Ухвала суду № 65380745, 14.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів: Лапчевської О.Ф., Мазурик О.Ф.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Прокуратура міста Києва, Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, Управління державної автомобільної інспекції міста Києва про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, уточнивши який зазначив, що на підставі Протоколу № 9136 проведення електронних торгів від 03 листопада 2014 року, які були організовані Державним підприємством Міністерства юстиції України «Інформаційний центр», він є переможцем торгів щодо продажу реєстраційного лоту за № 7792, а саме легкового автомобіля моделі Nissan X-Trail, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Після оплати вартості реєстраційного лоту № 7792 на умовах проведення електронних торгів, спірний автомобіль було отримано ним у володіння та користування. Однак, в результаті його звернення до Державтоінспекції з метою проведення державної реєстрації придбаного ним автомобіля, працівниками ДАІ було повідомлено, що зареєструвати право власності на спірний автомобіль не вбачається можливим, оскільки на вказаний легковий автомобіль моделі Nissan X-Trail, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 було накладено арешт на підставі постанови слідчого ОВС Прокуратури м. Києва ДовбишН.В. від 04 лютого 2010 року в рамках кримінальної справи № 50-5726.

Зазначаючи, що на час проведення електронних торгів від 03 листопада 2014 року, постанова слідчого Прокуратури м. Києва від 04 лютого 2010 року не була зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна і Прокуратура м. Києва в добровільному порядку відмовляється зняти арешт з даного рухомого майна, позивач просив суд звільнити з-під арешту легковий автомобіль «Nissan X-Trail», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, р.н. НОМЕР_1, після отримання дубліката свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу р.н. НОМЕР_3, арешт на який було накладено постановою слідчого ОВС Прокуратури м. Києва Довбиш Н.В. від 4 лютого 2010 року в рамках кримінальної справи № 50-5726. (т.1 а.с.2-10, 77-84, 122-127)

Треті особи Прокуратура міста Києва та Управління державної автомобільної інспекції міста Києва проти позову заперечували, зазначили, що питання зняття арешту з автомобіля «Nissan X-Trail», 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2, має вирішуватись в порядку передбаченому кримінально-процесуальним законодавством. (т.1 а.с.161-170)

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, звільнено з-під арешту легковий автомобіль моделі «Nissan X-Trail» 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, після отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу р.н. НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2, арешт на який було накладено постановою слідчого ОВС Прокуратури м. Києва Довбиш Н.В. від 04 лютого 2010 року в рамках кримінальної справи №50-5726. (т.1 а.с.175-181)

В апеляційній скарзі заступник прокурора міста Києва посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не звернув уваги на обставини та докази, якими обґрунтовані заперечення проти заявленого позову і дійшов помилкового висновку про його задоволення. (т.1 а.с.189-194)

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва відхилено, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року залишено без змін. (т.2 а.с.7-13)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. (т.2 а.с.140-142)

В судовому засіданні представник апелянта Олійник А.Д. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.(т.2 а.с.173-183)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до положень частини 4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. На виконання вищезазначених положень, колегія суддів встановила наступне.

Судом встановлено, що 03 листопада 2014 року Державним підприємством Міністерства юстиції України «Інформаційний центр» були проведені електронні торги з реалізації арештованого майна, а саме легкового автомобіля «Nissan X-Trail», 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який належав на праві власності ОСОБА_2 лот за № 7792.

Зазначені електронні торги були організовані Державним підприємством Міністерства юстиції України «Інформаційний центр» в рамках примусового виконання двох виконавчих листів, за якими ОСОБА_2 є боржником, а саме:

- за виконавчим листом №6-5256 від 05 грудня 2011 року, виданим Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на корись ПАТ «Альфа-Банк» боргу у розмірі 98944,98 грн.;

- за виконавчим листом №2-3349-1 від 16 лютого 2006 року, виданим Святошинським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10. боргу в розмірі 27060,00 грн.

Переможцем вказаних торгів визначено ОСОБА_1, який запропонував найвищу цінову пропозицію у розмірі 210132,32 грн., що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 9136 від 03 листопада 2014 року. (т.1 а.с.11-12)

Після оплати вартості реєстраційного лоту №7792 на умовах проведення електронних торгів, спірний автомобіль було отримано ОСОБА_1 у володіння та користування від зберігача автомобіля, що підтверджується Актом державного виконавця про проведення електронних торгів по реалізації арештованого майна від 09 грудня 2014 року. (т.1 а.с.13)

За зверненням ОСОБА_1 з метою проведення державної реєстрації придбаного ним автомобіля, листом Управління ДАІ ГУ МВС України в місті Києві №10/3-2430 від 30 грудня 2014 року, позивачу було повідомлено, що станом на 27 грудня 2014 року на транспортний засіб легковий автомобіль «Nissan X-Trail», 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, накладено обмеження: «Арешт, заборона на відчуження», по постанові Прокуратури міста Києва від 04 лютого 2010 року №06/1-50-5726, що унеможливлює провести реєстраційну операцію. (т.1 а.с.42)

Проте, на час проведення електронних торгів від 03 листопада 2014 року та станом на 02 грудня 2014 року, коли ДП Мінюсту «Інформаційний центр», тобто організатором торгів та держателем Державного реєстру, було сформовано витяг з ДРОРМ, обтяження на спірний автомобіль, тобто арешт, накладений постановою від 04 лютого 2010 року, в реєстрі був відсутній.

Заяву ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва щодо зняття арешту з автомобіля, листом №17/1-21917-14 від 08 грудня 2014 року направлено для розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва із посиланням на те, що кримінальна справа №50-5726 відносно ОСОБА_2 в порядку ст. 232 КПК України (в редакції 1960 року) 15 лютого 2012 року направлена для розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва. (т.1 а.с.15)

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.

Така правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року № 6-26цс13, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Відповідні роз'яснення містяться і в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27 серпня 1976 року N 6 (в редакції від 30 червня 1978 року N 5), за змістом яких відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Прийнявши до уваги роз'яснення, як містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27 серпня 1976 року N 6 (в редакції від 30 червня 1978 року N 5), як і роз'яснення, що містяться в пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», колегія суддів апеляційного суду при вирішенні спору не встановила передбачених Законом підстав, які б давали право суду відступити від вищезазначеної правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року № 6-26цс13, остання з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

При цьому, колегія суддів врахувала, що згідно з пунктом 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Арешт на спірний автомобіль накладений постановою слідчого в ОВС прокуратури міста Києва від 04 лютого 2010 року за правилами КПК України в редакції Закону від 1960 року. (т.1 а.с.66-67)

Згідно положенням ст. 126 КПК України, в редакції Закону від 1960 року, накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

В суді апеляційної інстанції представник прокуратури Олійник А.Д. пояснив, що позивач ОСОБА_1 не має відношення до зазначеної кримінальної справи, електронні торги з яких заявник набув у власність спірний автомобіль недійсними не визнавались, проте слідчий не має повноважень скасувати накладений арешт на автомобіль, оскільки справа передана до суду і розглянута судом із постановленням вироку, який не набрав законної сили. При цьому питання щодо спірного автомобіля слідчим або судом не вирішувалось, а спірний автомобіль не є предметом злочину або доказом у кримінальній справі, про що свідчить журнал та звукозапис судового засідання. (т.2 а.с.184-186)

За таких обставин, доводи апеляційної скарги що арешт, накладений постановою слідчого від 04 лютого 2010 року може бути скасований лише в рамках кримінального провадження, колегія суддів визнала безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не є боржником у кримінальній справі №50-5726, є добросовісним набувачем і в даній цивільній справі ним заявлені вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно.

Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

О.Ф.Лапчевська

О.Ф.Мазурик

Справа № 22-ц/796/1096/2017

Унікальний номер 759/22139/14-ц

Головуючий у першій інстанції - Пятничук І.В.

Доповідач Левенець Б.Б.