Рішення № 6537496, 27.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/276 27.10.09 За позовом           Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплекс» про                     стягнення 35938,41 грн. Суддя Домнічева І.О. Представники:

Від позивача Цимбаліст В.В.          

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплекс»про стягнення з останнього боргу в сумі 35938,41 грн.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач в судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалі справи встановлено, що:

Між сторонами у справі 18.11.2007 р. був укладений договір № 01/2769 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до п. 1.1. договору та акта приймання-передачі від 18.11.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 30,00 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського/Володимирська, буд. 40/85 літ. А, А4 .

Строк дії договору встановлено до 15.08.2010 року.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об’єктом оренди Орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 року № 34/91, та на дату підписання договору становить 470 грн. 00 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 14100 грн. 00 коп.; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктами 3.6. та 4.2. вказаного договору передбачено, що відповідач зобов’язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендні платежі своєчасно (щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця). Обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі також закріплений у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в статті 285 Господарського кодексу України та в статті 762 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач договірні зобов’язання в частині здійснення орендних платежів не виконує належним чином. Так, заборгованість за період з 01.04.2008 р. по 23.05.2008 р. складає 35938,41 грн.

Відповідач не скористався своїм правом звернутися до суду та подати відзив на позов; в матеріалах справи також відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості або відповіді на вимогу позивача від 01.12.2008.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості (довідки про суму заборгованості).

Відповідно ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплекс» (м. Київ, вул.. Кіквідзе, 4-Б; рахунок № 260033011059 в АБ «Національні інвестиції», МФО 300498, код 30968305) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, рахунок № 2600800990704 в ВАТ КБ «Хрещатик»у м. Києві, МФО 300670, код 03366500) 35938 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот тридцять вісім) грн. 41 коп. боргу, 359 (триста п’ятдесят дев’ять) грн. 39 коп. держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяІ.О.Домнічева