Постанова № 65371451, 16.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №321/1584/16-п Головуючий в 1 інст. Олійник М.Ю.

Провадження №33/778/155/17 Доповідач в 2 інст. Булейко О.Л.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16 березня 2017 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області в складі судді Булейко О.Л., за участю особи яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, його представника - адвоката Фельского С.Л. розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в селі Мар'янівка Михайлівського району Запорізькій області, громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) грн. у дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,

встановив:

3 лютого 2017 року до Апеляційного суду надійшли матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП із апеляційною скаргою.

Постановою суду, ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 30 жовтня 2016 року о 23 год. 30 хв. на 378 км а/д Харків - Сімферополь -Алушта - Ялта керував автомобілем ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_2, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з роту, млява мова), при цьому факт вживання алкоголю визнав. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_2 вважає, що постанова суду була винесена з порушенням норм матеріального закону. На думку апелянта, матеріалами справи не підтверджено його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Просив скасувати постанову суду першої інстанції і провадження у справі закрити.

ОСОБА_2 ставив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що апеляційна скарга, яка була йому повернута, подавалась ним 24.12.2016 тобто із дотриманням відповідного строку. На підтвердження цього надав копію повідомлення поштового відправлення.

Перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, натомість апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку оскарження постанови, суд враховує вимоги ст. 289 КУпАП, відповідно до якої, в разі пропуску строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення з поважних причин, цей строк за заявою особи поновлюється апеляційним судом.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 оскаржив постанову місцевого суду 24.12.2016, однак на підтвердження цього апелянт не надав будь-яких доказів. Ця апеляційна скарга надійшла до місцевого суду 04.01.2017 і оскільки на поштовому конверті дату її подачі не можливо було встановити, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу, як таку, що подана із пропущенням строку на апеляційне оскарження. Підчас повторної подачі апеляційної скарги відповідні докази були надані, відтак строк подачі апеляційної скарги був пропущений з поважних підстав, тому він підлягає поновленню.

Щодо вимог апеляційної скарги по суті: суд першої інстанції дослідив в повному обсязі матеріали справи і правильно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 в скоєні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП .

Диспозицією ст.130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_2 хоча і не визнав в судовому засіданні факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, але він фактично визнав вину у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння, що передбачено диспозицією ст.. 130 КУпАП як самостійний склад правопорушення.

У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 власноручно написав пояснення про те, що він вживав 0.5 л. пива після чого керував автомобілем НОМЕР_2 У лікарню їхати відмовляється, від керування автомобілем відсторонений.

Відтак висновки суду про наявність вини у діях ОСОБА_2 є обґрунтованими.

Стягнення суд призначив у відповідності із санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_2 викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, до того ж і в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння з поважних причин.

На підтвердження доводів про те що ОСОБА_2 поспішав до вагітної дружини, яку не мав права змушувати чекати, апелянт не надав доказів.

Доводи захисту про порушення працівниками поліції вимог закону є безпідставними, такими що не підтверджені доказів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що така версія захисту з'явилася лише на стадії оскарження процесуального рішення.

З огляду на вимоги ст.ст.1, 23, 38 КУпАП, на особу, яка вчинила адміністративне правопорушення має бути накладе адміністративне стягнення з метою її виховання а також для запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, при тому, що стягнення має бути накладено в двох місячний строк з дня вчинення правопорушення, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заяви про допит свідків. Так на теперішній стаді апелянтом фактично ставиться питання про дослідження нових доказів.

Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, якщо визнає обґрунтованими ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим їх відхилення місцевим судом. Суду апеляційної інстанції не надано відомостей (принаймні апелянт не надав доказів про це) що клопотання про допит свідків заявлялося підчас розгляду судом першої інстанції, і апелянт не навів аргументованих доводів щодо причин з яких ним не було заявлено таке клопотання суду першої інстанції.

Свідки, яких апелянт просив допитати, за поясненнями самого ж ОСОБА_2, є водіями далекобійниками. Ця обставина може викликати об'єктивне ускладнення їх прибуття в судове засідання. На переконання суду вказане клопотання направлено саме на затягування справи з метою уникнення відповідальності за скоєне.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2016 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2016 року, щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області О.Л. Булейко