Постанова № 65379770, 09.03.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року , о 15:38 годині,Справа № 808/4067/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що, на підставі хибних висновків акту перевірки від 28.11.2016, відповідачем у відношенні нього винесено постанову №76 від 12.12.2016 про накладення штрафу у розмірі 87000 гривень. Вважає постанову незаконною й такою, що підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, чинне законодавство не передбачає такої підстави для проведення перевірки як ухвала суду. Також зміст ухвали й зміст направлення на перевірку різняться - ухвалою суду призначено перевірку з питань охорони праці ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ 21680000), проте йому присвоєний РНОКПП НОМЕР_1, тому наданий ухвалою суду дозвіл на перевірку не розповсюджується на ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1). Крім того, перевірку проведено с порушенням терміну, встановленого судом. Окрім цього, в направленні на перевірку не було відбитку печатки органу нагляду (контролю).

По-друге, відповідач невірно розцінив його пояснення, надані перевіряючому. Так, до виконання робіт він залучив ОСОБА_2 не на підставі трудового договору, а на підставі цивільно-правового договору, не зафіксованого у письмовій формі: домовленості були досягнуті в усній формі. Тому на його відносини з ОСОБА_2 й ОСОБА_3 не розповсюджуються норми Кодексу законів про працю України. Крім того, в акті не встановлено конкретних обставин порушення законодавства: ким, коли та які виконувалися роботи, й в оскаржуваній постанові зазначено, що вона прийнята на підставі акту перевірки від 28.11.2016, проте сам акт датовано 25.11.2016.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує та просить його задовольнити з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях, й зазначає, що при проведенні перевірки ГУ Держпраці діяло в межах своїх повноважень, у відповідності до чинного законодавства, а за результатом перевірки встановлено факт недотримання позивачем вимог чинного законодавства про працю щодо фактичного допуску до роботи працівників без оформлення трудових договорів, тому позивача правомірно притягнуто до відповідальності. Просить відмовити в позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що, на підставі наказу №1579 від 14.11.2016, направлення на проведення перевірки №1141 від 24.11.2016, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_4 на виконання ухвали слідчого судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 18.10.2016 у справі №316/1536/16-к, провадження №1-кс/316/274/16, проведено позапланову перевірку додер- жання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування відносно ФОП ОСОБА_1, результати якої викладені в акті №08-10-089/1096 від 25.11.2016. За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

12.12.2016, на підставі вказаного акту перевірки, заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_5 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №76, якою за порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 87000 гривень (а.с.33).

Правомірність вищенаведеної постанови є предметом судового розгляду у даній справі. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного: по-перше, щодо підстав проведення перевірки позивача - останній зазначає, що позапланову перевірку проведено з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Проте суд не може погодитися з таким твердженням та вважає за необхідне зауважити, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ч. 2 ст. 2 вищевказаного Закону, його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: … державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Тому суд не приймає до уваги покликання позивача на приписи цього Закону. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України № 322-VIII від 10.12.1971 (в редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У Постанові КМУ «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» №100 від 11.02.2015 зазначено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці (пункт 1). Абзацом 1 пункту 2 цієї постанови встановлено, що територіальні органи, які утворюються згідно з п. 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обовязків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються. Згідно з додатком «Перелік територіальних органів Державної служби з питань праці, що утворюються» до вказаної постанови, утворено Головне управління Держпраці у Запорізькій області шляхом реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Запорізькій області й Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Системний аналіз вищевикладених положень законодавства свідчить про правонаступництво Державної служби України з питань праці після державної інспекції з питань праці, в тому числі й повноважень щодо державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю в розумінні ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України. Так, за змістом ч. 1 ст. 259 КЗпП, такий державний нагляд та контроль здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Водночас суд зазначає, що на даний час Кабінетом Міністрів України не визначено такого порядку здійснення державного нагляду та контролю. Представник відповідача зауважив, що ГУ Держпраці у Запорізькій області в своїй діяльності керується приписами Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за №1291/21603 (надалі - Порядок № 390).

Суд вважає за необхідне погодитися із таким твердження відповідача й зазначає, що цей Порядок встановлює процедуру проведення Держінспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, та №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою КМУ від 17.11.2010 № 1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності субєктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)», Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386.

Враховуючи, що постановою КМУ №100 встановлено правонаступництво ГУ Держпраці у Запорізькій області після Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області та визначення Міністерством соцполітики України порядку проведення Держпраці України та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, суд дійшов висновку про правомірність проведення перевірки позивача на підставі Порядку № 390. За змістом п. 1 Порядку №390, ГУ Держпраці у Запорізькій області як територіальний орган правонаступника Держпраці України має право проводити перевірки додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, та №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (укр/рос), ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» №1906-IV від 29.06.2004, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Судом встановлено, що позапланову перевірку позивача проведено на підставі ухвали слідчого судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 18.10.2016 у справі №316/1536/16-к, провадження №1-кс/316/274/16, якою призначено у кримінальному провадженні №12016080160000997 позапланову перевірку з питань охорони праці ФОП ОСОБА_1 Проведення перевірки доручено ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Згідно з ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 11.11.2016 на адресу ГУ Держпраці надійшла ухвала слідчого судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 18.10.2016 у справі №316/1536/16-к, провадження №1-кс/316/274/16, що набрала законної сили, а тому, в силу приписів Конституції України, є обовязковою до виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позапланову перевірку позивача проведено відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України й міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України. Крім того, суд наголошує, що у ГУ Держпраці відсутня можливість ставити під сумнів зміст судового рішення, що набрало законної сили.

При цьому, щодо зауважень позивача до змісту ухвали, суд зазначає, що, по-перше, Запорізький окружний адміністративний суд не наділений повноваженнями надавати оцінку правомірності змісту судових рішень, що набрали законної сили, інших органів судової влади; по-друге, суд вважає за необхідне зазначити, що в мотивувальній частині ухвали слідчого судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 18.10.2016 у справі №316/1536/16-к, провадження №1-кс/316/274/16, наведено вірний код РНОКПП ФОП ОСОБА_1, що свідчить про те, що зазначення в резолютивній частині цієї ухвали коду ЄДРПОУ спричинено технічною опискою, задля виправлення яких в КПК України існує окрема стаття.

Також, щодо строків проведення перевірки: суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення встановленого ухвалою слідчого судді 10-ти денного терміну на проведення перевірки, адже, як свідчать матеріали справи, 14.11.2016 ГУ Держпраці розпочато процедуру перевірки шляхом видання відповідного наказу. Тобто, перевірку розпочато в термін, встановлений ухвалою слідчого судді.

По-друге, щодо сутності виявлених перевіркою порушень законодавства про працю: як встановлено судом зі змісту акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України стало таке: під час проведення позапланової перевірки у ФОП ОСОБА_1 за ухвалою Енергодарського міського суду від 18.10.2016 встановлено, що, відповідно до договору субпідряду №126-16/П-Ск від 04.05.2016, укладеного між ТОВ «МПБ-Рембуд» (підрядчик) та ФОП ОСОБА_1 (субпідрядник), останній повинен був на свій страх і ризик виконати роботи з капітального ремонту покрівлі житлового будинку за адресою: м. Енергодар, вул. Комсомольська, буд. 93/1.

За письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_1 для виконання відповідних робіт він долучив ОСОБА_3, з яким (за усною домовленістю) було погоджено про підписання цивільно-правового договору. На виконання робіт з ремонту вищевказаної покрівлі даху й за домовленістю з ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 залучив ще трьох осіб, у тому числі свого брата ОСОБА_2

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надав будь-яких документів щодо укладання трудових чи інших договорів на виконання робіт з ремонту покрівлі даху з ОСОБА_3, ОСОБА_2, іншими особами, які виконували відповідну роботу, у звязку з їх відсутністю.

Під час перевірки ОСОБА_1 підтвердив, що ОСОБА_3, ОСОБА_2 й ще двоє осіб виконували роботу з ремонту покрівлі даху за адресою: м. Енергодар, вул. Комсомольська, буд. 93/1, на виконання якої він уклав договір субпідряду №126-16/П-Ск від 04.05.2016 з ТОВ «МПБ-Рембуд».

Зважаючи на вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 вчинив порушення ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: допустив до роботи працівників без укладання трудового договору (а.с.23).

Позивач не погоджується із такими висновками органу контролю (нагляду) та зазначає, що він мав з ОСОБА_3 цивільно-правові взаємовідносини на підставі цивільно-правового договору, який не зафіксовано у письмовій формі, а не трудові відносини, що виключає склад правопорушення.

Проте суд не може погодитися із цим й зазначає, що, згідно із ст.ст. 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно з ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Враховуючи, що позивач залучав ОСОБА_3 до виконання робіт впродовж певного проміжку часу, такий правочин повинен бути вчинений виключно в письмовій формі.

Проте, позивач не надав суду такого цивільно-правового договору. Більш того, окрім доказів існування між ним та ОСОБА_3 цивільно-правового договору, позивач суду не надав жодного доказу існування взагалі таких цивільно-правових взаємовідносин.

Так, наприклад, не надано доказів вчинення оплати за надані послуги, не надано актів здачі-прийняття виконаних робіт/наданих послуг, не надано й доказів проведення позивачем або ОСОБА_3 інструктажу з техніки безпеки, не надано також й доказів того, що генеральний субпідрядник був повідомлений про залучення ОСОБА_3 як ще одного субпідрядника.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що під час розгляду справи не встановлено, що між позивачем і ОСОБА_3 існували цивільно-правові договірні взаємовідносини, суд виходить із того, що ФОП ОСОБА_1 допустив працівників до виконання робіт без укладання трудового договору.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом встановлено, що порушення вчинено в липні 2016 року, а, згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» №928-VIII від 25.12.2015, станом на липень 2016 року, розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі складав 1450 гривень. Перевіркою виявлено допуск двох працівників до виконання робіт без укладення трудового договору, тому сума штрафу складає 87000 гривень (1450 х 30 х 2 = 87000).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень. З огляду на викладені норми права, фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач під час перевірки та при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому в позові належить відмовити.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш