Рішення № 6537116, 09.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/388 09.11.09 За позовом Підприємства об’єднання громадян «КМГО СОІУ «СПАС» До           Фізичної особи –підприємця Єгорова Сергія Геннадійовича Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК «ГРІН РЕЙ» Про           зобов’язання виконати договір в натурі та стягнення штрафних санкцій

в сумі 36895,63 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Бойчун Н.Д. –по дов. № 144 від 19.10.2009р.

Від відповідача          не з’явився

Від третьої особи не з’явилися

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Підприємства об’єднання громадян «КМГО СОІУ «СПАС»про зобов’язання Фізичної особи –підприємця Єгорова Сергія Геннадійовича виконати договір купівлі-продажу № 19/12/2008 від 19.12.2008р. в натурі та передати Підприємству об’єднання громадян «КМГО СОІУ «СПАС»консерви м’ясні «М’ясо тушковане. Яловичина»(ж/б1/525) у кількості 77675 ж/б (жерстяних банок) по ціні 9,50 грн. за банку, всього на суму 737912,50 грн. та стягнення з Фізичної особи –підприємця Єгорова Сергія Геннадійовича штраф в сумі 36895,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2009р. порушено провадження у справі № 36/388, розгляд справи призначено на 26.10.2009р.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, оскільки вважає, що договір купівлі-продажу № 19/12/2008 від 19.12.2008р. є неукладеним з підстав недосягнення сторін щодо його ціни. Крім того, зазначає, що після повідомлення позивача 20.01.2009р. про готовність партії товару, позивач у встановлений договором строк не надав заявки на відвантаження визначеної партії товару. Через вказані порушення та подорожчання м’ясної сировини листом № 12/08-08 від 12.08.2009р. позивачу було запропоновано отримати вироблену продукцію за новою ціною 11 грн. за одну банку та суму передплати або повернути суми передплати, тобто зроблено пропозицію щодо зміни істотних умов договору. В зв’язку з не наданням відповіді на таку пропозицію позивачу були надіслані претензії щодо внесення змін до договору, які також залишені без відповіді. Також зазначає, що із перерахованих позивачем коштів в сумі 481000 грн. 15.01.2009р. головним бухгалтером позивача було отримано від відповідача 41317 грн. для закупівлі м’яса. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа у поданих в засіданні суду 26.10.2009р. письмових поясненнях зазначив, що ТОВ «ТПК «ГРІН РЕЙ» співпрацює з ПП «Єгоров С.Г. щодо виробництва на підприємстві ТОВ «ТПК «ГРІН РЕЙ»м’ясних консервів. Станом на 22.10.2009р. в складських приміщеннях компанії ТОВ «ТПК «ГРІН РЕЙ»знаходиться 59050 жерстяних м’ясних консервів, вироблених відповідачем.

В судовому засіданні 26.10.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 09.11.2009р.

До початку судового засідання 09.11.2009р. через канцелярію суду від відповідача надійшла телеграма, в якій він просить суд розгляд справи відкласти у зв’язку з неможливістю його повноважного представника взяти участь у засіданні суду.

В судовому засіданні 09.11.2009р. представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання заперечував.

Розглянувши зазначене клопотання, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такою обставиною, зокрема, є нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Таким чином, зазначена норма передбачає можливість відкладення саме розгляду справи.

З матеріалів справи, а саме з протоколу судового засідання 26.10.2009р. вбачається, що в судовому засіданні 26.10.2009р. судом було заслухано усні пояснення представників сторін та третьої особи, оголошено про закінчення розгляду справи та прийняття рішення по справі, для виготовлення повного тексту рішення в судовому засіданні оголошено перерву до 09.11.2009р.

Оскільки розгляд справи було закінчено ще в судовому засіданні 26.10.2009р., то у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача та відкладення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.12.2008р. між Фізичною особою –підприємцем Єгоровим Сергієм Геннадійовичем (Продавець) та Підприємством об’єднання громадян «КМГО СОІУ «СПАС»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 19/12/2008 (далі - Договір).

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до абз. 1 розділу 1 Договору Продавець зобов’язався продати Покупцю консерви м’ясні «М’ясо тушковане. Яловичина»(ж/б (1/525), що відповідають вимогам ДСТУ 4450:2005 (Товар), а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити Товар у відповідності до даного Договору.

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Розділом 4 Договору встановлено, що Покупець здійснює попередню оплату Товару згідно умов передбачених у специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору.

Специфікацією № 1 визначено, що Продавець зобов’язаний виготовити протягом січня 2009 року та продати Покупцю Товар у кількості 77675 жерстяних банок по ціні 9,50 грн. за банку, всього на суму 737912,50 грн.

Згідно п. 2 Специфікації № 1 Покупець зобов’язаний здійснити передплату за партію продукції у сумі 50 % (грошима або у вигляді товару).

Спір виник внаслідок того, що позивач на виконання умов Договору здійснив предоплату Товару та надіслав відповідачу заявку на відвантаження продукції, але відповідач всупереч умов Договору Товар у встановлені строки не поставив, а отже позивач вимагає поставити Товар та стягнути з відповідача штраф.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов Договору платіжними дорученнями : № 633 від 22.12.2008р. на суму 200000 грн., № 636 від 23.12.2008р. на суму 65000 грн., № 644 від 25.12.2008р. на суму 128000 грн. та № 646 від 26.12.2008р. на суму 88000 грн. перерахував відповідачу передплату на загальну суму 481000 грн.

Згідно з абз. 2 розділу 1 Договору поставка Товару здійснюється партіями на підставі письмового повідомлення Продавцем про готовність Товару на складі.

Відповідно до абз. 1 розділу 2 Договору строк поставки Товару за даним Договором становить 2 (два) робочих дня з моменту отримання Продавцем заявки на відвантаження визначеної партії товару у відповідності з п. 1 цього Договору.

Отже, умовами Договору та Специфікацією № 1 визначено, що відповідач у січні 2009 року мав письмово повідомити позивача про готовність Товару на складі, що в свою чергу мало надати змогу позивачу направити відповідачу заявку на відвантаження виготовленого Товару.

Проте в порушення умов Договору відповідач у січні 2009 року відповідного письмового повідомлення не здійснив.

Посилання відповідача у відзиві на позов, що ним згідно листа від 28.01.2009р. було повідомлено позивача про готовність партії Товару на складі заводу ТОВ «ТПК «ГРІН РЕЙ»не приймаються судом до уваги, оскільки відсутні належні докази в підтвердження здійснення відправки згаданого листа на адресу позивача.

Позивачем до позовної заяви додано лист отриманий від відповідача датований 12.08.2009р. за № 12/08-09, в якому останній повідомив що продукція протягом січня була виготовлена, однак заявки на відвантаження визначеної партії Товару станом на 12.08.2009р. до відповідача не надходило, а тому в зв’язку з подорожчанням м’ясної продукції пропонував одержати визначений умовами Договору Товар по ціні 11 грн. за одну банку на суму передплати або здійснена передплата буде повернута.

Листом № 136 від 27.08.2009р. позивач надіслав на адресу відповідача заявку на відвантаження Товару, в якому позивач вимагав здійснити поставку виготовленої продукції згідно з умовами Договору (за ціною 9,50 грн. за одну банку) протягом двох днів з моменту отримання цієї заявки, невідкладно повідомити про час і місце отримання Товару на складі з оформленням товарно-супровідних та якісних документів.

В статті 662 Цивільного кодексу України закріплений обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно абз. 2, 3 розділу 2 Договору доставка Товару здійснюється зі складу Продавця Покупцю автотранспортом та/або будь-яким іншими засобами за рахунок Покупця. Товар вважається поставленим належним чином з моменту відвантаження Товару зі складу Продавця до місця призначення (згідно письмової заявки) Покупця та підписання товарно-транспортної накладної уповноваженою особою Покупця.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначалось раніше умовами Договору встановлено, що строк поставки Товару за даним Договором становить 2 (два) робочих дня з моменту отримання Продавцем заявки на відвантаження визначеної партії Товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за № 940179 вбачається, що заявка позивача № 136 від 27.08.2009р. була отримана особисто відповідачем 04.09.2009р., Товар мав бути поставлений Продавцем Покупцю 07.09.2009р. (5 та 6 числа вересня місяця припадають на вихідні).

Проте, як свідчать матеріали справи Товар у встановлені строки відповідачем позивачу поставлений не був. Не заперечується відповідачем і те, що Товар й досі не поставлений.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання відповідача виконати умов Договору шляхом передачі Товару обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексу визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пункт 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що при порушенні Продавцем своєчасного відвантаження продукції та постачання неякісної продукції згідно Договору Продавець сплачує штраф у розмірі 5% від недопоставленої продукції.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення з боку відповідача відвантаження Товару позивачу, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 36895,63 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Не приймаються судом до уваги посилання відповідача у відзиві на позов, що Договір є неукладений, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо ціни, з огляду на наступне

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Цивільний кодекс України визначає однією із істотних умов договору купівлі-продажу ціну, яку покупець у відповідності до приписів ст. 691 Цивільного кодексу України зобов’язаний сплатити за товар у розмірі встановленому договором, який у свою чергу згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим для виконання сторонами.

Ціна (тариф) за змістом ст. 189 Господарського кодексу України є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання і є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, зокрема, зміна договору згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом відзначається, що згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Односторонній порядок зміни умов договору не передбачений.

Згідно ч. 2 зазначеної статті якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що на день вирішення спору сторонами не уклада лось будь-яких змін до Договору в частині узгодження нового розміру ціни Товару, відповідачем не погоджувалась нова ціна Товару, а отже є неправомірною пропозиція відповідача про одержання консервів на суму предоплати по ціні 11 грн. за одну банку.

Крім того, абзацем 5 розділу 1 Договору визначено, що ціна за одиницю продукції залишається незміною на партію Товару згідно специфікації з моменту передплати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Підприємства об’єднання громадян «КМГО СОІУ «СПАС»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Фізичну особу –підприємця Єгорова Сергія Геннадійовича (м. Київ, пр-т Маяковського, 22-а, кв. 201, ідент. номер 2059712956) виконати договір купівлі-продажу № 19/12/2008 від 19.12.2008р. в натурі та передати Підприємству об’єднання громадян «КМГО СОІУ «СПАС»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 34730674) консерви м’ясні «М’ясо тушковане. Яловичина»(ж/б1/525) у кількості 77675 ж/б (жерстяних банок) по ціні 9,50 грн. за банку, всього на суму 737912,50 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи –підприємця Єгорова Сергія Геннадійовича (м. Київ, пр-т Маяковського, 22-а, кв. 201, ідент. номер 2059712956) на користь Підприємства об’єднання громадян «КМГО СОІУ «СПАС»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 34730674) 36895 (тридцять шість тисяч вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 63 коп. штрафу, 7748 (сім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяТрофименко Т.Ю.