Постанова № 65380503, 16.03.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1218/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

позивача ОСОБА_1до відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській областіпро скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди В С Т А Н О В И В:

02.08.2016 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - ГУНП в Полтавській області, відповідач) про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, а саме просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 23.06.2016 №673 у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 24.06.2016 №184 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого спеціальної поліції ГУ Національної поліції в Полтавській області з 24.06.2016 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з ГУНП в Полтавській області 50000,00 грн завданої моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач наказом від 24.06.2016 №184 о/с звільнив його зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); в якості підстави звільнення зазначено: наказ ГУНП в Полтавській області від 23.06.2016 №673 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким за порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. Позивач вважає наказ від 23.06.2016 №673 та похідний від нього наказ від 24.06.2016 №184 о/с протиправними, оскільки вони суперечать нормам діючого законодавства України, є необґрунтованими та такими, що винесені без врахування всіх обставин.

Позивач у судове засідання з'явився, надав клопотання, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи провести у порядку письмового провадження за його відсутності.

У судове засідання з'явився представник відповідача, проти позову заперечував. Надав суду письмові заперечення (а.с.107-113), у яких вимоги адміністративного позову не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що службовим розслідуванням встановлено, що 28.04.2016 близько 15 години 00 хвилин, позивач, перебуваючи у м.Полтава поблизу будинку по вул.Калініна, 32, під час зустрічі отримав з рук в руки від гр.ОСОБА_2 для себе неправомірну вигоду в розмірі 200 доларів США та 5000,00 грн за вплив на прийняття рішення слідчим Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області Сухиною В.В. по активізації розслідування кримінального провадження, проведення допиту особи, на яку вказував гр.ОСОБА_2, та проведення інших необхідних слідчих і процесуальних дій. Вказаними діями позивач порушив вимоги пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 09.09.2002 по 06.11.2015, а з 07.11.2015 наказом ГУНП в Полтавській області від 07.11.2015 №8 о/с прийнятий на службу до Національної поліції України (а.с.19-20).

З довідки ГУНП в Полтавській області від 01.06.2016 вбачається, що наказом ГУНП в Полтавській області від 25.03.2016 №74 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області (а.с.15).

До ГУНП в Полтавській області надійшла інформація, що 28.04.2016 в рамках кримінального провадження №42016170690000026, розпочатого 25.04.2016 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, УВБ в Полтавській області ДВБ НП України спільно з УСБ України в Полтавській області та військовою прокуратурою Полтавського гарнізону в м. Полтава затриманий оперуповноважений спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області (в період з 07.11.2015 по 25.03.2016: старший оперуповноважений Київського відділення поліції Октябрського відділу поліції відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції - за реорганізацією) майор поліції ОСОБА_1 У ході огляду ОСОБА_1 та його автомобіля виявлено та вилучено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 5000,00 грн. та 200 доларів США.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 29.04.2016 у справі №554/3449/16-к ОСОБА_1 відсторонено від посади оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області строком на 2 місяці (а.с.75-77).

Наказом ГУНП в Полтавській області від 05.05.2016 № 295 за вищевказаним фактом затримання ОСОБА_1 призначено службове розслідування (а.с.79-80).

Комісією ГУНП в Полтавській області проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок службового розслідування за фактом відкриття кримінального провадження №42016170690000026 за частиною третьою статті 369-2 КК України за обставинами подій, до яких причетний оперуповноважений спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 (а.с.58-61).

Висновок за результатами службового розслідування затверджений т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області 23.06.2016.

Так, висновком службового розслідування встановлено, що оперуповноважений спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 неодноразово спілкувався з гр. К., який є заявником у кримінальному провадженні за фактом викрадення в нього грошових коштів. Наслідком такого спілкування стало звернення гр. К. до правоохоронних органів щодо вимагання з нього майором поліції ОСОБА_1 грошових коштів для вирішення питання щодо належного розслідування вказаного кримінального провадження. 28.04.2016 працівниками прокуратури Полтавської області, УВБ в Полтавській області ДВБ НПУ та УСБУ в Полтавській області у приватному автомобілі майора поліції ОСОБА_1 у ході слідчої дії вилучено грошові кошти в сумі 5000,00 грн та 200 доларів США.

Також у висновку службового розслідування зазначено про те, що за порушення службової дисципліни, що виявилося у недотриманні пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 необхідно звільнити зі служби в Національній поліції України.

Отже, висновок службового розслідування базується на тому, що працівниками УВБ в Полтавській області ДВБ НП України спільно з УСБ України в Полтавській області та військовою прокуратурою Полтавського гарнізону в м. Полтава, у рамках кримінального провадження №42016170690000026, розпочатого 25.04.2016 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, затримано оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1

На підставі висновку службового розслідування, т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області 23.06.2016 прийняв наказ №673 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким за порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України (а.с.62).

Накладене на позивача дисциплінарне стягнення виконане шляхом видання наказу ГУНП в Полтавській області від 24.06.2016 №184 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з органів Національної поліції України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с.85).

Позивач, не погоджуючись із прийнятими наказами ГУНП в Полтавській області від 23.06.2016 №673 та від 24.06.2016 №184 о/с, оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд дійшов таких висновків.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Вказаним Дисциплінарний статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 цього Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

При цьому, статтею 7 Дисциплінарного статуту визначені обов'язки осіб рядового і начальницького складу, а саме:

- дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

- захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

- поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

- дотримуватися норм професійної та службової етики;

- берегти державну таємницю;

- у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

- стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

- постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

- сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

- виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

- з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

- берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 6, 10, 15 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як свідчать матеріали справи, підставою для звільнення позивача зі служби в Національній поліції України стало те, що стосовно нього порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що частиною першою статті 62 Конституції Україна та частиною другою статті 2 КК України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Так, на запит Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 Октябрським районним судом м. Полтави надано відповідь про те, що у провадженні суду перебуває кримінальне провадження №554/5019/16-к по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, котре на даний час не розглянуто, а розгляд справи призначено на 01.02.2017 та 14.02.2017 (а.с.104).

Отже, судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1 за інкриміноване правопорушення, передбачене частиною третьою статті 369-2 КК України, на час винесення оскаржуваних наказів та станом на дату розгляду цієї справи в суді відсутній, а тому висновок відповідача про порушення службової дисципліни, що виявилося в недотриманні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" та статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, не відповідає дійсності.

Застосовуючи крайній захід дисциплінарної відповідальності стосовно ОСОБА_1, відповідачем при винесенні оскаржуваних наказів не враховано презумпцію невинуватості.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні №42016170690000026, яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження, жодних інших діянь порушення позивачем дисциплінарного проступку, визначених Дисциплінарним статутом у висновку службового розслідування не зазначено.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно ОСОБА_1 у відповідача будуть усі правові підстави для прийняття наказу про звільнення позивача із служби Національній поліції України.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому суд врахував, що Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10.02.1995 в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

З огляду на з'ясовані обставини та викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що пункт 1 наказу т. в. о. начальника ГУПН в Полтавській області від 23.06.2016 № 673 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності" прийнятий з порушенням норм чинного законодавства та без встановлення вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.

Оскільки даний наказ реалізовано наказом ГУНП в Полтавській області від 24.06.2016 №184 о/с, яким майора поліції ОСОБА_1 (М-114806), оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, звільнено з органів Національної поліції України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), та у зв'язку зі скасуванням судом спірного пункту 1 наказу від 23.06.2016 № 673, суд дійшов висновку, що наказ ГУНП в Полтавській області від 24.06.2016 №184 о/с в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (М-114806), оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області є протиправним, а отже, підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що накази відповідача від 23.06.2016 № 673 та від 24.06.2016 №184 о/с є правовими актами індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неправомірності визнається судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання незаконними та скасування вищевказаних наказів, натомість визнати їх протиправними і скасувати.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Згідно з частинами другою та третьою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Як встановлено судом, наказом ГУНП від 24.06.2016 №184 о/с позивача звільнено зі служби в поліції 24.06.2016.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 25.06.2016.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пунктів 5, 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.01.2012 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21355291).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судоми законодавства про оплату праці", справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУНП в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.06.2016 по 16.03.2017 з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн, суд зазначає, що стаття 237-1 Кодексу законів про працю України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з порушенням права власності, стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У даному випадку позивачем доказів чи обґрунтування моральних страждань, спричинених неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача, позивач суду не надав.

Отже, суд вважає, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх рішень, дій (бездіяльності).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23.06.2016 №673 у частині накладення на оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в Національній поліції України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.06.2016 №184 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з органів Національної поліції України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 25.06.2016.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.06.2016 по 16.03.2017 з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанову в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.С. Канигіна