Рішення № 6537497, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/454 26.10.09 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансімперіал-Україна                                         Гмбх» до                              Приватного підприємства «ЕС ПІ ЕС Україна» про                              стягнення 24 335,14 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Калісська Н.І. –представник за довіреністю від 23.09.09 р.;

від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансімперіал-Україна Гмбх»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ЕС ПІ ЕС Україна»про стягнення 20 158,00 грн. –основного боргу, 2 687,86 грн. –пені, 344,42 грн. –3 % річних та 1 144,86 грн. –інфляційних збитків.

          Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у відповідності з укладеним між сторонами договором позивач надавав відповідачу транспортно-експедиційні послуги. За надані послуги відповідач провів частковий розрахунок і станом на день звернення до суду його заборгованість перед позивачем становила 20 158,00 грн. Тому, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості. Укладеним між позивачем та відповідачем договором передбачено, що за порушення відповідачем термінів оплати послуг, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. У зв’язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 687,86 грн. Крім того, на підставі статті 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 344,42 грн. та інфляційні збитки у розмірі 1 144,86 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.09 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.09.09 р.

          Представник позивача у судовому засіданні 29.09.09 р. частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 14.09.09 р., та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 29.09.09 р. не з’явився, витребувані ухвалою суду від 14.09.09 р. докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 13.10.09 р.

          У судовому засіданні 13.10.09 р. представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від 29.09.09 р., та надав усні пояснення по суті спору. З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 999574 від 12.10.09 р. суд встановив, що відповідач знаходиться за адресою: 01103, м. Київ, бульв. Дружби народів, 10.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          Таким чином, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          Представник відповідача у судове засідання 13.10.09 р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 29.09.09 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Враховуючи зазначене, з метою належного повідомлення відповідача про час і місце слухання справи, зважаючи на неявку представника відповідача та неподання ним витребуваних доказів, суд на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відклав розгляд справи на 26.10.09 р.

          У судовому засіданні 26.10.09 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що відповідач частково погасив основну суму заборгованості. Тому, позивач просить стягнути з відповідача 17 358,00 грн. –основного боргу, 2 687,86 грн. –пені, 344,42 грн. –3 % річних та 1 144,86 грн. –інфляційних збитків.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          З огляду на викладене, суд прийняв подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог.

          Представник відповідача у судове засідання 26.10.09 р. не з’явився, витребувані ухвалою суду від 13.10.09 р. докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 825985.

          Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, на підставі статті 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          29.05.08 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансімперіал-Україна Гмбх»(надалі –позивач) та Приватним підприємством «ЕС ПІ ЕС Україна»(надалі –відповідач) укладено договір № 08-06-К (надалі – договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався за плату і за рахунок відповідача забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні та інших послуг, пов’язаних з перевезеннями, а відповідач зобов’язався оплатити надані послуги.

          На виконання умов договору позивач, відповідно до заявок відповідача від 06.06.08 р., надав послуги на загальну суму 35 220,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про виконання міжнародного перевезення від 05.11.08 р. на суму 17 610,00 грн. та від 13.01.09 р. на суму 17 610,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

          Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що оплата наданих послуг здійснюється протягом 7-ми банківських днів з дня отримання відповідачем виставленого позивачем рахунку на оплату послуг.

          Позивач належних доказів надсилання рахунків на адресу відповідача не подав.

          Однак, в актах про виконання міжнародного перевезення від 05.11.08 р. та від 13.01.09 р. зазначається, що вони складені про надання послуг згідно з виставленими позивачем рахунками № 0811-131 від 05.11.08 р. та № 0901-002 від 13.01.09 р.

          Зазначені рахунки позивач суду надав.

          За таких обставин, суд вважає, що, станом на день підписання актів про виконання міжнародного перевезення, рахунки на оплату послуг, наданих згідно з актами, були отримані відповідачем.

          З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за послуги, надані відповідно до акту від 05.11.08 р., відповідач зобов’язаний був розрахуватися у строк до 14.11.08 р., за послуги, надані відповідно до акту від 13.01.09 р., – у строк до 22.01.09 р.

          Cтаном на день звернення до суду відповідач частково розрахувався за надані послуги, перерахувавши на поточний рахунок позивача 15 062,00 грн.

          Згідно з наявними в матеріалах справи випискою по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями, 03.09.09 р. відповідач в якості оплати за договором перерахував на поточний рахунок позивача 2 000,00 грн., 29.09.09 р. –500,00 грн., 13.10.09 р. –200,00 грн. та 23.10.09 р. –100,00 грн.

          Тому, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 17 358,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

          В статті 931 ЦК України зазначається, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

          Відповідач доказів повного виконання зобов’язань за договором щодо оплати послуг не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 17 358,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 687,86 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 ГК України).

          Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Пунктом 5.3.2 договору передбачено, що за порушення відповідачем термінів оплати послуг, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

          Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Оскільки за послуги, надані відповідно до акту про виконання міжнародного перевезення від 05.11.08 р., відповідач зобов’язаний був розрахуватися у строк до 14.11.08 р. прострочення виконання зобов’язання має місце з 15.11.08 р. Як зазначалося вище, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Тому, нарахування пені має здійснюватися до 14.05.09 р.

          Враховуючи зазначене, розмір пені за прострочення здійснення розрахунку за послуги, надані відповідно до акту про виконання міжнародного перевезення від 05.11.08 р., складає:

          2 548,00 грн. (заборгованість) * 24 % * 47 (з 15.11.08 р. до 31.12.08 р.) / 366 = 78,53 грн.

          2 548,00 грн. (заборгованість) * 24 % * 134 (з 01.01.09 р. до 14.05.09 р.) / 365 = 224,50 грн.

          За послуги, надані відповідно до акту про виконання міжнародного перевезення від 13.01.09 р., відповідач зобов’язаний був розрахуватися у строк до 22.01.09 р. Тому, прострочення виконання зобов’язання має місце з 23.01.09 р. Нарахування пені має здійснюватися до 22.07.09 р.

          З огляду на зазначене, розмір пені за прострочення здійснення розрахунку за послуги, надані відповідно до акту про виконання міжнародного перевезення від 13.01.09 р., складає:

          17 610,00 грн. (заборгованість) * 24 % * 143 (з 23.01.09 р. до 14.06.09 р.) / 365 = 1 655,82 грн.

          17 610,00 грн. (заборгованість) * 22 % * 38 (з 15.06.09 р. до 22.07.09 р.) / 365 = 403,34 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду, загальний розмір пені складає 2 362,19 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 362,19 грн.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 344,42 грн. та збитки від інфляції у розмірі 1 144,86 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Розрахунок 3% річних:

          2 548,00 грн. (заборгованість) * 3 % * 47 (з 15.11.08 р. до 31.12.08 р.) / 366 = 9,82 грн.

          2 548,00 грн. (заборгованість) * 3 % * 226 (з 01.01.09 р. до 14.08.09 р.) / 365 = 47,33 грн.

          17 610,00 грн. (заборгованість) * 3 % * 204 (з 23.01.09 р. до 14.08.09 р.) / 365 = 295,27 грн.

          Отже, за перерахунком суду, загальний розмір 3 % річних складає 352,42 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню в розмірі 344,42 грн.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 р. щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Збитки від інфляції складають:

          2 548,00 грн. (заборгованість) * (101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 %) –2 548,00 грн. = 315,95 грн.

          17 610,00 грн. (заборгованість) * (101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 %) –17 610,00 грн. = 952,70 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду, загальний розмір збитків від інфляції складає 1 268,65 грн.

          Як зазначалося вище, позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення збитків від інфляції підлягає задоволенню в розмірі 1 144,86 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          При розподілі судових витрат суд враховує, що позивач зменшив розмір позовних вимог, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем основної суми заборгованості після звернення до суду.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 929, 931 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «ЕС ПІ ЕС Україна»(01103, м. Київ, бульв. Дружби народів, 10; ідентифікаційний код 33597897) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансімперіал-Україна Гмбх»(01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 5-А; ідентифікаційний код 35759265) заборгованість у розмірі 17 358 (сімнадцять тисяч триста п’ятдесят вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 362 (дві тисячі триста шістдесят дві) грн. 19 коп., 3 % річних у розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 42 коп., збитки від інфляції в розмірі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 86 коп., 240 (двісті сорок) грн. 09 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –09.11.09 р.