Рішення № 6537174, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/325 02.11.09 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до Фізичної особи –підприємця Іваненка Ігоря Валерійовича про стягнення 6028,31 грн.           Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Мошенець Д.М.(довіреність № 196-254/КР від 19.01.2009 р.)

Від відповідача: Іваненко Ігор Валерійович –фізична особа –підприємець

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 6028,31 грн. заборгованості за договором № 2187/ТК від 20.04.2006 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 5070,49 грн., пеню в розмірі 349,27 грн., інфляційні збільшення в розмірі 485,25 грн. та три відсотки річних в розмірі 123,30 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору він надав відповідачу послуги (право тимчасового користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невідЧємною частиною спірного договору для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами, надалі - ОЗР), проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті наданих послуг не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/325 та призначено справу до розгляду на 02.11.2009 р.

Відповідач 30.10.2009 р. через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву № 2/10 від 30.10.2009 р., відповідно до якого частково визнав позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 730,96 грн., в іншій частині основного боргу (4339,53 грн.) та в частині стягнення інфляційного збільшення (485,25 грн.), трьох відсотків річних (123,30 грн.), пені (349,27 грн.) просив відмовити повністю з огляду на припинення ним з березня 2008 р. господарської діяльності за адресою м. Київ, вул. Приозерна, 2, на підтвердження чого надав суду Договір № 1 суборенди приміщення від 01.11.2005 р. з Додатком № 1 (Акт приймання –передачі ), Акт приймання –передачі в зв»язку з розірванням договору суборенди. Відповідач зазначив, що п. 7.6.3 договору № 2187/ТК від 20.04.2006 р. передбачено припинення строку дії договору при наявності заборгованості розповсюджувача зовнішньої реклами (відповідача) відповідно до розділу 4 цього договору, більше ніж на три місяці. Фактично відповідач не сплачував спірні платежі на протязі 2007 - 2008 року, а лист позивача про наявність заборгованості був надісланий останнім лише 03.04.2009 р. № 066 - 988/ГУ. В той же час відповідач вказав, що він не повідомив Робочий орган (позивача) про розірвання Договору № 1 суборенди приміщення від 01.11.2005 р. у зв»язку з припиненням своєї господарської діяльності за адресою м. Київ, вул. Приозерна. З приводу нарахування позивачем до стягнення суми основного боргу відповідач також заперечував і з огляду на те, що позивач не надсилав на адресу відповідача рахунків - фактур на оплату послуг по наданню дозволу на розташування зовнішньої реклами. Крім того, з приводу нарахування позивачем до стягнення суми інфляційного збільшення (485,25 грн.), трьох відсотків річних (123,30 грн.) та пені (349,27 грн.) відповідач заперечував з огляду на неотримання ним відповідних претензій (усних або письмових) від позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2009 р. подав документи на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, в т.ч. копії витягу з ЄДРПОУ серія АВ № 595919 станом на 20.01.2009 р. щодо позивача та довідки з ЄДРПОУ серії АГ № 973520 станом на 21.09.2009 р. щодо відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю та пояснив з яких підстав заявлено позов.

Відповідач в судовому засіданні 02.11.2009 р. проти позову заперечував частково з огляду на викладене ним у відзиві.

В судовому засіданні, призначеному 02.11.2009 р. за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2006 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(правонаступник Госпрозрахункової організації «Київреклама»згідно рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 8/65) (позивачем) та Фізичною особою –підприємцем Іваненко Ігорем Валерійовичем (відповідачем), укладено Договір № 2187/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Робочий орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невідЧємною частиною спірного договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (надалі –Дозвіл) на розміщення об’єктів зовнішньої реклами (надалі –ОЗР), а Розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) використовує надане місце (-я) за цільовим призначенням –для розміщення ОЗР, здійснює оплату за користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії Дозволу (та/або цього Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію Дозволу та/або цього Договору .

Згідно п. 2.2 Договору Дозвіл на розміщення ОЗР є невід»ємною частиною даного договору.

У пункті 2.3 Договору сторони узгодили, що місце (-я) надаються для розміщення виключно тих об’єктів, що вказані у додатку (-ах) до цього договору.

Згідно умов договору розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків –фактур, наданих Робочим органом. (п. 4.1).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.3 Договору встановлено, що плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно помножується базовий тариф. Нарахування коригуючих коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у Додатку (-ах) до Договору, а також податку на додану вартість проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства та в порядку, визначеному органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку –фактурі, наданої Робочим органом, на поточний рахунок останнього (п. 4.5 Договору).

Згідно п. 6.3 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за письмовою згодою Сторін шляхом укладання Додаткових угод, які стають невід'ємною частиною Договору.

20.04.2006 р. між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору на право тимчасового користування місцями розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами № 2187/ТК від 20.04.2006 р. («Адресна програма») відповідно до якого Робочий орган (позивач) згідно п. 2.1. Договору надав Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) право тимчасового користування місцем для розміщення об‘єктів зовнішньої реклами: рекламної вивіски, напису на будинку (будівлі), споруді, розміри 3,60 х 0,90 заг. пл. 3,24 кв.м. кількість 1 № 13478-06 (23588) за адресою Оболонський район, вул. Приозерна, 2 там же було встановлено базову плату без ПДВ у розмірі 160,00 грн. (копія Додатку № 1 до Договору знаходиться в матеріалах справи, надалі –Додаток № 1).

Позивач на виконання умов договору 2187/ТК від 20.04.2006 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами виставив відповідачу рахунки - фактури на оплату за право тимчасового користування місцем для ОЗР на загальну суму 5070,49 грн. згідно переліку, наведеному у «Довідці про стан розрахунків СПД Іваненко Ігор Валерійович перед КП «Київреклама»по рахункам –фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, які встановлені за період з 01.09.2006 по 31.08.2009 р. станом на 10 вересня 2009 р. (додаток № 26 до позовної заяви), копії рахунків - фактур знаходяться в матеріалах справи (надалі –Рахунки - фактури).

Станом на час подання позову до суду зобов‘язання по оплаті наданих позивачем спірних послуг згідно Рахунків - фактур у розмірі 5070,49 грн. відповідачем не було виконано в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” (далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002 р. №1395 “Про затвердження Положення госпрозрахункової організації “Київреклама” встановлено, що позивачу надано право щодо надання платних послуг у сфері розміщення реклами.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг (Договір № 2187/ТК від 20.04.2006 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами), а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обовЧязки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач надав, а відповідач отримав послуги - право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів на підставі Договору № 2187/ТК від 20.04.2006 р. та оформленого у відповідності до п. 2.2 даного договору Дозволу № 13478 -06 на розміщення об»єкта зовнішньої реклами, який був виданий на підставі протокольного рішення Київської міської державної адміністрації від 12.05.2006 р. № 7.(копія знаходиться в матеріалах справи). Названий дозвіл був виданий СПД Іваненку Ігорю Валерійовичу із зазначенням адреси місця розташування ОЗР: Оболонський район, вул. Приозерна, 2, характеристик ОЗР: рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, розміри 3,60 х 0,90 заг. пл. 3,24 кв.м., кількість 1, а також строку дії цього дозволу з 12.05.2006 р. по 30.04.2011 р.

Судом встановлено, що зобов‘язання по оплаті наданих послуг відповідач, в порушення п.п. 2.1, 4.1, 4.2, 4.5 Договору не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2070,49 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд враховує вищезазначені норми права та з огляду на умови спірного договору не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву № 2/10 від 30.10.2009 р. з наступних підстав:

Позов заявлено на підставі Договору № 2187/ТК від 20.04.2006 р., укладеного між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(позивачем) та Фізичною особою –підприємцем Іваненко Ігорем Валерійовичем (відповідачем).

Договір № 1 суборенди приміщення від 01.11.2005 р. був укладений між відповідачем (суборендарем) та Суб»єктом підприємницької діяльності фізичною особою Сторожиком Владиславом Івановичем (орендарем) щодо передачі орендарем суборендарю у платне використання на весь час дії даного договору частини приміщення, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Приозерна, 2 для організації виставкового залу і здійснення торгівлі.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст.. 627 ЦК України).

Отже, відповідач на здійснення своєї господарської діяльності вільний в укладанні будь –якого договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а договір, в свою чергу, встановлює, змінює та припиняє цивільні права та обов»язки сторін цього договору.

Як вище встановлено, сторони, предмет та умови Договору № 2187/ТК від 20.04.2006 р. не є тотожніми з сторонами, предметом та умовами Договору № 1 суборенди приміщення від 01.11.2005 р., а рівно умовами названих договорів не передбачена залежність припинення Договору № 2187/ТК від 20.04.2006 р. з огляду на розірвання Договору № 1 суборенди приміщення від 01.11.2005 р.

Пунктом 7.5 Договору № 2187/ТК від 20.04.2006 р. сторони цього договору узгодили, що він може бути розірваний за взаємною згодою сторін (шляхом укладання Додаткової угоди), за рішенням Господарського суду, після закінчення терміну дії останнього, Дозволу або його скасуванні на підставах, передбачених чинними нормативними актами України.

Пунктами 7.6.1 –7.6.10, 7.7 Договору визначені підстави для припинення Договору, зокрема, за наявності заборгованості Розповсюджувача зовнішньої реклами (відповідача) відповідно до розділу 4 цього договору, більше ніж на три місяці (п. 7.6.3 договору).

Відповідно до п. 7.8 Договору, останній може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою Робочого органу (позивача) з обов»язковим письмовим повідомленням Розповсюджувача зовнішньої реклами (відповідача) не пізніше ніж за п»ять робочих днів до розірвання у випадках, передбачених п. 7.6.1 –7.6.10, 7.7 цього договору, також з інших підстав, передбачених нормами чинного законодавства.

Згідно п. 7.2 Договору строк його дії визначається по кожному місцю розташування ОЗР окремо у Додатках (адресних програмах), які є невідЧємною частиною Договору. Фактично у Додатку № 1 щодо спірного виду ОЗР зазначений наступний строк: з 20.04.2006 р. по 30.04.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача з письмовим повідомленням про розірвання Договору, сторони не укладали Додаткової угоди про розірвання цього договору, відсутнє також і рішення Господарського суду про його розірвання, крім того, термін дії Договору та Дозволу не закінчився, Дозвіл не був скасуваний на підставах, передбачених чинними нормативними актами України. Таким чином, Договір № 2187/ТК від 20.04.2006 р. у відповідності до його умов та підстав, передбачених чинними нормативними актами України, не був припинений (розірваний), а отже, є чинним станом на час розгляду справи в суді.

Крім того, відповідач не заперечує, що ним не було повідомлено Робочий орган (позивача) про розірвання Договору № 1 суборенди приміщення від 01.11.2005 р. у зв»язку з припиненням господарської діяльності відповідача за адресою м. Київ, вул. Приозерна, а рівно відповідач діяв на власний розсуд.

Судом також встановлено, що відповідно до пункту 4.2 Договору № 2187/ТК від 20.04.2006 р. саме Розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця, тоді як обов»язок Робочого органу (позивача) щодо надіслання відповідачу відповідних рахунків на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для ОЗР безпосередньо умовами Договору не визначений, а рівно умовами Договору не визначений обов»зок позивача щодо надіслання позивачу претензій щодо сплати послуг за надання права тимчасового користування місцем для ОЗР.

Фактично відповідач зобов‘язання по оплаті наданих йому позивачем спірних послуг в порушення п.п. 2.1, 4.1, 4.2, 4.5 Договору не виконав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5079,49 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також і вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 349,27 грн., інфляційного збільшення в розмірі 485,25 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 123,30 грн. за період відповідно до кожного із спірних Рахунків - фактур, вказаний позивачем у «Розрахунку суми штрафних санкцій СПД Іваненко І.В. перед КП «Київреклама»за Договором № 2187/ТК від 20.04.2006 р. станом на 10.09.2009 року»(додаток № 27 до позовної заяви).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що зобов»язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі.

Так, у п. 6.3 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Фактично позивач здійснив розрахунок пені у сумі 349,27 грн. за період відповідно до кожного із спірних Рахунків - фактур, вказаний позивачем у «Розрахунку суми штрафних санкцій СПД Іваненко І.В. перед КП «Київреклама»за Договором № 2187/ТК від 20.04.2006 р. станом на 10.09.2009 року»(додаток № 27 до позовної заяви) з додержанням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 349,27 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення в розмірі 485,25 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 123,30 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 14, 202, 205, 509, 525, 526, 546, 547, 549, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи –підприємця Іваненка Ігоря Валерійовича (04210, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 25-В, кв. 67; ідентифікаційний код № 2634919517) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код № 26199714; рахунок № 2600333023122 у Києво –Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830) 5070,49 грн. (п»ять тисяч сімдесят гривень 49 коп.) основного боргу, 485,25 грн. (чотириста вісімдесят п»ять гривень 25 коп.) інфляційного збільшення, 123,30 грн. (сто двадцять три гривні 30 коп.) трьох відсотків річних, 349,27 грн. (триста сорок дев»ять гривень 27 коп.) пені, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 05.11.2009 р.