Рішення № 6537178, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/320 02.11.09 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до Приватного підприємства «Йорш» про стягнення 8318,57 грн.          

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Шмагалов О.В.(довіреність № 196-6438/КР від 25.08.2009 р.)

Від відповідача: не з»явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 8318,57 грн. заборгованості за договором № 838/ТК від 03.03.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 6446,63 грн., пеню в розмірі 272,84 грн., інфляційні збільшення в розмірі 1351,59 грн. та три відсотки річних в розмірі 247,51 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору він надав відповідачу послуги (право тимчасового користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невідЧємною частиною спірного договору для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами, надалі - ОЗР), проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті наданих послуг не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/320 та призначено справу до розгляду на 02.11.2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2009 р. подав документи на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, в т.ч. копії витягу з ЄДРПОУ № 21-10/7481-1 від 27.10.2009 р. станом на 15.10..2009 р. щодо відповідача, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача серії А01 № 129024 та «Розрахунок пені по справі про стягнення заборгованості».

Відповідач у судове засідання 02.11.2009 р. не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки відповідач суд не повідомив, заяв та клопотань суду не подав.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз‘яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/320 від 12.10.2009 р. направлене відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає даним витягу з ЄДРПОУ № 21-10/7481-1 від 27.10.2009 р. (02160, м. Київ, шосе Харківське, 12П., 174-А), що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/320 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Причини неявки відповідача в судове засідання 02.11.2009 р. суду не відомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача судовому засіданні 02.11.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов’язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2009 р. також надав усні пояснення, відповідно до яких позов підтримав повністю.

В судовому засіданні, призначеному 02.11.2009 р. за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2005 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(правонаступник Госпрозрахункової організації «Київреклама»згідно рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 8/65) (позивачем) та Приватним підприємством «Гаразд»(відповідачем), укладено Договір № 838/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Робочий орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невідЧємною частиною спірного договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (надалі –Дозвіл) на розміщення об’єктів зовнішньої реклами (надалі –ОЗР), а Розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) використовує надане місце (-я) за цільовим призначенням –для розміщення ОЗР, здійснює оплату за користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії Дозволу (та/або цього Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію Дозволу та/або цього Договору .

У пункті 2.3 Договору сторони узгодили, що місце (-я) надаються для розміщення виключно тих об’єктів, що вказані у додатку (-ах) до цього договору.

Згідно умов договору розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків –фактур, наданих Робочим органом. (п. 4.1).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.3 Договору встановлено, що плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно помножується базовий тариф. Нарахування коригуючих коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у Додатку (-ах) до Договору, а також податку на додану вартість проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства та в порядку, визначеному органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку –фактурі, наданої Робочим органом, на поточний рахунок останнього (п. 4.5 Договору).

Згідно п. 6.3 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за письмовою згодою Сторін шляхом укладання Додаткових угод, які стають невід'ємною частиною Договору.

03.03.2005 р. між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору на право тимчасового користування місцями розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами № 838/ТК від 03.03.2005 р. («Адресна програма») відповідно до якого Робочий орган (позивач) згідно п. 2.1. Договору надав Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) право тимчасового користування місцем для розміщення об‘єктів зовнішньої реклами: рекламної вивіски, напису на будинку (будівлі), споруді розміри 1,50х1,30 заг.пл. 1,95 кв.м. кількість 1 № 08445-05 (14202) за адресою Дніпровський р-н, Харківське шосе, 12, там же було встановлено базову плату без ПДВ у розмірі 120,00 грн. (копія Додатку № 1 до Договору знаходиться в матеріалах справи, надалі –Додаток № 1).

Позивач на виконання умов договору 838/ТК від 03.03.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами виставив відповідачу наступні рахунки на оплату за право тимчасового користування місцем для ОЗР на загальну суму 6446,63 грн. згідно переліку, наведеному у «Довідці про стан розрахунків ПП «Йорш»перед КП «Київреклама»по рахункам –фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, які встановлені за період з 01.07.2006 по 31.08.2009 р. станом на 30 вересня 2009 р. (додаток № 9 до позовної заяви), копії рахунків - фактур знаходяться в матеріалах справи (додаток № 8 до позовної заяви) (надалі –Рахунки - фактури).

Станом на час подання позову до суду зобов‘язання по оплаті наданих позивачем спірних послуг згідно вищезазначених Рахунків - фактур у розмірі 6446,63 грн. відповідачем не було виконано в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” (далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002 р. №1395 “Про затвердження Положення госпрозрахункової організації “Київреклама” встановлено, що позивачу надано право щодо надання платних послуг у сфері розміщення реклами.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг (Договір № 838/ТК від 03.03.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами), а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обовЧязки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач надав, а відповідач отримав послуги - право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, але зобов‘язання по оплаті наданих послуг виконав не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6446,63 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також і вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 272,84 грн., інфляційного збільшення в розмірі 1351,59 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 247,51 грн. за період відповідно до кожного із спірних Рахунків - фактур, вказаний позивачем у «Розрахунку суми штрафних санкцій Приватного підприємства «Йорш»перед КП «Київреклама»за Договором № 838/ТК від 03.03.2005 р. станом на 02.10.2009 року»(додаток № 10 до позовної заяви) та «Розрахунку пені по справі про стягнення заборгованості», (доданий позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 02.11.2009 р.).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що зобов»язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі.

Так, у п. 6.3 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Фактично позивач здійснив розрахунок пені у сумі 272,84 грн. за період відповідно до кожного із спірних Рахунків - фактур, вказаний позивачем у «Розрахунку суми штрафних санкцій Приватного підприємства «Йорш»перед КП «Київреклама» за Договором № 838/ТК від 03.03.2005 р. станом на 02.10.2009 року» (додаток № 10 до позовної заяви) з додержанням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку розрахунків позивача, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 272,84 грн. за періоди прострочення, визначені позивачем у «Розрахунку пені по справі про стягнення заборгованості»(доданий позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 02.11.2009 р.) обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення в розмірі 1351,59 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 247,51 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання 02.11.2009 р. не з‘явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 205, 509, 525, 526, 546, 547, 549, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Йорш»(02160, м. Київ, шосе Харківське, 12П., 174-А; ідентифікаційний код № 32959444) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код № 26199714; рахунок № 2600333023122 у Києво –Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830) 6446,63 грн. (шість тисяч чотириста сорок шість гривень 63 коп.) основного боргу, 1351,59 грн. (одну тисячу триста п»ятдесят одну гривню 59 коп.) інфляційного збільшення, 247,51 грн. (двісті сорок сім гривень 51 коп.) трьох відсотків річних, 247,51 грн. (двісті сорок сім гривень 51 коп.) пені, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.11.2009 р.