Рішення № 6537291, 15.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05-5-2/402-35/233-2/227 15.10.09

За позовом Комунального підприємства «Міський інформаційний центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малліс Рекламна Група» про стягнення 21040,27 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача не викликався

Від відповідача Старик А.М.

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Міський інформаційний центр»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малліс Рекламна Група»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 21040,27 грн., а саме: сума заборгованості відповідача за щомісячне користування місцем за Договором № 8228 від 01.06.2006р. 7776,00 грн.; пеня 964,00 грн.; витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції за Договором № 8228 від 01.06.2006р. 1900,27 грн.; штраф за прострочення повернення місця, переданого у користування за Договором № 8228 від 01.06.2006р. 10400,00 грн.; зобовязання відповідача повернути позивачеві за актом прийому-передачі місце для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 26 та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-2/402 від 18.01.2008р. (суддя Домнічева І.О.), позовну заяву і додані до неї матеріали повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 1, 4, 5, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 05-5-2/402 від 13.03.2008р., апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міській інформаційний центр»задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2008р. про повернення позовної заяви № 05-5-2/402 скасовано. Матеріали справи № 05-5-2/402 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2008р. справу прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є. та присвоєно даній справі № 05-5-2/402-35/233.

28.05.2008р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.08р. позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2008р. залишено без змін.

Постановою від 16.06.09р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 13.07.09р. суд прийняв справу до свого провадження, присвоїв справі номер №05-5-2/402-35/233-2/227 та призначив справу до розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуваннями заяви від 28.05.08р. про їх збільшення; також в наданих суду поясненнях позивач просив розглянути справу за відсутності його повноважного представника.

Представник Відповідача подав документально обґрунтовані письмові заперечення на позов, та просив в позові відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, а також дослідивши надані позивачем письмові пояснення та докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2006 між Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр»(Позивач, КП „МІЦ", КП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Малліс Рекламна Група»(Відповідач) було укладено договір № 8228 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі Договір), за умовами якого Позивач на період з 01.06.2006 по 30.06.2007 надав відповідачеві в експлуатацію місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної (для розміщення реклами) конструкції за адресою: місто Харків, Червоношкільна набережна, 26.

Комунальне підприємство «Міський інформаційний центр»в позовній заяві (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача: суму заборгованості відповідача за щомісячне користування місцем за Договором 7776,00 грн.; пеню 964,00 грн.; витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції за Договором 1900,27 грн.; штраф за прострочення повернення місця, переданого у користування за 17 700,00 грн., та просить суд зобовязати відповідача повернути позивачеві за актом прийому-передачі місце для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 26, стягнути судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.08р. (суддя ЛітвіноваМ.Є.) позов задоволено частково. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2008р. залишено без змін.

Постановою від 16.06.09р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 111-21 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також дослідивши необхідні для вирішення спору обставини, на які вказав Вищий господарський суд України в Постанові від 16.06.09, та витребувавши і дослідивши необхідні докази, суд дійшов наступних висновків.

01.06.2006 між Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр»(Позивач, КП „МІЦ", КП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Малліс Рекламна Група»(Відповідач) було укладено договір № 8228 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі Договір), за умовами якого Позивач на період з 01.06.2006 по 30.06.2007 надав відповідачеві в експлуатацію місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної (для розміщення реклами) конструкції за адресою: місто Харків, Червоношкільна набережна, 26.

Відповідно до умов Договору та Акту прийому передачі від 01.06.2006р. позивач фактично передав відповідачеві в експлуатацію місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції щит стаціонарний (6,00 х3,00х2), за адресою: м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 26 строком з 01 червня 2006 року по 30 червня 2007р. (п. 1.4 Договору).

Згідно умов Договору, а саме пп. 3.4.6., 4.1., 4.5. та Додатку №1 до Договору, відповідач взяв на себе зобовязання кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місяцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 1555 грн. 20 коп., у т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.8 Договору, у разі зміни порядку визначення розміру плати за користування місцями (додаток №3 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004р. №977), сторони зобовязані з моменту внесення таких змін здійснити перерахунок суми, передбаченої п. 4.1. Договору.

Згідно Додатку №1 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №1060 від 06.12.2006р. було змінено порядок визначення розміру плати за користування місцями, які перебувають у комунальній власності та надаються розповсюджувачем зовнішньої реклами для розташування спеціальних конструкцій, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004р. №977 “Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові”.

Таким чином, згідно умов Договору та Додатку №1 з 06.12.2006р. відповідач зобовязаний кожного місяця здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у новому розмірі - 1944 грн. 00 коп., у т. ч. ПДВ 20%.

Судом встановлено, що не відповідають дійсності ствердження Відповідача про те, що запропонований Позивачем новий розмір оплати не відповідає вимогам Договору.

Відповідач був повідомлений про вищенаведені зміни до Договору та погодився з ними, що підтверджується зокрема тим, що Відповідач почав сплачувати саме ту плату за користування місцями, яка була вже після відповідних змін, тобто - 1944,00 грн. (копія банківської виписки, де вказано суму 1944,00 грн., та в реквізиті „Призначення платежу" вказано, що плата за січень 2007р., тобто та плата, яка вже стала після відповідного перерахунку долучено до матеріалів справи).

Тобто даний факт свідчить про те, що Відповідач знав про новий розмір оплати, адже почав сплачувати саме ту плату, яка вже була перерахована після відповідних змін, тобто тим самим погодився з внесенням відповідних змін до Договру.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушив умови Договору, а саме, не здійснив оплату за лютий, березень, квітень 2007р.

Суд погоджується і вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача перед Позивачем по платі за користування місцями по Договору, що складає 7776,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по платі за користування місцем згідно Договору в розмірі 7776,00 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем, який зроблений у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», п. 6 ст. 232 ГК України та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 6.1 Договору, і відповідно до наданого розрахунку сума пені становить - 964 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині внесення плати за користування місцем згідно Договору, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 964 грн.

Відповідно до підпункту а) п.2.3 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „Спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій".

Відповідно до підпункту а) пункту 3.1.1. Договору Позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених розділом 4 цього Договору.

Відповідно до підпункту б) пункту 2.8. „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності»(Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004 р. №977 «Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові»): „Демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється у випадку, передбаченому підпунктом а) пункту 2.3. цього Порядку, за наказами директора КП „МІЦ".

Відповідно до п. 2.4. „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „ Демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється КП „МІЦ" після направлення розповсюджувачу зовнішньої реклами повідомлення з вимогою: а) про належне виконання договірних зобов'язань" .

Відповідно до п.2.5. „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „КП „МІЦ" направляє зазначені повідомлення розповсюджувачам зовнішньої реклами у письмовій формі поштою або вручає уповноваженим представникам розповсюджувачів зовнішньої реклами особисто".

У даному випадку 28.03.2009 року на адресу Відповідача було направлено повідомлення №3391 (вих. №2307, дане повідомлення вказано і в Наказі КП"МІЦ" від 10.04.07р. №77-Д, на підставі якого було здійснено демонтаж спеціальної конструкції) з вимогою погасити заборгованість за спірним Договором та попередженням про те, що у разі невиконання даної вимоги спеціальна конструкція буде демонтована Позивачем. Уповноважений представник Відповідача за довіреністю (долучено до справи) Гладкова Тетяна Михайлівна дане повідомлення отримала нарочно 29.03.07р., про що свідчить відмітка на даному повідомленні, але як вбачається з матеріалів справи, Відповідач на нього ніяк не прореагував, відповідно, ніяких дій не вчинив.

Відповідно до п. 2.10 «Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності»(Додаток №5 до Рішення виконкому Харківської міської ради від 20.10.04 р. №977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові"): „Про проведений демонтаж спеціальної конструкції складається та підписується КП „МІЦ" та іншими особами, що були присутні при його проведенні, Акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій".

Відповідно до п.2.11 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до Рішення виконкому Харківської міської ради від 20.10.04 р. №977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові"): „Якщо демонтаж проводився без присутності власника або іншого законного користувача спеціальної конструкції КП „МІЦ" у 10 (десяти) денний термін надсилає розповсюджувачеві зовнішньої реклами другий примірник Акту проведення демонтажу спеціальної конструкції (якщо його адреса відома), а коли його адреса не відома - повідомляє про проведений демонтаж та місцезнаходження спеціальної конструкції відділ місцевої міліції відповідного району у місті Харкові (за місцем демонтажу спеціальної конструкції)".

У даному випадку, оскільки Відповідач порушив умови Договору, а саме, не здійснив оплату за лютий, березень, квітень 2007р., то у зв'язку з цим, на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП „МІЦ" від 10.04.2007 року 17 квітня 2007 року Позивачем було здійснено демонтаж спеціальної конструкції: щит стаціонарний (6,00x3,00x2) за адресою: м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 26, в результаті чого, Позивач поніс витрати (які позивач класифікує як понесені ним збитки) у розмірі 1900,27 грн., що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 17.04.2007 року, рахунком-фактурою №СФД-000095 від 18.04.07р., калькуляцією витрат надання послуг та виконання робіт.

Після чого Позивач, відповідно до умов Договору та п.2.11. Додатку №5 до Рішення виконкому ХМР від 20.10.04 р. №977, направив поштою (а саме, простим листом, оскільки Додатком №5 не передбачено, яким чином надсилати дані документи) Відповідачеві другий примірний акту проведення демонтажу спеціальної конструкції від 17.04.07р. разом із рахунком-фактурою №СФД-000095 від 18.04.07р., що підтверджується записом із Книги реєстрації вихідної кореспонденції КП „МЩ", яка ведеться на підприємстві.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредитору спричинені цим збитки.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками зокрема є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт , додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Таким чином, Позивач направив Відповідачеві і акт проведення демонтажу спеціальної конструкції і рахунок-фактуру для оплати робіт по проведенню демонтажу, а отже Позивач належним чином повідомив Відповідача про демонтаж спеціальної конструкції, у зв'язку з чим, демонтаж спеціальної конструкції був здійснений Позивачем правомірно, і Відповідач повинен був сплатити Позивачеві витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 1900,27 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем суми вищенаведеної вартості проведення демонтажу спеціальної конструкції, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1900,27 грн. збитків, у вигляді понесених Позивачем витрат за проведення демонтажу спеціальної конструкції.

Крім того, Відповідач був належним чином повідомлений про припинення дії спірного Договору, оскільки 17 травня 2007 року Відповідачеві було направлено лист № 3818 про припинення дії Договору та повернення за актом прийому-передачі, відповідно до умов Договору місця, переданого у користування, який було отримано нарочно представником Відповідача за довіреністю Гладковою Т.М. (копії довіреностей залучено до матеріалів справи) 21.05.2007р., про що свідчить відмітка на даному листі.

Таким чином, станом на 28 травня 2007 року Договір, відповідно до викладених в ньому умов, вважається таким, що припинив свою дію, але по цей час, надане Відповідачеві в користування місце, Позивачеві не було повернуте; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до п. 5.1 Договору: „Протягом 3-х днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1, 8.3 Договору, „Користувач" (Відповідач) зобов'язаний звільнити, надані в користування, місця і передати їх „КП" (Позивачеві). Повернення місць, наданих в користування, здійснюється „Користувачем" (Відповідачем) на підставі Актів прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками „КП" (Позивача) і „Користувача" (Відповідача). При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється „Користувачем" самостійно за власний рахунок".

Відповідно до п. 5.2. Договору: «Місця вважаються фактично повернутими „КП" з моменту підписання Антів прийому-передачі».

Відповідно до умов Договору, ні демонтаж, ні припинення Договору, ні будь-які інші дії чи події не є правопідтверджуючими фактами належного виконання зобовязання в частині повернення місць, наданих в користування.

П. 5.1 та п.5.2 Договору чітко регламентують повернення місць виключно на підставі Актів прийому-передачі, як правопідтверджуючих документів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідач своє зобов'язання за Договором не виконав, а саме, після припинення дії спірного Договору не повернув Позивачеві місце, яке йому було надано у користування, про що свідчить той факт, що відсутній акт прийому-передачі місця, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобовязання Відповідача повернути Позивачу за Актом прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, вул. Червоношкільна набережна,26.

Також, відповідно до п. 6.2. Договору у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, «Користувач»сплачує штраф у розмірі 50 грн. за кожний день затримки повернення місця

Таким чином, відповідно до умов Договору, Відповідач повинен сплатити Позивачеві штраф за прострочення (станом на 19.05.2008р.) повернення місця у розмірі 17700 грн. 00 коп. та повернути дане місце Позивачеві на підставі акту прийому-передачі.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми штрафу за прострочення повернення місця після проведення демонтажу спеціальної конструкції, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 17700 грн. 00 коп.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва; також Позивачу повертаються 1,6 грн. надлишково сплаченого державного мита з Державного бюджету України.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 17 грн., у вигляді судових втрат, за звернення Відповідача до Департаменту Державної реєстрації юридичних, фізичних осіб підприємців Харківської міської ради для отримання довідки про внесення Відповідача до ЄДРПОУ, оскільки послуга надання таких довідок є платною.

Відповідно до Розяснення Вищого арбітражного суду України (нині Вищого господарського суду України) N 02-5/78 від 04.03.98р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, як підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Тобто, зазначені позивачем витрати, понесені ним в звязку з замовленням Довідки від Департаменту Державної реєстрації юридичних, фізичних осіб підприємців Харківської міської ради про внесення Відповідача до ЄДРПОУ, не відносяться до судових втрат у розумінні розділу VI Господарського процесуального кодексу України та вищенаведеного розяснення, а тому у стягненні цих 17 грн. у вигляді судових витрат суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Малліс Рекламна Група” (м. Київ, вул. А. Барбюса, 5; ідентифікаційний код 24924826) на користь Комунального підприємства “Міський інформаційний центр” (м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618; ідентифікаційний код 32135675) 7776 грн. (сім тисяч сімсот сімдесят шість гривень) заборгованості, 964 грн. (девятсот шістдесят чотири гривні) пені, 1900,27 грн. (одна тисяча девятсот грн. 27 коп.) збитків у вигляді витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, 17700 грн. (сімнадцять тисяч сімсот грн.) штрафу, 368,40 грн. (триста шістдесят вісім грн. 40 коп.) державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю “Малліс Рекламна Група” (м. Київ, вул. А. Барбюса, 5; ідентифікаційний код 24924826) повернути Комунальному підприємству “Міський інформаційний центр” (м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618; ідентифікаційний код 32135675) за Актом прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 26.

Повернути на підстав даного рішення Комунальному підприємству “Міський інформаційний центр” (м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618; ідентифікаційний код 32135675) 1,6 грн. (одна грн. 60 коп.) надлишково сплаченого державного мита з Державного бюджету України. Оригінал платіжного доручення про сплату державного мита від 19.05.2008р. №1172 залишається судом в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата підписання повного тексту рішення 10.11.2009р.