Рішення № 6537350, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/537 12.10.09 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Віан Електронік» Про                              стягнення 444806,61 грн.

                                                                                                    Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача                     Литвин В.М. (за дов. б/н від 09.10.2009 р.)

Від відповідача                     Балабан І.А. (за дов. б/н від 09.10.2009 р.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті-Сі-Електронікс-Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Віан Електронік»про стягнення 444806,61 грн. за договором № 555 від 09.10.2007 р., а саме: основного боргу в сумі 316627,52 грн., пені в сумі 73388,18 грн., трьох процентів річних в сумі 10779,88 грн. та збитків від інфляції в сумі 44011,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов’язку з оплати в повному обсязі товару, поставленого за умовами договору поставки № 555 від 09.10.2007 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 р. порушено провадження у справі № 6/537, розгляд справи призначено на 12.10.2009 р..

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, вказавши, що договором № 26-12/08 від 01.01.2008 р. внесено зміни до договору № 555 від 09.10.2007 р., оскільки він має один і той самий предмет. Відповідно до умов договору № 26-12/08 від 01.01.2008 р. оплата здійснюється протягом 6 місяців з дати поставки і оскільки строк оплати не порушено, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.10.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті-Сі-Електронікс-Україна»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Віан Електронік» (покупцем) було укладено договір поставки № 555 (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві електронні компоненти та матеріали, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що договір поставки укладається на розсуд сторін.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі рахунку-фактури або специфікації та графіку поставок. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.

Відповідно до п. 7.2 Договору покупець повинен сплатити 25 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів від дати рахунку-фактури на підставі цього Договору чи рахунку-фактури.

На виконання умов Договору, відповідно до рахунків фактури № КиІ-000185 від 14.03.2008 р. та № КиІ-000310 від 08.05.2008 р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 402193,96 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № КІ-00000236 від 26.05.2008 р. на суму 132385,61 грн., № КІ-00000283 від 25.06.2008 р. на суму 269808,35 грн. Товар було одержано представником відповідача, що діяв за довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 7.4 Договору покупець розраховується з постачальником протягом 3-х банківських днів після отримання кожної товарної партії.

Відповідач за отриманий Товар розрахувався в сумі 85566,45 грн. з огляду на що:

- товар, отриманий за видатковою накладною № КІ-00000236 від 26.05.2008 р. на суму 132385,61 грн., оплачено частково шляхом внесення 17.03.2008 р. передплати на суму 13475,47 грн.;

- товар, отриманий за видатковою накладною № КІ-00000283 від 25.06.2008 р. на суму 269808,35 грн., оплачено частково відповідачем шляхом внесення 13.05.2008 р. передплати на суму 26980,84 грн. та оплати 08.04.2009 р. на суму 45110,14 грн.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 316627,51грн..

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 316627,51грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Доводи відповідача, що договором № 26-12/08 від 01.01.2008 р. внесено зміни до договору № 555 від 09.10.2007 р., оскільки він має один і той самий предмет, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1. договору № 26-12/08 від 01.01.2008 р. постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві електронні компоненти та матеріали, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предмет договору № 555 від 09.10.2007 р. та № 26-12/08 від 01.01.2008 р. не є індивідуально визначеним, а наділений родовими ознаками.

Крім того, жодних посилань у договорі № 26-12/08 від 01.01.2008 р. про те, що він укладений взамін договору № 555 від 09.10.2007 р. - немає.

Натомість, рахунки-фактури № КиІ-000185 від 14.03.2008 р. та № КиІ-000310 від 08.05.2008 р. містять посилання як на підставу оплати на договір № 555. виставлені згідно Договору № 555. При цьому, як стверджує позивача, зазначення в рахунках-фактурах дати договору 04.11.2007 р. здійснення помилково. Оскільки існування договору № 555 від 04.11.2007 р. чи іншого договору від цієї ж дати сторонами не подано, суд приймає вищевказані доводи позивача як об’єктивними.           Зазначення у рахунках-фактури зміненої назви відповідача, яка була чинна на час їх виставлення, не свідчить про те, що поставка здійснюється в рамках договору № 26-12/08 від 01.01.2008 р..

Факт оплати відповідачем 10 відсотків замість 25 відсотків свідчить про невиконання відповідачем свого обов’язку, і також не є обставиною в силу якої поставка здійснена за договором № 26-12/08 від 01.01.2008 р..

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 402193,96 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до п. 8.4 Договору за порушення грошових зобов’язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконання грошового зобов’язання за кожний день порушення виконання.

Згідно з розрахунком суду (розрахунок у матеріалах справи) розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 38147,5 грн.

Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 35240,68 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу та трьох процентів річних слід зазначити наступне.

При перерахунку судом інфляційної складової боргу встановлено, що її розмір становить 56346,53 грн., а розмір трьох процентів річних - 11914,43 грн., в той час як позивачем заявлено до стягнення 44011,03 грн. та 10779,88 грн. відповідно.

Враховуючи положення ГПК України, а саме: відсутність повноважень у суду при прийняття рішення виходити за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 44011,03 грн. інфляційної складової боргу (сума боргу з урахуванням індексу інфляції 360638,54 грн.) та трьох процентів річних в сумі 10779,88 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд приймаючи рішення зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 360638,54 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних витрат, три проценти річних в розмірі 10779,88 грн., та 38147,5 грн. пені, а разом 409565,92 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 4095,66 грн. державного мита та 217,3 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віан Електронік»(01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н.п. № 43, рахунок № 260027191, банк «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 380805, код 33547364) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті-Сі-Електронікс-Україна»(02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання,7а, рахунок № 26003300053808 банк АКБ «Форум» м. Києва, МФО 322948, код 34292276) 360638,54 грн. боргу з урахуванням інфляції, 38147,5 грн. пені, три проценти річних в сумі 10779,88 грн., 4095,66 грн. державного мита та 217,3 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 С.А. Ковтун

Рішення підписано 06.11.2009 р.