Рішення № 65375606, 09.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2116/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Артеменка І.А.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 02 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування арешту на квартиру, -

В С Т А Н О В И Л А:

16 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Першого ОСОБА_5 ВДВС ОМУЮ м. Одеси, третя особа ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування арешту на квартиру.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05 березня 2005 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31 січня 2005 року і до його повноліття, тобто до 23 липня 2017 року.

При примусовому виконанні виконавчого листа №2-371, постановою Першого ВДВС ОСОБА_5 районного управління юстиції м.Одеси від 06.04.2007 року було накладено арешт на майно, що належить позивачу, а саме: квартиру №70 у будинку №10, що розташована у м. Одесі по вул. Генерала Бочарова.

Позивач ОСОБА_4 зазначив, що накладений арешт є незаконним у звязку з тим, що і на час накладення арешту і на весь час виконавчого провадження фактично існує переплата аліментів і систематична матеріальна додаткова допомога сину, а також що він ніколи не реєстрував вказану квартиру, як свою власність, а тому звернувся до суду із даним позовом та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в останнє засідання не з'явився, у судових засіданнях, які відбулись раніше частково заперечував проти позовних вимог вказуючи на те, що накладення арешту було законним, однак на теперішній час відсутня заборгованість по сплаті аліментів та навпаки існує переплата, але при наявності відкритого виконавчого провадження він не може скасувати арешт.

Третя особа ОСОБА_6 заперечувала проти зняття арешту посилаючись на те, що квартира знаходилася і знаходиться у власності позивача, тому накладення арешту було законним. Крім того, є заборгованість по сплаті аліментів, позивач працює та приховує свої доходи, тому вона оскаржує раніше складені розрахунки заборгованості по сплаті аліментів.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеса від 02 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Знято арешт з квартири №70 будинок №10, розташовану в м.Одесі вул.Генерала Бочарова, накладений 06.04.2007 року першим відділом державної виконавчої служби ОСОБА_5 районного управління юстиції м. Одеси.

В іншій частині позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання не зявився позивач ОСОБА_4, а також представник відповідача ОСОБА_5 ВДВС м. Одеси, однак вони сповіщались про час та місце розгляду справи належним чином завчасно, про що свідчать відповідні дані пошти, крім того інтереси позивача у суді апеляційної інстанції представляють його довірені особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8, тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін по справі не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та її пояснення на апеляцію, а також заперечення проти апеляційної скарги представників ОСОБА_4 ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаній нормі права рішення суду не відповідає.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Постановою від 17.05.2005 року першої державної виконавчої служби у ОСОБА_5 районі м.Одеси було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-371, виданого 29.04.2005 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця на утримання дитини.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського району м. Одеси ОСОБА_9 за виконавчим листом №2-371 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено арешт на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_4, а саме на квартиру №70 у будинку №10, розташовану в м. Одесі по вул. Генерала Бочарова (а.с.35-37).

Згідно довідки про відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №70288353 від 11.10.2016 року вбачається, що станом на 01.01.2013 року за ОСОБА_10 на підставі мирової угоди затвердженої ухвалою суду від 12.12.2007 року зареєстровано на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.58).

На вказану квартиру 10.04.2007 року на підставі постанови АВ №988015 Першого ВДВС ОСОБА_5 РУЮ м. Одеси від 06.04.2007 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було внесено запис про обтяження квартири АДРЕСА_1 у вигляді арешту (а.с.60-61).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача станом на 11.09.2016 року існує переплата по аліментам, тому арешт, заборона на відчуження належного позивачу нерухомого майна та оголошення його в розшук не дають змоги користуватись йому належним майном та обмежують його у праві розпорядження ним.

За таких підстав, суд вважав за можливе захистити право власності позивача шляхом задоволення позову про звільнення з-під арешту належного йому нерухомого майна.

При розгляді справи по суті, суд керувався вимогами ст. 41 Конституції України; ст.59 ч.5 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України та відповідними нормами цивільно-процесуального законодавства.

Між тим, з такими висновками суду колегія погодитись не може.

У звязку з чинним законодавством, заява боржника, іншого власника або володільця майна про неправомірність включення майна в опис та скасування арешту розглядається в порядку, передбаченого ст.174 КПК України, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі або в порядку, передбаченогорозділом VII ЦПК України,якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем.

Томуборжник(засуджений)не в праві звертатись до суду з позовомпро зняття арешту з майна або звільнення його з-під арешту, оскільки для цього законом встановлений інший порядок вирішення питання.

В суді апеляційної інстанції представники позивача не заперечували проти того, що ОСОБА_4 в порядку глави VII ЦПК України за захистом своїх прав зі скаргою не звертався.

З урахуванням викладеного, колегія вважає, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту своїх порушених, на його думку, передбачених законом прав.

Оскільки позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення нерухомого та рухомого майна з-під арешту, стосується саме накладення арешту на спірне майно і задоволені судом в порушення вимог матеріального і процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового про відмову ОСОБА_4 у позові.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст. ст. 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування арешту на квартиру відмовити у повному обсязі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_11

ОСОБА_2