу до позовної заяви додаються документи на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015р. № 484-VІІІ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір встановлені ставки судового збору, а саме: за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

В порушення вказаних вимог, позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.

Водночас, Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" просить відстрочити сплату судового збору, мотивуючи це тим, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони.

Відповідно до п. 3.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже самі лише обставини, повязані з фінансовим становищем та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обовязку, не буде відповідати ст. 6 Конвенції.

За викладеного, суд позбавлений права прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що повернення позовної заяви на підставах, визначених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачено діючим законодавством та не є відмовою в доступі до правосуддя в розумінні Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Повернути зустрічну позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Додаток:

- зустрічна позовна заява з доданими до неї додатками на 11 арк.,

- акт господарського суду № 88/17 від 10.03.2017р. на 1 арк.

Суддя ОСОБА_1